Глава 14

Пр&во на спадкування

271

стосується нерухомого майна або транспортних засобів (ст. 1267 ЦК).

ЦК України також передбачено спадкування за правом представлення внуків, правнуків спадкодавця, прабаби, прадіда, племінників, двоюрідних братів та сестер спадкодавця. Вони мають право на спадкування за законом тієї частки, яка належала б, відповідно, їхнім батькам, дідам, бабі, сестрам, братам, тітці та дядьку спадкодавця, якби вони були живі на час відкриття спадщини (ст. 1266 ЦК). Такої норми у ЦК УРСР (1963) не існувало.

§ 4. Правові підстави здійснення права на спадкування

Після відкриття спадщини спадкоємці за заповітом чи за законом мають право прийняти або не прийняти спадщину.

Главою 87 ЦК врегульовано основні положення здійснення спадкоємцем свого права та наслідки його нездійснення.

Серед них важливе місце займають питання прийняття спадщини, строки прийняття і наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, право на відмову від прийняття спадщини, поділ та перерозподіл спадщини, права кредиторів спадкодавця і обов'язок спадкоємців задовольнити їх вимоги.

Згідно зі ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку після відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який постійно не проживав зі спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, повинен подати відповідно до вимог ст. 1269 ЦК заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Неповнолітні від 14 років мають право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Заяву від імені малолітньої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, та недієздатної подають її батьки (усиновлю-вачі), опікун. Відкликання заяви допускається протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Як і кодексом УРСР, строк для прийняття спадщини чинним ЦК України встановлено у шість місяців, що почи-

наеться з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується судом померлою.

Неподання у встановлений строк заяви до нотаріальної контори позбавляє спадкоємця права на спадщину. Однак це не означає, що спадкоємець не може поновити право на спадкування.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 1272 ЦК спадкоємець, який пропустив строк на прийняття спадщини, за письмовою згодою інших спадкоємців має право подати заяву про прийняття спадщини. Якщо такої згоди не досягнуто, спадкоємець може звернутися до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Проте в цьому разі треба довести, що строк був пропущений з поважних причин.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Умови відмови передбачені ст. 1273 ЦК.

Спадкоємець, який має право спадкувати за заповітом, може відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитись на користь будь-кого зі спадкоємців за законом, незалежно від черги. Що стосується випадку підпризначення заповідачем спадкоємця, то особа, па ім'я якої складено заповіт, має право відмовитись від спадщини лише на користь підпризначеного спадкоємця (ст. 1274 ЦК).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом, за позовом заінтересованої особи, недійсною (статті 225, 229—231, 233 ЦК). Слід зазначити, що відмова від спадщини, як і прийняття спадкоємцем спадщини, є одностороннім правочипом, на який поширюються загальні вимоги недійсності правочинів.

Право на прийняття спадщини може виникнути також у особи, яка на час відкриття спадщини не закликалась до спадкування, але набуває прав спадкоємця за певних умов, встановлених спадковим законодавством. Так, якщо спадкоємець (за законом чи заповітом) помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти у встановлений законом строк, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців в порядку спадкової

271