Біологічне значення процесів набрякання і старіння драглів

Набрякання має велике значення у процесах життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. Проростанню зерна завжди передує попереднє набрякання. Рослинні і тваринні тканини зв’язують велику кількість води (наприклад, сполучна тканина) і містять колоїди не тільки у вигляді розчинів, а й у вигляді драглів (протоплазма клітин, кристалик ока та ін.).

На набрякання і відмокання основної речовини і колагену сполучної тканини зміна рН середовища і концентрації солей чинять різний вплив. Так, якщо підвищується концентрація йонів водню в сполучній тканині, то її основна речовина набрякає незначно, колаген же при цьому набрякає дуже сильно. Ці ж фактори чинять протилежний вплив на набрякання і відмокання, з одного боку, сполучної тканини в цілому і, з другого боку, клітин. Так, при рН середовища, яке викликає набрякання клітин, вода потрапляє до них із “водного депо”- сполучної тканини, яка при цьому відмокає.

Набрякання і відмокання колоїдів спостерігається також при різноманітних процесах: регенерації тканин, запаленні, при укусі комах і т. п. В усіх названих випадках набрякання залежить, головним чином, від змін у тканинах рН середовища. Біологічна роль процесів старіння драглів дуже важлива, тому що при цьому відбувається їх ущільнення, що неминуче відображається на проникності клітинних мембран і цитоплазми. Зниження проникності може порушити обмін речовин між клітиною і навколишнім середовищем.

Явище синерезису спостерігається і в побуті. Так, у свіжовипеченому хлібі кількість зв’язаної води досягає 83%. Протягом п’яти діб зв’язаної води залишається 67%. Хліб почерствів, тобто втратив здатність зберігати воду. М’ясо молодих тварин соковитіше і ніжніше, ніж старих. Це пояснюється тим, що з віком тканини тварин через синерезис і дегідратацію твердішають.

Прикладом позитивного синерезису може бути самочинне відокремлення рідини в процесі визрівання сиру при сироварінні.

Тема: амінокислоти та білки

Основну роль у процесах життєдіяльності відіграють білки, які являють собою полімери 22 природних амінокислот із специфічними структурами.

Класифікація ациклічних амінокислот за числом вуглеців у молекулі («родини» амінокислот):

С₂ – гліцин (глікокол);

С₃ – аланін, серин, цистеїн;

С₄ – треонін, метіонін, γ-аміномасляна кислота, аспарагінова кислота, аспарагін;

С₅ – валін, глутамінова кислота, глутамін, аргінін;

С₆ – лізин, лейцин, ізолейцин, норлейцин.

Таблиця 6

Класифікація амінокислот за будовою радикала і функціональних груп

І. Ациклічні				ІІ. Циклічні
Моноаміно-карбонові		Моноаміно-дикарбонові	Диаміно-монокарбонові	Гомо-циклічні	Гетеро-циклічні
Глі	лей	асп	ліз	фен	три
Ала	ілей	глу	арг	тир	гіс
Сер	нлей
Цис
Тре
Мет
Вал

Таблиця 7

Класифікація амінокислот за полярністю радикалів

І. Полярні (гідрофільні)		ІІ. Неполярні (гідрофобні)
1. Іоногенні	2. Неіоногенні
Асп	Глі	ала
Глу	сер	вал
Ліз	цис	мет
Арг	тир	лей
Гіс	АСН	ілей
	глн аміди	три
		про