§ /. Загальні положення

Право на житло одне з актуальних питань, що виникають на всіх етапах розвитку суспільних відносин. Проблеми набуття права власності, користування і розпорядження своїм майном супроводжують людину у процесі всього її життя.

Розвиток житлового господарства, забезпечення громадян житлом, гарантії права власності на житло є пріоритетним завданням державної політики.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава зобов'язана створювати умови, за яких громадяни матимуть змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. А громадянам, які потребують соціального захисту, держава та органи самоврядування мають надавати житло безоплатно або за доступну ціну. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Основними законодавчими актами, що регулюють сферу житлових правовідносин (крім Конституції), є Житловий кодекс України, Цивільний кодекс, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року (з наступними змінами), Закон «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибу-динковими територіями», затверджені постановою КМУ від 8 жовтня 1992 р. № 572, та низка інших нормативно-правових актів.

Судовий захист житлових прав здійснюється судами загальної юрисдикції. Житлові питання можуть бути також предметом розгляду Конституційного Суду України в межах компетенції, визначеної Законом «Про Конституційний Суд України».

§ 2. Складання позовної заяви

Підготовка і складання позовної заяви до суду, особливості розгляду житлових спорів вимагають від адвоката та інших фахівців у галузі права високого рівня знань житлового законодавства, деяких суміжних нормативно-правових актів. Важливе значення для кваліфікованого захисту прав громадян на житло має аналіз і врахування судової практики.

При складанні заяви до суду необхідно всебічно з'ясувати обставини житлового спору, правове положення та склад осіб — учасників майбутнього спору. Визначитись із підставами і предметом позовних вимог, наявністю певних доказів та можливістю їх витребування, а також необхідністю вжиття заходів для забезпечення позову встановленими законом засобами та іншими питаннями, які можуть бути використані для кваліфікованого результативного вирішення спору.

Форма і зміст заяви повинна відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України.

До позовної заяви обов'язково додають копії письмових документів відповідно до кількості відповідачів, квитанцію про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Якщо позовна заява подається Д° суду представником позивача, необхідно також додати Довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Подання позовної заяви, що не відповідає вимогам закону, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК. Ухвалою судді така заява залишається без руху до усунення недоліків у встановлений строк. У разі невиправлення недоліків заява вважається неподаною і повертається позивачеві чи його представнику. Заява може бути також повернута без надання строку для усунення недоліків, якщо вона подана недієздатною особою чи непідсудна цьому суду та в інших випадках, передбачених ч. З цієї статті. Підстави повернення заяви зазначаються суддею в постановленій ухвалі.