72.Безпідставне збагачення.

Під безпідставним збагаченням римляни розуміли перехід одного майна або будь-яких його частин (грошової суми, речей, прав тощо) від однієї особи до іншої без достатніх правових підстав. Правовими підставами збагачення були передбачені законами юридичні факти, як, наприклад, укладення контрактів купівлі-продажу, дарування тощо. У разі помилкового платежу або інших дій, що не ґрунтувалися на законі та волі сторін, проти неналежного кредитора надавався кондикційний позов (condictio). Така норма ґрунтувалося на розумінні того, що безпідставне виконання існотно погіршує становище того, хто його здійснив.

Основними видами позовів з безпідставного збагачення були: condictio indebiti (позов про повернення неналежно сплаченого), condictio causa data causa non secuta (позов про повернення надання, мети якого не досягнуто), condictio ex causa furtiva (позов про повернення отриманого внаслідок крадіжки), condictio ob turpem causam (позов про повернення переданого на порочних підставах), condictio sine causa (позов про повернення переданого без належної підстави) та ін.

Condictio indebiti (позов про повернення неналежно сплаченого). У разі помилкової сплати неіснуючого боргу уявний кредитор зобов’язаний був повернути все отримане особі, що сплатила. Щоб отримати такий позов, потрібні були дві умови: відсутність боргу та помилка обох сторін в існуванні боргу. Позов про повернення надання, мети якого не досягнуто). Цей позов надається у тих випадках, коли одна особа отримує від іншої особи певне майно (речі, гроші) для певної мети, але ця мета не досягається. позов про повернення отриманого внаслідок крадіжки). За цим позовом особа вимагала повернення майна, що незаконно вибуло з її володіння. позов про повернення переданого на порочних підставах). Порочними підставами вважалися такі наміри, що суперечили моральним традиціям Стародавнього Риму. позов про повернення переданого без належної підстави). Це так званий загальний позов про повернення безпідставного збагачення. Він надавався за умови безпідставного збагачення за рахунок чужого майна без визначення конкретних умов позову.

73.Делікти. Делікт (delictum) - заподіяння шкоди окремій особі, його сім'ї або майну внаслідок прямого або непрямого порушення прав цієї особи з виникненням обов'язку відшкодувати вред Публічний делікт - порушення прав та інтересів держави в цілому. Приватний делікт - порушення прав та інтересів окремих приватних осіб, що породжує зобов'язання особи, яка вчинила делікт, сплатити потерпілому штраф або відшкодувати ущерб.Елементи делікту: - Об'єктивний шкода, заподіяна незаконним дією однієї особи іншій; - вина особи, яка вчинила делікт; - визнання з боку діючого права даного правопорушення деліктом, тобто встановлення в законі правових наслідків даного діяння. Види деліктів:

1) нанесення образи (iniuria): - Пошкодження кінцівок людського тіла - каралося за принципом таліона, якщо сторони не домовлялися про викуп; - пошкодження внутрішньої кістки - інше образливе ставлення до людини - Необхідний елемент образи - намір образити,

2) крадіжка особистого майна (furtum) - всяке протизаконне корисливе посягання на чужу річ (викрадення, привласнення, розтрата і т. д.). Тягнуть або штраф, або кримінальне переслідування; 3) грабіж (rapina) - тягне за собою штраф

4)пошкодження або знищення чужого майна (damnum iniuria datum). У разі пошкодження чужого раба, тварини або іншої речі винний зобов'язаний сплатити вищу ціну, яку вони мали протягом останнього місяця. Квазіделікти (зобов'язання ніби з деліктів) - зобов'язання, які породжують відповідальність, як при делікти, що виникають з обставин, які не могли бути підведені під поняття делікту, або внаслідок відсутності необхідного елемента, або внаслідок ускладнення моментами, що виходять за межі делікту. Види квазіделікти: - відповідальність судді за навмисне неправильне або недбале дозвіл судової справи або за порушення будь-яких суддівських обов'язків та ін; Постраждала особа.

74.Квазіделікти. КВАЗІДЕЛІКТ - (від лат. quasi — ніби, майже, немовби і delictum — провина, проступок) — підстава для виникнення зобов 'язань з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неохайності або необережності. На відміну від делікту, що передбачає наявність вини як умови для відшкодування шкоди, в квазіделіктних правовідносинах шкода може бути завдана правомірними діями. До таких правопорушень відносять зобов'язання, що виникають, напр., внаслідок рятування сусп. майна. Серед досить широкого переліку дій, що охоплювались поняттям квазіделікта, найпоширенішим серед них вважаються наступні. По-перше, це квазіделікт, за який встановлювалась відповідальність судді за неналежне здійснення судового провадження. Другим різновидом визнавався квазіделікт, внаслідок якого наступала відповідальність за викинуте або вилите із помешкання на загальну дорогу, внаслідок чого завдається шкода людям, які цією дорогою користуються. Передбачався також квазіделікт, яким охоплювались випадки відповідальності за небезпечне для оточення виставлене, підвішене або вивішене майно, яке у разі свого падіння загрожувало оточенню завданням шкоди.