2. Організація влади в урср

Відроджуючи радянську систему, в СРСР і УРСР прийняли низку правових актів, які вносили зміни і уточнення в структуру вищих органів влади і державного управління, а відповідно — в Конституцію СРСР і Конституцію УРСР.

27 серпня 1946 р., у світлі рішень Верховної Ради СРСР розгляну­то питання про перебудову найвищих органів державного управ­ління. Верховна Рада УРСР затвердила Указ Президії Верховної Ради УРСР від 25 бе­резня 1946 р. «Про перетворення Ради Народних Комісарів Української РСР на Раду Міністрів Української РСР» і народних комісаріатів Української РСР на міністерства Української РСР, внесла зміни до відповідних статей Конституції РСР.

З повоєнного часу і до розвалу Союзу РСР система виконавчих і розпорядчих органів залишалася майже незмінною. Вони лише косметичко обновлювалися.

Протягом 70-80 рр. система управління в УРСР не зазнала суттєвих змін. Уряд був відповідальним перед Верховною Радою, а в період між сесіями — перед Президією Верховної Ради. Але жод­не питання не надходило до Верховної Ради без розгляду на Політбюро ЦК КПУ і ЦК Компартії України.

Від відповідних партійних інстанцій залежали і місцеві орга­ни влади і управління. Відповідно до Конституції УРСР 1937 р. місцеві органи влади мали назви рад депутатів трудящих, а пізніше, за Конституцією 1978 р. - рад народних депутатів. В Україні, як і у всьому СРСР, сформу­валася єдина система місцевих рад — обласні, міські, районні в містах, сільські та селищні ради народних депутатів. Верховній Раді СРСР підлягала вся система рад.. Основною ор­ганізаційною формою діяльності рад були сесії.

Виконавчими і розпорядчими органами рад депутатів трудя­щих (народних депутатів) були виконкоми. Для керівництва окремими галузями економіки і культури ра­ди створювали відділи і управління виконкомів.

3. Джерела та характерні риси права

Конституційне право. У 1962 р. Верховна Рада СРСР прийняла постанову про вироб­лення проекту нової Конституції СРСР. В жовтні 1977 р. була за­тверджена Конституція СРСР, а 20 квітня 1978 р. VII сесією Вер­ховної Ради УРСР було прийнято нову Конституцію УРСР, текст якої розробила комісія під керівництвом В. Щербицького відповідно до Конституції СРСР 1977 р.

Починаючи з 24 жовтня 1990 р., до Конституції Української РСР було внесено значну кількість змін.

Так, зокрема, Законами УРСР «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР»

- від 24 жовтня 1990 р. було виключено ст. 6 Конституції УРСР про керівну і спрямовуючу роль Комуністичної партії Радянського Союзу, що зумовлювалося деякою демократизацією державно-правового ме­ханізму Радянського Союзу.

- від 18 квітня 1991 р. поса­ду Голови Ради Міністрів УРСР було скасовано, його функції по­чав виконувати Прем'єр-міністр УРСР. Згодом вищий орган вико­навчої влади було перейменовано на Кабінет Міністрів України.

- від 5 липня 1991 р. було за­сновано пост Президента України. Це зумовлювалося давніми ук­раїнськими історичними традиціями, оскільки для України завжди були притаманні сильна князівська чи гетьманська влада з незалежним парламентом.

Адміністративне законодавство.13 жовтня 1980 р. прийняті Основи законодав­ства Союзу РСР і союзних республік про адміністративне право­порушення, які стали базою для кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність. 7 грудня 1984 р. був прийнятий Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення. Він був першою спробою кодифікації адміністративного законо­давства після Адміністративного кодексу УРСР 1927 р.

Цивільне право. 1945-1946 рр. проведено націоналізацію промислових підприємств, заліз­ничного і водного транспорту, банків, кредитних установ, засобів зв'язку тощо на території Закарпатської області.

Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26 серпня 1948 р. надавав громадянам можливості на право особи­стої власності: придбати в місті чи за його межами одно- чи двопо­верховий будинок не більш ніж з 5 кімнат.

Частково були переглянуті положення про шляхи злиття дер­жавної та кооперативної власності. Зокрема, відповідно до Закону «Про дальший розвиток колгоспного ладу і ліквідацію машинно-тракторних станцій» (1958 р.) у власність колгоспам надавались трактори, комбайни та інші машини, що належали МТС.

18 липня 1963 р. Верховна Рада УРСР прийняла новий Цивільний кодекс, ввівши його в дію з 1 січня 1964 р. Кодекс від­творив положення загальносоюзних Основ цивільного законодав­ства Союзу РСР і союзних республік.

Сімейне право. Сімейні відносини в Україні регулювались прийнятими 27 червня 1968 р. Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім'ю і Кодексом про шлюб та сім'ю УРСР, затвердженим 20 червня 1969 р.

Житлове законодавство. У 1981 р. були прийняті Основи житлового законо­давства Союзу РСР і союзних республік, а 30 червня 1983 р. — Житловий кодекс УРСР.

Трудове законодавство. Перехід до мирної праці викликав зміни в трудовому праві. 30 червня 1945 р. Верховна Рада СРСР видала указ, яким було відновлено право на чергові та додаткові відпуст­ки, скасоване під час війни. Законом про четвертий 5-річний план запроваджувалась система організованого набору робочої сили на важливі будови Сибіру і Далекого Сходу

Загальні принципи радянського трудового права і норми, що регулюють трудові відносини, містили прийняті 15 липня 1970 р. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про пра­цю. 10 грудня 1971 р. був прийнятий Кодекс законів про працю УРСР.

Природноресурсове законодавство.

13 грудня 1969 р. - Основи земельного законодавства Союзу РСР і со­юзних республік, а 8 липня 1970 р. - Земельний кодекс УРСР.

10 грудня 1970 р. - Основи водного законодавства Союзу РСР і союзних республік, а 9 червня 1972 р. був затвердже­ний Водний кодекс УРСР. Основу водних відносин становила, як і у випадку із землею, - державна власність на воду.

9 липня 1975 р. - Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра. На тій же основі були побудо­вані і прийняті у 1977 р. Основи лісового законодавства Союзу РСР і союзних республік.

25 червня 1980 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про охорону атмосферного повітря» і Закон «Про охорону і викорис­тання тваринного світу».

Кримінальне право. 26 травня 1947 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про смертну кару», відповідно до нього в мирний час смертна ка­ра за певні злочини замінювалася ув'язненням на 25 років у ви­правно-трудових таборах.

Президія Верховної Ради СРСР 4 червня 1947 р. прийняла Указ «Про кримінальну відповідальність за крадіжку державного і громадсько­го майна».

Значні зміни до радянського кримінального права вніс Закон СРСР «Про внесення доповнень і змін до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 11 липня 1969 р. До Основ, а згодом і до Кримінального кодексу У РСР були внесені положення про особливо небезпечного рецидивіста, про умовно-дострокове звільнення від покарання, про погашення судимості тощо.

У 1970 р. введено новий інститут — умовне засудження до позбавлення волі із обов'язко­вим залученням засудженого до праці.

У 1972 р. введено поняття тяжкого злочину, вичерпний перелік його видів.

У 1980 р. до складу злочину щодо зґвалтування як особливо обтяжуюча обставина введено зґвалтування малолітніх. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 червня 1981 р. «Про посилен­ня відповідальності за хуліганство» було підвищено кримінальну відповідальність за це діяння, встановлено стислі строки розсліду­вання і судового розгляду справ про хуліганство.

Процесуальне право

Законодавство про кримінальне судочинство отримало свій розвиток у низці нормативних актів. 11 липня 1969 р. було за­тверджено загальносоюзне Положення про попереднє взяття під варту. Указами Президії Верховної Ради СРСР від 11 липня 1969 р. і 3 лютого 1970 р. була розширена участь захисника у кримінальному процесі.

Виправно-трудове право. 11 липня 1969 р. були прийняті Осно­ви виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних рес­публік, а 23 грудня 1970 р. — Виправно-трудовий кодекс УРСР.

8 лютого 1977 р. до Основ виправно-трудового законодавства було включено новий розділ — порядок і умови виконання умов­ного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 березня 1983 р. було затверджено Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із захода­ми виправно-трудового впливу на засуджених.