- •Передмова
- •Тема: напрями та методи дослідження в біохімії Основні напрямки розвитку біохімічних досліджень
- •Матеріали для біохімічних досліджень
- •Методи виділення речовин з біологічного матеріалу
- •Методи кількісного аналізу та їх класифікація
- •Тема : рН розчинів і біологічних рідин. Буферні розчини
- •Залежність між концентрацією водневих йонів і рН середовища
- •Значення рН фізіологічних рідин
- •Молекулярно-кінетичні властивості колоїдних систем
- •Тема : електрокінетичні властивості колоїдів
- •Дифузія і осмотичний тиск
- •Швидкість осідання у воді частинок різної величини
- •Ультрацентрифугування
- •Оптичні властивості колоїдних систем
- •Ультрамікроскопія і електронна мікроскопія
- •Електрокінетичні явища
- •Стійкість і коагуляція колоїдних систем
- •Фактори стійкості дисперсних систем
- •Теорії стійкості і коагуляції
- •Коагуляція гідрофобних золів
- •Коагуляція під дією електролітів
- •Біологічне значення коагуляції
- •Компенсаційний діаліз і вівідіаліз
- •Ультрафільтрація
- •Тема: поверхневі явища і адсорбція
- •Поверхневий натяг сироватки крові при 20с (293 k)
- •Явище адсорбці
- •Вибіркова адсорбція і її біологічне значення
- •Хроматографія
- •Тема: розчини високомолекулярних сполук
- •Класифікація і структура високомолекулярних сполук
- •Властивості розчинів високомолекулярних сполук
- •Фактори стійкості розчинів вмс
- •Колоїдний захист
- •В’язкість розчинів вмс
- •Поліелектроліти. Особливості розчинів білків
- •І основні властивості:
- •Ізоелектричні точки деяких білків
- •Біологічне значення процесів набрякання і старіння драглів
- •Тема: амінокислоти та білки
- •Класифікація амінокислот за будовою радикала і функціональних груп
- •Амінокислоти, що постійно зустрічаються в складі білків
- •Визначення окремих амінокислот хроматографічними методами Метод розподільчої (радіальної) хроматографії на папері
- •Розділення суміші амінокислот методом розподільчої хроматографії в тонкому шарі целюлози
- •Біологічне значення амінокислот
- •Біологічне значення пептидів
- •Роль білків в організмі тварини
- •Методи поділу білків і пептидів
- •Фізико-хімічні властивості білків
- •Переварювання білків у шлунково-кишковому тракті. Всмоктування амінокислот. Регуляція і порушення переварювання і всмоктування
- •Декарбоксилування амінокислот у тканинах. Гниття амінокислот у товстому кишечнику
- •Біологічна роль амінів
- •Обмін аміаку в організмі. Біосинтез сечовини
- •Біосинтез сечовини в печінці
- •Тема: нуклеїнові кислоти
- •Тема: Вітаміни
- •Подібність і відмінність вітамінів і гормонів
- •Гормони. Гормональна регуляція метаболізму в організмі тварини
- •IV. Вплив на мінеральний обмін:
- •I. Вплив на обмін вуглеводів
- •Якісні реакції на гормони щитовидної залози
- •Реакції на гормон підшлункової залози (інсулін)
- •Тема: ферменти
- •Дія ферментів
- •Вплив реакції середовища на активність ферментів
- •Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферментів
- •Специфічність ферментів
- •Групова специфічність дії сахарази
- •Визначення активності ферментів
- •Тема: біоенергетика. Енергетичний обмін
- •Цикл лимонної кислоти – цтк – цикл Кребса
- •Біохімічні функції циклу Кребса:
- •Енергетична роль цтк
- •Регуляція циклу Кребса
- •Клінічне значення визначення пірувату
- •Роль кисню в метаболізмі
- •Токсичність кисню
- •Макроергічні молекули
- •Тема: вуглеводи
- •Цикл трикарбонових кислот Кребса (цтк)
- •Співвідношення між аеробним і анаеробним процесами перетворення вуглеводів в організмі
- •Якісні реакції на вуглеводи
- •Пентози
- •Дисахариди
- •Кількісне визначення та обмін вуглеводів
- •Обмін вуглеводів
- •Тема: ліпіди
- •Фізико-хімічні властивості ліпідів
- •Визначення хімічних параметрів жирів
- •Якісні реакції на ліпіди
- •Енерговитрати людини при різних видах діяльності
- •Енерговитрати різних вікових груп
- •Перелік індикаторів і характеристика деяких їх властивостей
- •Водневий показник біологічних рідин
- •Ізоелектричні точки деяких білків і ферментів (рН)
- •Rf окремих амінокислот для ідентифікації їх при хроматографії на папері (в бутилово-оцтово-водній суміші 4:1:5* або 40:15:5*)
- •Молекулярна маса деяких білків організма людини
- •Замінні і незамінні амінокислоти для організму людини
- •Відносна щільність та концентрація водних розчинів їдкого натру
- •Метали, активатори ряду ферментів в організмі людини
- •Відносна щільність та концентрація водних розчинів азотної кислоти
- •Відносна щільність та концентрація водних розчинів соляної кислоти
Ультрамікроскопія і електронна мікроскопія
В основі методу ультрамікроскопії лежить дослідження об’єкта у звичайному мікроскопі з високою роздільною здатністю при бічному освітленні. Сильне джерело світла і система лінз створює яскравий променевий пучок, який проходить крізь колоїдний розчин, не потрапляючи в око спостерігача. Завдяки світлорозсіюванню стають видимими окремі колоїдні частини у вигляді світлих точок на темному фоні.
Ультрамікроскоп дає змогу бачити частинки у вигляді світлої точки з лінійними розмірами від 10 до 300 нм. Ним можна встановити швидкість руху окремих частинок, концентрацію їх в об’ємі, спостерігати коагуляцію у вигляді злиття двох світлих частинок, робити висновки про їх форму.
Електронна мікроскопія – один з сучасних досконалих методів визначення розмірів і форм частинок. Основною відмінністю електронного мікроскопа від оптичного є використання потоку електронів замість світлового променя, а роль оптичних лінз відіграють електромагнітні лінзи. Джерелом електронів служить вольфрамова дротина, яка при сильному нагріванні випромінює потік електронів. Електрони, пролітаючи через електромагнітну систему, попадають на фотопластинку чи екран і дають збільшене зображення предмета (рис. 5).
Рис. 5.
Схема будови електронного мікроскопа.
Електрокінетичні явища
Електрокінетичні явища ґрунтуються на взаємозв’яку між електричними і кінетичними властивостями дисперсних систем.
На поверхні ядер колоїдних частинок утворюється подвійний (адсорбційний і дифузний) електричний шар. Адсорбційний шар містить у собі потенціаловизначальні йони і частину протийонів, решта протийонів становить дифузний шар.
Коли рідина рухається відносно твердої поверхні, на межі адсорбційної і дифузної частин подвійного шару виникає різниця потенціалів, яку називають електролітичним потенціалом або дзета-потенціалом ξ. Величина цього потенціалу залежить від товщини дифузної частини подвійного шару. Чим товщий дифузний шар, тим більший електрокінетичний потенціал, тим більші сили електростатичного відштовхування, що діють між колоїдними часточками, тим вища стійкість колоїдної системи. Коли йони дифузного шару переходять в адсорбційний, товщина дифузного шару зменшується, знижується електрокінетичний потенціал і стійкість колоїдної системи.
За певних умов електрокінетичний потенціал дорівнює нулю – колоїдна система перебуває в ізоелектричному стані. При цьому дифузний шар зникає, що сприяє зближенню колоїдних частинок до таких віддалей, коли сили міжмолекулярного зчеплення стають більшими за електростатичне відштовхування і часточки починають злипатися в більші агрегати, тобто колоїдна система стає агрегативно нестійкою. Слід мати на увазі, що коагуляція настає не в ізоелектричному стані, а дещо раніше.
Явища відносного руху фаз уздовж поверхні поділу, які спричинюють до виникнення електричного потенціалу, називають електрокінетичними. Це електроосмос, електрофорез, потенціал перебігу та потенціал седиментації. На основі цих електрокінетичних явищ можна виміряти величину ξ-потенціалу.
Рис.
6. Зональний електрофорез: 1 – фільтрувальний
папір, просочений бу-ферним розчином,
він з’єднує з елект-родними камерами
носій 2, на якому переміщуються білкові
зони (заштри-ховані).
Рис.
7. Схема досліду Рей-сса: 1 – вода, 2 –
пісок, 3- сус-пензія глини, 4 – сира глина,
5 – перенесені часточки глини, 6 –
переміщення води.
Проводячи інший експеримент з електролізу води, Ф.Рейсс у шматочок сирої глини помістив дві скляні трубки (рис. 7), на дно яких насипав чистого піску, трубки заповнив водою і вмонтував у них електроди. При пропусканні електричного струму через деякий час в анодній трубці з’являлися частинки
Рис.
8. Ізоензимні спектри лактатдегідрогенази
(ЛДГ) си-роватки крові:
а
–здорової людини;
б – хворого на
інфаркт міокарда;
в – при гепатиті
В.
Його можна спостерігати лише в седиментаційно стійких дисперсних системах.
Електрофорез застосовується для осадження золів, емульсій і суспензій фарб на металічних поверхнях. За його допомогою розділяють білки на фракції і підфракції. Електрофоретичний аналіз біологічних рідин використовується у клінічній практиці для діагностики багатьох захворювань (рис. 8). Електрофорез застосовується у фізіотерапії для введення через шкіру чи слизові оболонки ліків хворим (йонофорез). Електрофорез клітин знайшов застосування при оцінці клітинного імунітету в онкологічних хворих.
Електрофорез клітинних частинок є особливо цінним для гематології та імунології. Всі клітини крові хребетних мають від’ємний заряд, однак кожний тип клітин характеризується певним значенням електрокінетичного потенціалу. За електрофоретичною рухливістю клітини крові можна розмістити у такій послідовності: гранулоцити –0,6·10–12 м2/(сВ); лімфоцити –0,8·10–12 м2/(сВ); еритроцити –1,0·10–8 м2/(сВ).
