Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник Біохімія 2015.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
15 Мб
Скачать
☆

Ультрамікроскопія і електронна мікроскопія

В основі методу ультрамікроскопії лежить дослідження об’єкта у звичайному мікроскопі з високою роздільною здатністю при бічному освітленні. Сильне джерело світла і система лінз створює яскравий променевий пучок, який проходить крізь колоїдний розчин, не потрапляючи в око спостерігача. Завдяки світлорозсіюванню стають видимими окремі колоїдні частини у вигляді світлих точок на темному фоні.

Ультрамікроскоп дає змогу бачити частинки у вигляді світлої точки з лінійними розмірами від 10 до 300 нм. Ним можна встановити швидкість руху окремих частинок, концентрацію їх в об’ємі, спостерігати коагуляцію у вигляді злиття двох світлих частинок, робити висновки про їх форму.

Електронна мікроскопія – один з сучасних досконалих методів визначення розмірів і форм частинок. Основною відмінністю електронного мікроскопа від оптичного є використання потоку електронів замість світлового променя, а роль оптичних лінз відіграють електромагнітні лінзи. Джерелом електронів служить вольфрамова дротина, яка при сильному нагріванні випромінює потік електронів. Електрони, пролітаючи через електромагнітну систему, попадають на фотопластинку чи екран і дають збільшене зображення предмета (рис. 5).

Рис. 5. Схема будови електронного мікроскопа.

За допомогою електронного мікроскопа досконало вивчені віруси. Цей прилад дозволяє бачити мікроби, фаги, структурні елементи клітини, деякі великі молекули.

Електрокінетичні явища

Електрокінетичні явища ґрунтуються на взаємозв’яку між електричними і кінетичними властивостями дисперсних систем.

На поверхні ядер колоїдних частинок утворюється подвійний (адсорбційний і дифузний) електричний шар. Адсорбційний шар містить у собі потенціаловизначальні йони і частину протийонів, решта протийонів становить дифузний шар.

Коли рідина рухається відносно твердої поверхні, на межі адсорбційної і дифузної частин подвійного шару виникає різниця потенціалів, яку називають електролітичним потенціалом або дзета-потенціалом ξ. Величина цього потенціалу залежить від товщини дифузної частини подвійного шару. Чим товщий дифузний шар, тим більший електрокінетичний потенціал, тим більші сили електростатичного відштовхування, що діють між колоїдними часточками, тим вища стійкість колоїдної системи. Коли йони дифузного шару переходять в адсорбційний, товщина дифузного шару зменшується, знижується електрокінетичний потенціал і стійкість колоїдної системи.

За певних умов електрокінетичний потенціал дорівнює нулю – колоїдна система перебуває в ізоелектричному стані. При цьому дифузний шар зникає, що сприяє зближенню колоїдних частинок до таких віддалей, коли сили міжмолекулярного зчеплення стають більшими за електростатичне відштовхування і часточки починають злипатися в більші агрегати, тобто колоїдна система стає агрегативно нестійкою. Слід мати на увазі, що коагуляція настає не в ізоелектричному стані, а дещо раніше.

Явища відносного руху фаз уздовж поверхні поділу, які спричинюють до виникнення електричного потенціалу, називають електрокінетичними. Це електроосмос, електрофорез, потенціал перебігу та потенціал седиментації. На основі цих електрокінетичних явищ можна виміряти величину ξ-потенціалу.

Рис. 6. Зональний електрофорез: 1 – фільтрувальний папір, просочений бу-ферним розчином, він з’єднує з елект-родними камерами носій 2, на якому переміщуються білкові зони (заштри-ховані).

Рис. 7. Схема досліду Рей-сса: 1 – вода, 2 – пісок, 3- сус-пензія глини, 4 – сира глина, 5 – перенесені часточки глини, 6 – переміщення води.

Електрокінетичні явища у колоїдних розчинах були відкриті Ф.Рейссом (1808) при дослідженні електролізу води. Вивчаючи причини підвищення рівня води в циліндрі з негативно зарядженим електродом, Ф.Рейсс провів такий дослід: перегородив нижню частину U-подібної трубки діафрагмою з кварцового піску і заповнив трубку водою. Під дією зовнішнього електичного поля рідина переміщувалася до негативно зарядженого електрода. Рух рідини відбувався доти, доки не встановиться певна різниця рівнів у U-подібній трубці (рівновага з гідростатичним тиском). Оскільки без діафрагми переміщення рідини не відбувається , то Ф.Рейсс зробив висновок: при контакті з частинками кварцового піску рідина заряджається. Згодом це явище спрямованого переміщення дисперсного середовища відносно нерухомої дисперсної фази в постійному електричному полі одержало назву електроосмосу. Напрям переміщення рідини вказує на знак ξ-потенціалу, тобто на знак заряду твердої поверхні на межі з рідиною. Вимірювання швидкості руху рідини дає можливість розрахувати стрибок потенціалу на поверхні “ковзання”.

Проводячи інший експеримент з електролізу води, Ф.Рейсс у шматочок сирої глини помістив дві скляні трубки (рис. 7), на дно яких насипав чистого піску, трубки заповнив водою і вмонтував у них електроди. При пропусканні електричного струму через деякий час в анодній трубці з’являлися частинки

Рис. 8. Ізоензимні спектри лактатдегідрогенази (ЛДГ) си-роватки крові:

а –здорової людини;

б – хворого на інфаркт міокарда;

в – при гепатиті В.

глини (каламуть). Явище спрямованого переміщенням частинок дисперсної фази в електричному полі називають електрофорезом (рис. 6).

Його можна спостерігати лише в седиментаційно стійких дисперсних системах.

Електрофорез застосовується для осадження золів, емульсій і суспензій фарб на металічних поверхнях. За його допомогою розділяють білки на фракції і підфракції. Електрофоретичний аналіз біологічних рідин використовується у клінічній практиці для діагностики багатьох захворювань (рис. 8). Електрофорез застосовується у фізіотерапії для введення через шкіру чи слизові оболонки ліків хворим (йонофорез). Електрофорез клітин знайшов застосування при оцінці клітинного імунітету в онкологічних хворих.

Електрофорез клітинних частинок є особливо цінним для гематології та імунології. Всі клітини крові хребетних мають від’ємний заряд, однак кожний тип клітин характеризується певним значенням електрокінетичного потенціалу. За електрофоретичною рухливістю клітини крові можна розмістити у такій послідовності: гранулоцити –0,6·10–12 м2/(сВ); лімфоцити –0,8·10–12 м2/(сВ); еритроцити –1,0·10–8 м2/(сВ).