§ 2. Позов та його складові елементи. Види позовів Складові елементи позову
З давніх давен позов справедливо вважається найнадійнішим правовим засобом захисту цивільного права та інтере-
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 9
су. Розвалювались імперії, змінювались системи влади і державного устрою, однак позов залишився базовим інструментом вирішення цивільних правових спорів.
Звертаючись до суду з позовом, фізична чи юридична особа реалізує своє право звернення до суду у процесуальній формі, встановленій законом. Підставою звернення до суду є спір про цивільне право, що обумовлює матеріально-правові вимоги заявленого позову, які ґрунтуються на відповідних юридичних фактах.
Розгляд позовних вимог здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом (ЩІК), який забезпечує правові гарантії вирішення спору, рівність процесуальних прав та обов'язків.
Позовна форма захисту цивільного права та інтересу передбачає, як правило, три основні критерії:
матеріально-правовий інтерес (вимогу), що випливаєіз факту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права;
наявність спору про право;
участь у спорі двох і більше сторін (позивача та відповідача) із протилежними інтересами.
Тому, аналізуючи сутність позовної форми захисту цивільного права та інтересу, можна дійти висновку, що позов є матеріально-правова вимога однієї особи до іншої, яка випливає зі спірних відносин, з метою досягнення правового результату в порядку, визначеному процесуальним законом.
За своїм складом, матеріально-правовими вимогами позов, як правило, має виразний індивідуальний характер.
Його складовими частинами є предмет, підстави та зміст. Поділ позову на елементи в теорії процесуального права завжди супроводжувався дискусіями процесуалістів і передбачав різні підходи до визначення його складових частин.
Зокрема, одні процесуалісти вважали, що предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, інші — що предмет позову визначають тільки як спірні правовідносини1. Деякі науковці до предмету позову включають перше та друге визначення. Окремі процесуальні авторитети визначення предмета позову ставлять у залежність від позовних вимог про присудження чи вимог про визнання2.
1
Цивільний процесуальний кодекс України,
прийнятий ВРУ
18
березня 2004 р. №1618-1V.
1 Советское гражданское процесуальное право. — М., 1965. Советский гражданский процесе. — М., 1964.
10
Різні погляди також спостерігаються в юридичній літературі і щодо направленості матеріально-правових вимог. Одні відстоюють думку, що вимоги позивача спрямовані безпосередньо до відповідача, а не до суду. А інші, навпаки, стверджують, що вимоги позивача спрямовані лише до суду. Автор цих рядків вважає, що предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача, спрямовані як до відповідача (відповідачів), так і до суду. Пред'являючи позов, позивач насамперед вимагає від відповідача визнати позов, а якщо цього не станеться, вимагає від суду задовольнити його вимоги і таким чином примусити відповідача відновити порушене право, усунути перешкоди або примусити здійснити певні зобов*язання чи відшкодувати шкоду.
В окремих випадках, що пояснюються складністю спірних правовідносин та необхідністю захисту кількох порушених прав, предметом одного яозову можуть бути дві, три чи більше однорідних вимог, пов'язаних між собою.
Прикладом об'єднання позовних вимог є позов про право на спадщину, встановлення додаткового строку для її прийняття, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним або позов про визнання права користування житловим приміщенням, вселення та визначення порядку користування ним. На практиці зустрічаються позови і з більшою кількістю вимог.
Поряд із цим слід зазначити, що розгляд і об'єднання кількох пов'язаних між собою вимог в одному провадженні не допускається, якщо вони мають розглядатися за правилами різних видів судочинства, за винятком випадків, встановлених законом. Новий ЦПК встановив три види цивільного провадження: позовний, наказний та окремий. Розгляд справ залежно від виду провадження має свої особливості, передбачені цим Кодексом (ст. 16 ЦПК).
Наприклад, одне позовне провадження не може поєднувати вимоги про визнання права на майно, його поділ та вимоги про витребування майна, яке згідно з договором належить заявнику, якщо відсутній спір про право (наказне провадження). Вимоги про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (окремого провадження) та вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням чи визнання права власності розглядаються за правилами позовного провадження.
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист і і
Другим елементом позову вважають підстави позову, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тобто юридичні факти, що стали підставою для пред'явлення позову. Так, підставами позову можуть бути: оспорювання дійсності правочину, порушення житлових прав, дорожня пригода, заподіяння шкоди та інші юридичні факти.
Третьою складовою частиною позову є його зміст. Під змістом у теорії процесуального права розуміють правову вимогу позивача до суду, яка ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права. За своїм змістом позов спрямований на захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу та його примусове виконання. Тому зміст позову як його частина визначає вимогу позивача, яка викладена у прохальній частині позовної заяви. Позивач у прохальній частині позовної заяви зазначає: прошу визнати право на спадщину, визнати правочин недійсним, усунути перешкоди, відшкодувати шкоду тощо. Зміст позову перебуває в безпосередньому зв'язку із предметом і підставами позову. З'ясування цих трьох елементів позову дає можливість правильно визначитись із предметом доказування, способом забезпечення позову, правовою оцінкою характеру спірних правовідносин. Наявність всіх елементів позову свідчить про обґрунтованість складеного документа. А їх невідповідність викликає необхідність зміни предмета позову чи його підстав, збільшення або зменшення розміру позовних вимог.
Види позовів
За способом процесуального захисту та метою його реалізації позови прийнято ділити на три основні види: позови про визнання, присудження та перетворювальні. Такої класифікації дотримуються відомий процесуаліст М. Й. Ште-фан і більшість науковців1.
В юридичній літературі зустрічаються і протилежні думки. Зокрема, А. А. Добровольський і С. А. Іванова заперечують класифікацію позовів за процесуальною метою та виокремлення перетворювальних позовів у самостійний вид. Вони вважають, що позови слід ділити на два види (ви-
1 Штефан М. Й. Цивільний процес. — К.: Ін Юре, 1997.
12