69.Окремі види контрактів: вербальні, лібральні, реальні, консенсуальні, інномінальні.

Вербальними називали договори, які укладалися на підста­ві усного проголошення певних слів, формул або фраз. Юри­дичну чинність вони набували з моменту проголошення їх. Звідси і їхня назва — вербальні. Сутність вербальних договорів найбільшою мірою відобра­жає стипуляція Це договір, що встановлювався у формі певного запитання майбутнього кредитора і відповідної відповіді майбутнього боржника. Письмовими (лібральні) контрактами називали договори, які укладалися письмово Письмові договори не мали широкого поширення у Стародавньому Римі, оскільки письменним було лише вузьке коло населення. Найдавнішою формою письмових договорів були записи у прибутково-видаткових книгах. синграф — фіксований у письмовому документі факт передачі кредитором певної суми грошей боржникові. Він складався від імені третьої особи, підписувався боржником і свідками, що були присутні при цьому. До реальних контрактів римське приватне право відносило чотири види договорів: позику, позичку, зберігання, заставу. реальні контракти набували юридичної чинності в момент фактичної передачі речі, без якої договору взагалі не виникало. Предметом цього договору була саме передача речей однією особою іншій. Консенсуальні контракти Укладення договору досягалося тут простою угодою сторін. До цієї групи належали договори купівлі-продажу, найму (речей, послуг, роботи), доручення Інші угоди, навіть ті, які за зовнішніми ознаками відповідали кон сенсуальним контрактам, не могли бути віднесені до консенсуальних.

(інномінальні, або ж безіменні контракти Найпоширенішими серед цих договорів були permutatio (договір міни) і contractus aestimatorius (оціночний договір). Виникнення інномінальних контрактів пов'язане з майно­вим наданням, яке може полягати в передачі речі або в здійс­ненні якої-небудь дії. нова група договорів, що не увійшли в жодну із груп і пізніше дістали в науці римського права назву (інномінальні, або ж безіменні контракти). За характером ці договори наближалися до реальних контрактів. Вони виникали не з моменту угоди, а з моменту фактичного здійснення однією із сторін майнового надання.

Це спільна риса інномінальних і реальних контрактів. Відмін­ність полягає в тому, що всі реальні контракти виникають з моменту фактичної передачі речі однією стороною іншій.

Виникнення інномінальних контрактів пов'язане з майно­вим наданням, яке може полягати в передачі речі або в здійс­ненні якої-небудь дії.

Інномінальні контракти молена поділити на такі чотири групи:

передаю тобі річ, аби ти мені передав іншу річ.

передаю тобі річ, аби ти виконав дію на мою користь.

здійснюю на твою користь дію, аби ти ме­ні передав річ.

здійснюю на твою користь дію, аби ти здійснив дію на мою користь.

Як зазначалося, з часом більшість інномінальних контрак­тів дістали власні назви.

Найпоширенішими серед цих договорів були permutatio (договір міни) і contractus aestimatorius (оціночний договір). Договір міни — це контракт, за яким одна сторона пере­давала іншій стороні у власність яку-небудь річ (речі), з тим, що друга сторона натомість передасть першій сторо­ні у власність іншу річ, еквівалентну за вартістю. Оціночний договір — контракт-, за яким одна сторона пе­редавала іншій певну річ для продажу за обумовлену ціну, а друга сторона повинна була передати першій обумовлену су­му чи повернути саму річ.