2. Розбудова війська

1 і 2 листопада УНРада звернулася із закликом стати на захист рідного краю. Наплив добровольців до українського війська був великий. У середині листопада розпорядженням Державного секретаріату військових справ територію держави поділено на З військові області (Львів, Тернопіль, та Станіслав) і 12 військо­вих округів. Оголошено мобілізацію, встановлено текст присяги, проведено облік озброєнь, військового спорядження тощо. Військові команди повітів на чолі з призначеними військовими комендантами при­ступили до формування збройних сил — Української Га­лицької армії (УГА).

У структурі УГА були такі роди військ і служби: піхота, кінно­та, артилерія, санітарна і ветеринарна служби, військове судівництво, інтедантура, канцелярська служба. Дещо пізніше утворено летунський відділ, саперний кіш.

Була встановлена військова форма, розроблені система звань і відзнак, державна платня військовослужбовцям тощо. Раз на 3 місяці уряд затверджував і опубліковував список присвоєння військових звань у війську та жандармерії.

На початку 1919 р. була утворена понад 120-тисячна дис­циплінована й патріотична армія. У складі УГА було утворено 3 корпуси. Корпус поділявся на 4 піхотні бригади, бригада — на 2 пол­ки, полк — на 3 курені.

3. Джерела та галузі права

15 лютого 1919 р. УНРада прийняла закон про мову. Державною мовою визнавалася Українська. Водночас національним меншинам гарантувалося право вживати в офіційних відносинах з державною владою, усно чи письмово, рідну мову, а владі, державним інституціям відповідати мовою громадян, які звертаються до них.

8 квітня був виданий закон про громадянство та правовий ста­тус чужинців. В окремому параграфі (2) зазначалось, що всі громадяни Наддніпрянської України — УНР — є повноправними громадяна­ми і ЗУНР.

Дещо раніше — 18 березня — Державне секретарство внутрішніх справ видало розпорядження «Для урядників в дер­жавній адміністративній службі». Тут вміщено перелік спеціаль­них вимог до службовців державних інституцій.

Зе­мельне право. 14 квітня був ухвалений «Закон про земельну реформу». Він передбачав конфіскацію земель поміщиків та інших великих земельних власників понад встанов­лений максимум. Ці землі переходили у земельний фонд ЗУНР, з якого мали наділятися безземельні та малоземельні селяни.

Дуже гострою була продовольча проблема. Воюючі сторони конфісковували у населення всі їстивні, промислові товари, транс­порт, одяг. Влада ЗУНР намагалася поліпшити становище: створила так званий харчовий виділ. Для міської бідноти, дітей, людей похилого віку відкривалися дешеві або безкоштовні їдальні. Введено 2 дієтичні (безм'ясні) дні на тиждень, заборонено питлювати збіжжя, випікати печиво. За­боронено вивезення продовольства за межі держави. Сільській і міській бідноті виділено грошову допомогу.

Приділялася увага охороні здоров'я. Відкривалися лікарні, поліклініки, медпункти, аптеки. Проводилася боротьба з епідеміями, носіями яких були колишні військовопо­лонені, що після закінчення світової війни поверталися додому.

Багато було зроблено у галузі освіти. Передусім розпочалася українізація школи. У них вводились як обов'язкові предмети українська мова, географія та історія України. Дозволялося відкрива­ти приватні школи. Планувалося відкрити український університет.

У сфері фінансів було виріше­но тимчасово зберегти австрійську крону, вводилися в обіг гроші УНРади — гривні та карбованці. Курс був такий: крона дорівнюва­ла гривні та півкарбованцеві.

У зв'язку з критичним ста­новищем у фінансовій сфері кілька позик надала владі ЗУНР Ди­ректорія.

Активною була і зовнішньополітична діяльність ЗУНР. З початку існування УНРада вирядила делегацію у Париж на мирній конференції домогтися дипломатичного визнання і відстоювати інтереси ЗУНР. Представники ЗУНР були у США, Канаді, Франції, Німеччині, Англії, навіть Бразилії, Арген­тині, інформуючи власті цих держав про свій народ, домагаючись офіційного визнання держави.

У листопаді-грудні 1918 р. проводилися постійні переговори між владою УНР і ЗУНР про об'єднання обох українських дер­жав.

1 грудня Директорія і делегація ЗУНР підписали так званий «Передвступний договір про об'єднання». З січня 1919 р. УНРада прий­няла остаточну «Ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Ре­спубліки з Українською Народною Республікою».

22 січня 1919 р. у Києві, на Софіївській площі зачитана Ухвала УНРади та Універсал Директорії УНР про злуку обох держав і народів у єди­ну Українську Народну Республіку. Наступного дня Акт злуки одноголосно ратифіковано на сесії Трудового конгресу УНР.

Планувалось скликати у найближчий час парламент об'єднаної країни (Установчі збори), який мав ратифікувати Акт злуки та розв'язати інші важливі проблеми. До його скликання колишня ЗУНР, зберігаючи автономію, всі свої центральні та місцеві органи, інші державно-політичні структури тощо, почала називатися Західною областю Української На­родної Республіки.