За формою подання можна видiлити наступнi види iнформацiї (повiдомлень):

1) текстова — iнформацiя, яка мiститься в усiй друкованiй лiтературi або вiдображається технiчними пристроями у виглядi текстiв;

2) графiчна — картини, малюнки, графiки, дiаграми, схеми тощо;

З) звукова — усне мовлення, музичнi композицiї, мелодiї, шумовi ефекти;

4) числова — набори числових даних;

5) керувальна — вказiвки, команди, накази, якi передаються певним виконавцям;

6) комбiнована або мультимедiйна — iнформацiя, що утворюсться як комбiнацiя об’сктiв попереднiх видiв. Прикладом такої iнформацiї с web-сторiнки.

Виконавцями команд можуть бути живi iстоти та технiчнi пристрої, такi, як роботи, станки з числовим програмним керуванням, комп’ютери.

Інформацiю (повiдомлення) умовно можна подiлити на масову та спецiалiзовану.

За способом сприйняття розрiзняють такi види повiдомлень:

вiзуальнi: форма предметiв, колiр, тексти, малюнки, скульптури, вiзуальнi сигнали, дiї;

звуковi: музика, спiв птахiв, крики тварин, доповiдь, усне спiлкування;

тактильнi: твердий — м’який, гладкий — жорсткий, рiдкий — твердий;

нюховi: рiзкий, їдкий, запах диму, запах парфумiв тощо;

смаковi: солоний, солодкий, гiркий, кислий.

Шум

Але не будь-яке повiдомлення несе iнформацiю. Наприклад, по- вiдомлення «2 + 2 = 4» для вас не с iнформацiсю, бо ви це давно вже знаєте.

Одне i те ж повiдомлення може нести рiзну iнформацiю для рiзних людей залежно вiд рiвня їх обiзнаностi. Наприклад, текстове повiдомлення може мiстити корисну й некорисну iнформацiю для конкретної людини.

Ту частину повiдомлення, яке не несе корисної iнформацiї, називають шумом.

Прикладом шуму с повiдомлення, написане, наприклад, китайськими iсроглiфами або вимовлене японською мовою, якщо ми не знаємо цих мов.

Не пiдвищують рiвня нашої обiзнаностi (а отже, несуть шум) по- вiдомлення про результат футбольного матчу, який ми вже знаємо, повiдомлення про вiдомi формули з курсу фiзики або математики тощо.

Iнформацiя може перетворюватися на шум. Якщо ми почули по одному з каналiв телебачення повiдомлення про прогноз погоди на завтра вперше, то воно несе для нас iнформацiю. Якщо ми того самого дня почули це повiдомлення ще раз, то воно буде для нас уже шумом.

З iншого боку, i шум може перетворюватися на iнформацiю. Так, повiдомлення формули для обчислення коренiв квадратного рiвняння с шумом для учня 7-го класу (вiн її не розумiє). І воно ж стас iнформацiсю для цього учня у 8-му класi пiд час вивчення вiдповiдної теми.

Кодування повiдомлень

Для iнформацiї важлива форма її подання. Звичнiше виражати iнформацiю природною мовою спiлкування. Одна й та сама iнфор- мацiя може мати рiзнi форми, наприклад, вiдомостi про погоду мо- жуть бути висловленi росiйською або українською, англiйською або нiмецькою мовою.

Мова спiлкування — далеко не сдина форма подання iнформацiї. Коли потрiбно оперувати з числами i величинами, використовують рiзнi символьнi позначення, наприклад: v — швидкiсть, m — маса, t — час тощо. В обчислювальнiй технiцi iнформацiю найчастiше подають у двiйковiй системi, тобто за допомогою двох чисел О i 1.

У процесi передачi iнформацiя може спотворюватися або втрачатися в результатi дiї зовнiшнiх факторiв, наприклад дiї електро-магнiтних полiв.

Кодування — це процес замiни знакiв одного набору знаками iншого набору зi збереженням змiсту тiєї iнформацiї, яка подається за допомогою цих знакiв. Якщо кодування здiйснюсться за допомогою двох елементiв (наприклад, «+» i «–» чи «О» i «1»), то таке кодування називається двiйковим. Двiйкове кодування iнформацiї для подання її в пам’ятi обчислювальних машин здiйснюсться за допомогою цифр О i 1 двiйкової системи числення. Подання iнформацiї за допомогою двiйкових кодiв конструктивно й технiчно виявилося зручним тому, що двом знакам, якi для цього використовуються, можуть вiдповiдати два рiзнi фiзичнi стани: намагнiчена або розмагнiчена елементарна дiлянка на поверхнi магнiтного диска, тече через провiдник струм чи нi, зафiксовано свiтловий промiнь чи нi тощо.

Кодування текстової iнформацiї. Сукупнiсть усiх символiв, за допомогою яких здiйснюсться спiлкування з комп’ютером, утворюс кодову таблицю. Однiсю з найбiльш вiдомих кодових таблиць с таблиця ASCII (American Standard Code for Information Interchange). Вона мiстить 256 символiв. Символи в кодових таблицях нумеруються числами, i цi номери називаються кодами символiв (рис. 1)

Тексти слiд розглядати як послiдовностi символiв, i текстова

iнформацiя в пам’ятi обчислювальних машин подасться у виглядi послiдовностi числових кодiв тих символiв, зяких вона складасться.

Кодування графiчної iнформацiї. Графiчна iнформацiя, яку можуть опрацьовувати обчислювальнi машини, сєдискретною. Графiчнi зображення на екранах монiторiв формуються шляхом пiдсвiчення всiх точок екрана певним кольором. Елементом графiчного зображення с точка — пiксель (Picture Element). У практицi використовують таблицi, якi мiстять 16, 256, 655З6, понад 4 млн i бiльшу кiлькiсть кольорiв.

Поширеним пiдходом до кодування графiчних зображень с занесення в пам’ять обчислювальних машин кодiв кольорiв точок, зяких вони складаються, причому в такiй послiдовностi, в якiй цi точки знаходяться на екранi (у кожному рядку злiва направо).

Кодування числової iнформацiї. Двiйковi коди цiлих чисел будуються шляхом переведення їх у двiйкову систему числення.

Для запам’ятовування цiлих чисел видiлясться певна кiлькiсть байт, якi називаються машинними словами. Крайнiй лiвий бiт машинного слова видiляється для кодування знака числа. Решта бiтiв займас двiйкове подання числа без знака, яке за потреби доповнюється незначущими нулями до потрiбної довжини.

Кодування звукової iнформацiї. За свосю фiзичною природою звук, який сприймасться органами слуху людини, — це звуковi хвилi, якi розповсюджуються у пружному середовищi. Математично такi хвилi описуються рiвняннями, до складу яких входять такi визначальнi числовi величини, як частота коливань, амплiтуда, фаза змiщення.

А це с числа, якi кодуються за загальноприйнятими правилами.

Кодування керувальної iнформацiї. Керувальна iнформацiя при- значена для сприйняття її деяким виконавцем. Якщо виконавцем

с технiчний пристрiй, то вiн володiс певною системою команд, якi можна подавати на його вхiд. Якщо виконавцем команд с мiкропроце- сорна технiка (калькулятори, комп’ютери тощо), то систему команд таких виконавцiв утворюють команди їх процесорiв. Для комп’ютерiв

цi команди утворюють мову машинних команд. Керувальна iнформацiя в такому випадку записусться у виглядi вiдповiдних програм.

Одиницi вимiрювання iнформацiї

Основною одиницею iнформацiї в обчислювальнiй технiцi с бiт.

Бiт — це найменша порцiя iнформацiї, яку одержують у виборi мiж двома подiями.

Назву «бiт» для одиницi iнформацiї обрано не випадково. Подiя, що мас два можливих варiанти, може бути записана за допомогою двох

цифр: О i 1. Число, що набувас двох значень, називасться двiйковим

числом, або англiйською мовою Binary Digit (скорочено bit — бiт).

Бiт — одиниця досить дрiбна, її недостатньо для вимiрювання обсягiв iнформацiї, якими оперують сучаснi комп’ютери та iншi обчислювальнi пристрої. Тому використовують бiльшi одиницi, основною iз них с байт:

1 байт = 2^З = 8 бiтiв.

Байт кратний бiту i с послiдовнiстю з восьми двiйкових знакiв

О i 1, наприклад, 1О11О1ОО або ОО1О111О.

Ще бiльшими одиницями iнформацiї с одиницi, кратнi байту:

1 Кбайт (кiлобайт) = 2^1О байти = 1О24 байти,

1 Мбайт (мегабайт) = 2^1О кiлобайти = 1О24 Кбайти,

1 Гбайт (гiгабайт) = 2^1О мегабайти = 1О24 Мбайти,

1 Тбайт (терабайт) = 2^1О гiгабайти = 1О24 Гбайти,

1 Пбайт (петабайт) = 2^1О терабайти = 1О24 Тбайти.

Звернiть увагу, що префiкс «кiло» означас не 1ООО, а число 1О24. Саме стiльки дас пiднесення двiйки в десятий степiнь.

Інформацiйнi процеси

Iнформацiйнi процеси — це процеси пошуку та накопичення, опрацювання та використання, представлення, зберiгання та захисту iнформацiї.

Опрацювання iнформацiї — це процес її перетворення, який виконується за деякими правилами. Опрацювання iнформацiї слiд вiдрiзняти вiд перетворення, яке не змiнюс змiсту вхiдної iнформацiї (наприклад, пiдсилення звукових сигналiв). Опрацювання iнформацiї залежить вiд змiсту вхiдної iнформацiї, але пiд час самого опрацювання iнформацiя не осмислюсться, а лише перетворюсться за розробленими алгоритмами. Пристрiй, за допомогою якого здiйєнюється опрацювання iнформацiї, називають процесором.

Процесор разом iз запам’ятовувальними пристроями та пристроями ведення/виведення iнформацiї, якi в сукупностi призначенi для виконання певних функцiй, називають персональним комп’ютером.

На сьогоднi людство володiс надзвичайно величезними iнформа- цiйними ресурсами. Користування цими ресурсами можливе лише за умови володiння сучасними iнформацiйними технологiями, пiд яки ми розумiють цiлеспрямовану органiзовану сукупнiсть iнформацiйних процесiв iз використанням засобiв комп’ютерної технiки. Широкомасштабне втiлення в життя iнформацiйних технологiй ставить перед суспiльством завдання виховання iнформацiйної культури, яка передбачас не тiльки розумiння їх сутностi та основ функцiонування, але й володiння знаннями й навичками у використаннi сучасних iнформацiйних технологiй для розв’язання пiзнавально-освiтнiх, дiлових, виробничих та iнших проблем. Володiння цими знаннями стас обов’язковим атрибутом будь-якої професiйної дiяльностi.

5. Правила ТБ під час роботи з комп'ютером.

Під час роботи з комп'ютером у комп'ютерному класі учням категорично забороняється:

• самостійно намагатися усунути будь-які неполадки в роботі комп'ютера, незалежно від того, коли і з чиєї вини вони сталися;

• від'єднувати і під'єднувати будь-які пристрої комп'ютера;

• доторкатися до будь-яких деталей на задній панелі системного блоку;

• знімати кришку корпуса системного блоку;

• вставляти чи виймати диски (магнітні й оптичні) під час роботи дисководів, коли світиться індикатор на дисководі;

• силоміць вставляти чи виймати гнучкі (магнітні) дискети та оптичні (лазерні) диски;

• вручну переміщувати підставку для лазерного диска в отвір для нього чи назовні;

• застосовувати непередбачувані правилами фізичні дії до будь-яких пристроїв — стукати по пристроях, трясти їх, перевертати, розбирати тощо.

Крім того, під час роботи за комп'ютером необхідно дотримуватися певних правил. Основні з них:

1. Дисплей повинен бути розвернений від вікон під кутом, не меншим 90°, з метою запобігання потрапляння на екран прямих сонячних променів та уникнення відблиску, що значно ускладнює читання інформації з екрана дисплея.

2. Екран дисплея повинен бути очищений від пилу, оскільки пил спричинює появу шкідливих впливів при роботі за дисплеєм.

3. На столі, де встановлено комп'ютер, не повинні знаходитися сторонні речі, їжа чи її залишки тощо.

4. Перед початком роботи за комп'ютером слід вимити і насухо витерти руки для запобігання появи плям на клавіатурі, корпусі комп'ютера, дисплея, мишки та ін.

5. Через кожні 10 хв. роботи за екраном дисплея слід зробити перерву на кілька хвилин, під час якої записати отримані результати, підготувати дані для продовження роботи чи її план, або просто відпочити.

6. Якщо використовується мишка, то під неї слід покласти спеціальний килимок для запобігання забруднення, що може призвести до виходу з ладу.

7. Якщо клавіатура не використовується, вона має бути накрита спеціальною прозорою кришкою для запобігання попадання пилу чи якихось предметів під клавіші, що може призвести до ушкодження клавіатури.

8. При виникненні будь-яких запитань під час роботи з комп'ютером слід звертатися до вчителя.

Без значної спеціальної підготовки дозволяється:

• користуватися клавіатурою, під'єднаною до комп'ютера, яка служить для введення повідомлень-вказівок про виконання комп'ютером тих чи інших операцій;

• користуватися мишкою, під'єднаною до комп'ютера, яка використовується, щоб мати можливість серед переліку послуг, позначення чи назви яких подані на екрані дисплея, вибрати (вказати на)одну із послуг, що надаються комп'ютером;

• вмикати комп'ютер за допомогою вмикача на передній панелі системного блоку;

• після появи на екрані дисплея повідомлення «Тепер комп’ютер можна вимкнути» вимикати комп'ютер за допомогою вимикача на передній панелі системного блоку.