- •1.Загальна характеристика архаїчного Римського права.
- •2.Jus civile. Закони XII таблиць (Кодифікації)
- •5.Юриспруденція періоду Республіки. Загальний огляд.
- •6.Правове становище особи.
- •8.Речові права.
- •13.Право приватне та публічне.
- •14.Юриспруденція класичного періоду.
- •17.Правоздатність фізичних осіб.
- •18.Правове становище римських громадян.
- •19.Правове становище Латинів.
- •20.Правове становище перегринів.
- •23.Залучення рабів до участі у цивільному обігу(квазіправоздатність рабів).
- •24.Сім’я та родина.
- •25.Шлюб та його види.
- •26.Конкубінат та контуберніум.
- •27.Правові відносини подружжя.
- •28.Правові відносини між батьками і дітьми.
- •29.Батьківська влада. Усиновлення та узаконення.
- •30.Поняття юридичної особи.
- •31.Правоздатність юридичної особи. Її реалізація.
- •33.Виникнення та припинення юридичних осіб.
- •34. Поняття речей. Речі публічні та приватні.
- •36. Сутність поділу на асtіо іn rеm та асtіо іn реrsоnam (розмежування речових та зобов'язальних прав).
- •37.Види речових прав.
- •38.Поняття посідання.
- •39.Види посідання.
- •40.Виникнення та припинення посідання.
- •41.Посесійний захист.
- •42.Поняття і зміст права власності.
- •43.Власність індивідуальна та спільна.
- •44.Власність державна та приватна.
- •45.Виникнення та припинення права власності.
- •46.Захист права власності.
- •47.Поняття, сутність і види прав на чужі речі.
- •48.Сервітут: поняття і види.
- •49.Земельні сервітути.
- •50.Персональні сервітути.
- •51.Емфітевзис.
- •54.Захист прав на чужі речі.
- •55.Поняття та види спадкування.
- •56.Спадкування за заповітом.
- •57.Спадкування без заповіту (за законом).
- •58.Обов’язкове спадкування.
- •59.Прийняття спадку та відмова від спадку.
- •60.Легат, фідеїкоміс та суміжні спадкові інститути.
- •61.Захист спадкових прав.
- •62.Зобов’язання.Поняття та види.
- •66.Забезпечення контрактів.
- •68.Відповідальність за невиконання контрактів.
- •69.Окремі види контрактів: вербальні, лібральні, реальні, консенсуальні, інномінальні.
- •70.Поняття квазіконтрактів та їх види.
- •71.Ведення справ без доручення.
- •72.Безпідставне збагачення.
- •75.Концепція захисту цивільних прав за Римським правом класичної та після класичної доби. 76.Самозахист прав.
- •77.Преторські інтердикти.
- •78.Строки і захист прав.
- •79.Поняття та види позову.
- •80.Формулярний процес.
- •81.Формула та її складові частини.
- •82.Екстраординарний процес.
- •83.Поняття рецепції Римського права.
- •84.Чинники рецепції.
- •87.Типи рецепції Римського права.
- •88.Передумови рецепції Римського права у Візантійській імперії.
- •89.Систематизація Юстиніана.
- •91.Базиліки як друга спроба рецепції римського права.
- •92.Рецепції Римського права у «після візантійський» період.
- •93.Континентальний та англосаксонський типи рецепції.
- •94.Проторецепція.
- •95.Рецепція Римського права у Середньовічній Європі.
- •96.Вплив Римського права на кодифікації хіх ст.
- •97.Рецепція Римского права у сучасній Європі.
- •98.Загальні положення рецепції римського права в Україні.
- •99.Рецепція Римського права в середньовічному українському праві.
- •100.Римське праов в Російській імперії.
- •101.Латентна рецепція Римського права в срср.
- •102,103.Римське право і цивілістика незалежної України.
26.Конкубінат та контуберніум.
Поруч із законним римським шлюбом законом дозволялося постійне спільне проживанння чоловіка та жінки з наміром утворення сім'ї, яке називалося конкубінатом. Для того, щоб створити римську сім'ю, громадяни повинні були володіти jus connubi. Відсутність - у однієї із сторін jus connubi не давала права на укладення шлюбу. Проте, якщо сторони все ж таки вступали у фактичні відносини з наміром створити сім'ю, то виникає конкубінат - проміжне становище між шлюбом і позашлюбним станом. Конкубінат не мав жодних правових наслідків. Конкубінат став широко розповсюдженим явищем після видання строгих законів Октавіана Августа про шлюб. Незважаючи на поширеність навіть у вищих колах, конкубінат не мав правових наслідків: співмешканка не розділяла суспільного становища співмешканця, що поряд з конкубінатом міг бути одруженим, у той час як конкубінат дружини являв собою подружню зраду. При принципаті правове поняття конкубінату було поширено на усі випадки, коли неможливий шлюб (matrimonium), насамперед, через соціальну нерівність. Конкубіна - це не дружина, вона не могла поділяти становище свого чоловіка. Діти, народжені в конкубінаті, не набували імені та статусу свого батька, статусу шлюбних дітей, на них не поширювалася батьківська влада, не мали права на аліменти. сімейних союзах рабів — контуберніумах (conturbernium). Зв'язок раба з рабинею, як і з будь- якою жінкою, не визнавався шлюбом і не мав жодних правових наслідків. Діти, народжені рабинею, набували статусу матері і не підпадали під батьківську владу.
27.Правові відносини подружжя.
Відносини подружжя були як особистого, так і майнового характеру. Вони істотно відрізнялися при шлюбі без чоловічої влади і при шлюбі з чоловічою владою.
Особисті й майнові відносини подружжя при шлюбі cum manu відрізнялися патріархальною суворістю. Дружина не мала юридичної самостійності. Більш того, влада чоловіка над нею була практично необмеженою. Чоловік міг піддавати її будь-яким покаранням, витребувати її (як річ) назад, якщо вона самовільно залишала його дім, продати в рабство. Так само як раби, діти і дружина були повністю позбавлені правоздатності. Все майно, яке дружина мала до шлюбу або набувала за час шлюбу (наприклад одержувала спадщину), автоматично ставало власністю чоловіка. Практично дружина не могла бути власницею майна, а отже не могла й укладати правочини. Шлюб sine manu інакше визначав особисті й майнові відносини подружжя. Влада чоловіка на неї не поширювалася. Втім, у деяких внутрішніх сімейних взаєминах верховенство чоловіка зберігалося майнові відносини подружжя, в основу яких було покладено принцип роздільності майна чоловіка і дружини. Все, що було власністю дружини до вступу в шлюб або набуто нею за час шлюбу, залишалося її власністю, якщо вона юридично була самостійною. Дружина мала право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном. Майнові відносини подружжя охоплювали ще два шлюб- но-правових інститути: посаг, придане (dos) та дарування з боку чоловіка (donatio propter nuptias). Посагом вважалося не все майно дружини, а тільки те, що спеціально призначалося для цієї мети і передавалося чоловікові самою дружиною, її pater familias чи іншими особами. Спершу мета посагу полягала в полегшенні майнового тягаря чоловіка на утримання сім'ї, а пізніше — у забезпеченні непохитності шлюбного союзу у відповідь на переданий чоловіку посаг здійснити відповідне дарування не тільки до шлюбу, а й після його укладення. Таке дарування з боку чоловіка дістало назву donatio propter nuptias.