94.Проторецепція.

У романістичній юридичній літературі початок рецепції римського права відносять з 5по 10ст. Чинники використання варварами чужого права: По-перше, це пояснюють прагненням варварів сприйняти все краще, що залишилось від римської імперії. По-друге, вказують на те, що застосування положень римського права сприяло нерозвиненості законодавства у варварів, у якіх ще взагалі не було цивільного права. Нарешті називали й ідеологічні чинники. Наприклад, те що великі землевласники та рабовласники у середовищі самих остготів потребували для юридичного санкціонування свого володарювання застосування римського права. Характерною рисою варварського законодавства того часу була «персоналізація» права, яка полягала у тому що у варварських королівствах люди не підлягали дії єдиного закону. Доречно звернути увагу й на ту обставину, що поступове проникнення римського права у життя варварських королівств, Що виникли на місці знищеної західної римської імперії сприяло не лише усвідомлення його переваг над варварськи законодавством, а й те що церква та двір Завжди жили за римський правом. Аналізуючи характер законотворчості у варварських королівствах того часу, можна виокремити два підходи. Перший з них більш ортодоксальний полягав у спробі окремого вдосконалення кожної з гілок паралельного законодавства, зберігаючі його поділ за персональне призначення-одне для своїх, інше для римлян. Інший підхід до удосконалення законодавства у варварських королівствах полягав у намаганні створити акти, котрі б на відміну від принципу персоналізації стосувалісь б усіх підданіх держави. Загалом два згаданих підходи відображали тенденції регулювання за персональним та за теріторіальнім принципам.

95.Рецепція Римського права у Середньовічній Європі.

Звертаючись до питань рецепції римського права у пізньому Середньовіччі, слід звернути увагу на такі обставини. Переживши реформування XI ст., Церква практично одночасно змінила й своє ставлення до світської ученості та поганських філософії й культури. Не будучи вже зв'язаною необхідністю змагань з іншими світоглядами, маючи у Західній Європі не лише інтелектуальну, а й духовну, і, навіть, певною мірою політичну владу, церква почала сприяти вивченню інших культур та учень. Це у свою чергу слугувало істотною рушійною силою розвитку політичної та правової думки.

Рецепція права у цей період була пов'язана з трансформаціями світогляду, а також його вивченням та коментуванням. У такому плані її часто пов'язують з діяльністю університету у Болоньї, що виник наприкінці XI ст. і незабаром дістав світову славу. Саме з цим університетом часто пов'язують виникнення школи глоса­торів.

Найвідоміших представників школи глосаторів: Ірнерія (засновника цієї течії), Булгара, Вакарія, Босіано Дісовані, Плацентіна (засновник синтетичної течії у школі глосаторів), Роджеріо, Донарі Одофреда, Азо, Акурсія. Основним методом аналізу римських джерел була екзегеза, яка вчинялась шляхом написання між рядками або на полях оригіналу коротких приміток або пояснень до окремих слів — глос. глосатори використову­вали синтетичний метод, систематизуючи певні частини того чи іншого джерела за різними ознаками. відбувалась рецепція римського приватного права у формі прямого застосування. Найбільш повне втілення така форма мала у пізньому Середньовіччі в Німеччині.

Чинники цього в незадовільному стані національного німецького права та юриспруденції, крім того, в особливих властивостях рим­ського права, в психологічній готовності німців до рецепції тощо.

Головними шляхами запровадження римського права в юридичну практику було: трансформація судів, надання університетам фактично права «офіційних консультацій».Безпосередня рецепція римського права у формі запровадження у судову практику мала місце не лише в Німеччині, а й в інших західноєвропейських країнах, наприклад, у Нідерландах.