4. Судова реформа

Невід'ємною умовою побудови демократичної правової держа­ви, втілення у життя ідеї верховенства права було і залишається проведення судово-правової реформи. У квітні 1992 р. Верховна Рада схвалила концепцію судово-правової реформи. Згодом були прийняті зако­ни «Про Конституційний суд України» (1992 р.), «Про статус суддів» (1993 р.), «Про організацію судового самоврядування» (1994 р.). Відбулося кілька з'їздів суддів України.

Судочинство здійснюється в Україні Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції. Система судів загальною юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Верховна Рада 16 жовтня 1996 р. прийняла ще один Закон «Про Конституційний Суд України», на підставі якого й було створено Конституційний Суд з 18 осіб.

Важливою передумовою ефективності судово-правової рефор­ми є удосконалення організації та діяльності прокуратури, органів попереднього слідства, адвокатури, чітке визначення компетенції Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та їх органів на місцях.

5. Реформування законодавства України

Конституційне і адміністративне право.

7 липня 1997 р. – указ Президента «Про створення державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи».

14 січня 1998 р. – Закон «Про вибори депутатів місце­вих рад і сільських, селищних, міських голів», 18 жовтня 2001 р. Закон «Про вибори народних депутатів України», за яким полови­на депутатів Верховної Ради (225) мала обиратися в одномандат­них округах, інша (теж 225) — за виборчими списками партій і блоків.

25 березня 2004 р. – Закон «Про вибори народних депутатів України» - вибори депутатів належало прово­дити за партійно-пропорційною системою.

Законом «Про статус народ­ного депутата України» (у новій редакції від 22 березня 2001 р.).

Цивільне право. До Цивільного кодексу (був введений в дію ще 1 січня 1964 р.) постійно вносились зміни і доповнення. Так, 7 лютого 1991 р. прийнято Закон «Про власність», 27 березня 1991 р. — «Про підприємства в Українській РСР», 19 вересня 1991 р. — «Про господарські товариства», 2 жовтня 1992 р. — «Про заставу», 14 жовтня 1992 р. — «Про бан­крутство», 22 квітня 1993 р. — «Про аудиторську діяльність», 4 лютого 1993 р. — «Про авторське право та суміжні права» та ін.

Після тривалих дискусій 16 січня 2003 р. був прийнятий Цивіль­ний кодекс.

Сімейне право. Внесено низку змін у Кодекс законів про шлюб і сім'ю, що діяв з 1 січня 1970 р. У грудні 2001 р. Вер­ховна Рада прийняла «Сімейний кодекс».

Трудове право. Серйозних змін зазнала сфера трудового права (Кодекс законів про працю України діє з 1 червня 1972 р.).

Перехід до ринкових відносин змусив звернути більше уваги на захист трудових прав працівників. Так, 14 жовтня 1992 р. прийнято Закон «Про охорону праці», 16 грудня 1993 р. видано Закон «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку». У розвиток по­ложень Конституції 14 січня 1998 р. прийнято Основи законодав­ства України про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання.

Державні гарантії прав працівників встановили за­кони «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р., «Про професійні спілки, їх права і га­рантії діяльності» від 15 вересня 1999 р., «Про організації робо­тодавців» від 24 травня 2001 р., «Про дер­жавну допомогу сім'ям з дітьми» від 24 жовтня 2002 р.

Аграрне право. Зміни відбулися в аграрному праві. Вже у введеному в дію з 15 березня 1991 р. Зе­мельному кодексі закладалися основні положення аграрної реформи. У жовтні 1991 р. було затверджено концепцію роздержавлення і приватизації землі. Верховна Рада прийняла Закони «Про селянське (фермерське) господарство» (20 грудня 1991 р.), «Про форми власності на землю» (30 січня 1992 р.).

Другий етап земельної реформи передбачає передачу землі без­посередньо тим, хто її обробляє — індивідуальним власникам.

25 жовтня 2001 р. Верховна Рада затвердила новий Земельний кодекс України.

Кримінальне право. У галузі кримінального права продовжував діяти Кримінальний кодекс УРСР (введений з 1 квітня 1961 р.). У березні 1992 р. вилучено такі міри покарання, як заслан­ня і вислання. Багато змін і доповнень торкнулися першого розділу Особли­вої частини КК — «Злочини проти держави».

Кримінальний кодекс України був прийнятий 5 квітня 2001 р.

Процесуальне право. Не менш численні зміни були внесені у Кримінально-процесуальний кодекс (введений у дію з 1 квітня 1961 р.). Поси­лено процесуальні гарантії громадян під час слідства — Законом «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. 15 грудня 1992 р. Кримінально-процесуальний кодекс України був доповнений низкою норм, що посилю­вали процесуальні гаранти громадян при зверненні їх до суду.

Закон «Про внесення змін і доповнень до окремих статей Кримі­нально-процесуального кодексу України» від 23 грудня 1993 р. розширював права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист.

Цивільний процесуальний кодекс діяв в Україні ще з 1 січня 1964 р., тому до нього теж постійно вносились поправки.

У липні 2005 р. прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, що да­ло можливість довершити давно започатковану справу створення адміністративних судів.

63