Тема 8. П. Орлик та його Конституція (2 год.)

1. Постать П. Орлика

2. Структура та основні засади «Конституції»

3. Значення «Конституції» П. Орлика

1. Постать п. Орлика

У жовтні 1709 р. у с. Варниця неподалік від Бендер помирає гетьман І. Мазепа. Козацька рада 1710 р. обирає гетьманом в еміграції П. Орлика. Новий гетьман походив з чесько-польської родини, що свого часу осіла в Литві, був людиною високоосвіченою, що дало йому можливість зробити швидку кар'єру. Починав він з посади писаря в канцелярії Київського митрополита, але завдяки природ­ному розуму в 34 роки став генеральним писарем і най­ближчим радником І. Мазепи.

Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та запорозькими козаками договір – «Кон­ституція прав і вольностей Війська Запорозького».

П. Орлик активно намагався реалізувати свою прог­раму на практиці та відновити повноцінну українську дер­жавність. Вже 1711 р., уклавши військово-політичний союз з кримським ханом, він вирушив походом на Пра­вобережжя. Завдяки переходу на бік П. Орлика козаків правобережних полків (за винятком Білоцерківського), а також селян і міщан до середини березня вдалося визво­лити від російських залог майже всю південну і цент­ральну частини Правобережжя. Однак поразка під Білою Церквою, зрада союзників-турків та татар, укладення Ро­сією Прутського трактату зашкодили державотворчим планам П. Орлика і не дали змоги на практиці реалізува­ти його демократичну конституцію. «Екзильний гетьман» помер 1742 р.

2. Структура та основні засади «Конституції» п. Орлика

На козацькій раді у м. Бендери 5 квітня 1710 р. гетьманом України був обраний П. Орлик — сорат­ник Мазепи.

Цього ж дня на раді було також оголошено і прийнято складе­ні П. Орликом «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького». Це була перша писана консти­туція у світі.

Конституція складалася зі вступу (преамбули) та 16 розділів (пактів). Текст був складений латинською і тогочасною книжною українською мовами.

У преамбулі Конституції була схематично викладена історія українського народу та Війська Запорізького.

У розділі 1 Конституції йшлося про захист православ­ної віри. Конституція наділяла гетьмана широкими повноваженнями у сфері релігії, він також повинен був відно­вити автокефалію української православної церкви.

Неподільність українських земель на Правобережжі та Лівобе­режжі, непорушність кордонів України встановлювалися в розділі 2 Конституції.

У розділі 3 Конституції йшлося про підтри­мання дружніх і «побратимських стосунків» з Кримом. Це було зумовлено не лише військовою безпекою, а й можливістю ак­тивного ведення торгівлі та отримання прибутків.

Забезпеченню державно-територіальних, військово-політич­них та економічних прав та інтересів Війська Запорізького, а та­кож визнанню його особливого статусу присвячувалися розділи 4, 5 Конституції. Гетьманська влада брала на себе зобов'язання звільнити землі Війська Запорозь­кого від укріплень і фортець московитів і повернуті у колишню власність Війська Запорозького. Для забезпечення Війська Запорозького йому в довічне користування, «з усіма угіддями і перевозом через Дніпро» поверталося місто Трахтемирів, території Дніпра.

Розділ 6 Конституції був відображенням прагнень української старшини:

- гетьман повинен радитися про всі справи з старшиною і полковниками;

- передбачалося створення своєрідного козацького парламенту — Гетьманської військової ра­ди. Вона мала збиратися тричі на рік — на Різдво, на Великдень і на Покрову. До складу цього державного органу мала входити вся старшина.

Розділ 7 Конституції стосувався судочинства, застерігаючи цим неза­лежність суддів при вирішенні кримінальних і цивільних справ. Конституція передбачала утворення Гене­рального суду, який мав розглядати справи щодо скарг на гетьмана, генеральну старшину, полковників, генеральних радників, знатних товаришів чи інших урядовців, «а понад то рядових ко­заків».

Згідно розділу 8 Конституції генеральна старшина обов'язково мала доповідати гетьманові про усі військові справи

Розділ 9 Конституції містив норми про обме­ження влади гетьмана у сфері фінансової системи. За рішенням гетьмана і згодою Генеральної ради обирався гене­ральний підскарбій, який відав державною казною й майном.. Важливі фінансові питання вирішувалися Генеральною радою.

Становищу народних мас, соціально-економічним проблемам увага приділялася в розділі 10. Крім того, гетьману і стар­шині заборонялося приймати від будь-яких осіб подарунки або інші вигоди чи обіцянки в обмін на військові чи посполиті посади. Гетьману заборонялося призначати на такі посади осіб, які перебу­вають з ним у родинних стосунках.

Розділ 11 Конституції закріпив соціально-пра­вовий захист вдів, а також жінок та дітей, чоловіки та батьки яких перебували у воєнних походах або на інших військових службах. Вони звільнялися від сплати податків, виконання будь-яких повинностей та громадських робіт на ко­ристь держави.

У розділі 12 Конституції йшлося про призна­чення і проведення генерального перепису усіх громадських маєтностей, якими були наділені державні службовці. Гене­ральна рада за дорадчим голосом гетьмана мала визначити, «хто має право, а хто не повинен користуватися угіддями і маєтностями Війська».

Розділ 13, затвердив права і привілеї, свого часу надані Києву та іншим українським містам, зокрема щодо збереження права на самоврядування.

У розділі 14 йшлося про заборону державним чиновни­кам зловживати стаціями, а видатки долучати в облікові книги. Для досягнення таких цілей мали бути обрані підскарбії.

Розділ 15 Конституції стосувався фінансу­вання війська, на яке населенню належало складати щорічну плат­ню.

16 розділ. Економічна сфера: встановлювався обов'язок орендарів та їх підлеглих щодо стягнення чітко визначених мит лише з певних товарів і в точно визначеному універсалами розмірі.