Глава 1

буття), зміна та припинення цивільних прав та обов'язків (події, дії, бездіяльність тощо). Предмет доказування тісно пов'язаний із матеріально-правовими вимогами позивача (предметом позову).

Зокрема, при доказуванні позову про визнання правочи-ну недійсним за обставин, коли одна сторона, хоча і дієздатна, не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, предметом доказування мають бути факти, що підтверджують неможливість усвідомлення особою своїх дій у момент укладання правочину (договору купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Докази, на яких ґрунтується наявність або відсутність певних обставин (фактів), мають бути належними і допустимими відповідно до вимог статей 58, 59 ЩІК України.

В окремих випадках, встановлених законом, сторони можуть звільнятися від доказування. Підстави для звільнення від доказування передбачені ст. 61 ЦПК України. До них належать: факти, які визнаються судом загальновідомими; обставини, що визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що встановлені судовим рішенням; вирок у кримінальній справі» що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Належними доказами вважаються докази, які містять інформацію про предмет доказування. Сторони мають обґрунтувати їх зв'язок зі справою.

Допустимими є докази, які за законом мають бути підтверджені лише певними засобами доказування. Так, договір, укладений у письмовій формі, якщо цього вимагає закон, повинен бути підтверджений лише письмовими доказами. Зокрема, це стосується договору позики. Наявність укладання договору та передання грошей у позику можуть бути підтверджені лише письмовим договором (розпискою) чи іншим письмовим документом. Покази свідків суд до уваги не бере.

Не менш важливо правильно визначитись перед складанням позовної заяви (іншого правового документа) з нормами матеріальною та процесуального права. Кожна заява, складена фахівцем, має бути підсилена посиланням на конкретні норми чинного законодавства. Тому правова кваліфікація спірних правовідносин має особливе значення. Без

Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 17

правової оцінки укладачем позову фактичних обставин спору, сутності матеріально-правових вимог позовна заява не матиме завершення та правових наслідків.

Посилання на норми права має бути конкретним, чітким і лише на ті з них, які стосуються спірних правовідносин і предмета позову.

У разі відсутності конкретної норми закону, що регулює спірні правовідносини, позивна заява має містити посилай ня на аналогію закону чи аналогію права з обґрунтуванням їх застосування.

Такі самі вимоги ставляться до складання зустрічного позову, який подається до суду до або під час попереднього судового розгляду справи.

Нерідко за наявності правової позиції щодо необхідності складання зустрічного позову фахівець обмежується складанням пояснення або заперечення позову, що не завжди сприяє ефективному захисту інтересів відповідача.

Вимоги відповідача за зустрічним позовом об'єднуються в одне провадження з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та спільний розгляд їх є доцільним.

У такому саме порядку і за такими самими правилами складається позовна заява третьої особи із самостійними вимогами.

Форма і зміст позовної заяви

Після повного з'ясування фактичних обставин, юридичної природи спірних правовідносин, наявності можливих засобів доказування та способу забезпечення позову фахі-вець-укладач приступає до складання позовної заяви.

її зміст та спрямованість залежать від предмета, підстав і характеру спору між сторонами. Позовна заява може подаватися до суду лише в письмовій формі, тому вона вимагає точності та дотримання вимог, встановлених законом, а також мовної стилістики.

Додержання процесуальної форми та змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог цивільного процесуального законодавства, що забезпечує фізичним та юридичним особам право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Вимоги до форми та змісту встановлені ст. 119 ЦПК України. Порівняно із ЦПК 1963 року текст вимог не зазнав істотних змін.

0-1663

Позовна заява повинна містити такі вимоги:

1. найменування суду, до якого подасться заява;

1. ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'япредставника позивача, якщо позовна заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження»поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

2. зміст позовних вимог;

3. ціну позову щодо вимог майнового характеру;

2. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

3. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.Позовна заява має бути підписала позивачем або його представником. Зазначення дати її складання є обов'язковим.

Позовна заява може відповідати іншим вимогам, якщо це встановлено законом.

До позовної заяви додають документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на іяформацій-но-технічне забезпечення розгляду справи. Якщо заяву подає представник позивача, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. У разі подання позову представником на захист інших осіб в заяві має бути зазначено підстави звернення до суду в інтересах цих осіб. Перелік названих вище вимог є обов'язковим.

До позовної заяви згідно зі ст. 120 ЦПК України також додають її копії та копії всіх документів, що входять до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. ЦПК 1963 року, що втратив свою чинність, не вимагав додавати до позовної заяви копії всіх документів. Достатньо було додати по одному примірнику копій документів, які зазначались у додатку до позовної заяви. Що стосується копій позовної заяви, вимоги не змінилися. Подаються за кількістю відповідачів та третіх осіб. Винятки із цього правила встановлені ч. 2 ст. 120 ЦПК щодо окремих категорій справ.

Так, подання копій документів не вимагається щодо позовів, які стосуються трудових правовідносин, відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, каліцтва, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 19

Недодержання укладачем позовної заяви зазначених у статтях 119, 120 ЦПК вимог, а також несплата судового збору чи інформацілно-технічпого забезпечення розгляду справи тягнуть за собою правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України. Суддя за цих обставин постановляє залишити заяву без руху і надає позивачу певний строк для усунення недоліків.

У разі виконання припису судді у встановлений ухвалою строк позовна заява вважається поданою в день її першого подання до суду. Якщо зазначені в ухвалі суду недоліки позивачем не усунуті в установлений строк, заява визнається неподаиою і повертається позивачеві.

Стаття 121 ЦПК України також передбачено випадки, коли заява повертається позивачеві без надання строку для усунення недоліків. Суддя повертає заяву, якщо:

1. заяву подано недієздатною особою;

2. заяву від імені позивача подано особою, яка не маєповноваження на ведення справи;

3. позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

4. справа підсудна іншому суду;

5. заява про розірвання шлюбу подана під час вагітностідружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом.

Про повернення позовної заяви суддя виносить ухвалу.

Цей перелік випадків повернення позовної заяви є вичерпним. У разі якщо ці умови перестануть існувати, позивач вправі повторно звернутися до суду зі своїми вимогами на загальних підставах.

Слід зазначити, що залишення суддею позовної заяви без руху або повернення її позивачеві здійснюється на стадії пред'явлення позову, до відкриття провадження у справі. Якщо суддя з різних причин не виявив недоліків у заяві і відкрив провадження у справі, він надає строк для усунення недоліків, а в разі невиконання припису залишає заяву без розгляду за правилами, встановленими ст. 207 ЦПК.

Законом також передбачено підстави для відмови у відкритті провадження у справі, якщо навіть позовну заяву подано й оформлено відповідно до вимог, встановлених ЦПК.

Згідно зі ст. 122 ЩІК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

20

Глава 1

1. з аява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства;

2. за наявності рішення або ухвали суду, що набрала законної сили, про закриття провадження у справі у зв'язку звідмовою позивача від позову, укладення мирової угоди успорі між тими самими сторонами, про той самий предмет,із тих самих підстав;

3. за наявності справи в цьому чи іншому суді за споромміж тими самими сторонами, про той самий предмет і з тихсамих підстав;

4. внаслідок смерті фізичної особи або припинення юридичної особи, яка є однією зі сторін у справі, не допускається правонаступництво;

5. є рішення третейського суду щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, із тих самихпідстав, за винятком випадків, коли судом відмовлено увидачі виконавчого листа па примусове виконання або скасування рішення цього суду і неможливості розгляду справи в тому самому третейському суді.

Про відмову у відкритті провадження у справі або про відкриття провадження суддя постановляє ухвалу, яка невідкладно надсилається позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у справі позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із таким самим позовом.

Як бачимо із вищенаведеного, складання позовної заяви є складним і важливим етапом підготовки справи до її розгляду в суді, що вимагає неухильного дотримання вимог процесуального законодавства та попередження негативних наслідків, що перешкоджають відкриттю провадження у цивільному судочинстві.

Кожен юрист має усвідомлювати, що від його компетентності, професійного рівня, порядності залежать певною мірою, а то й повністю, результат розгляду справи і судового рішення, надійний захист цивільного права та інтересу як фізичних, так і юридичних осіб.