4. Організація влади у містах

а) міста на звичаєвому праві – державні і приватні (церква і світські власники). Діяли норми звичаєвого права, іноді – магдебурзького.

Державні міста: Київ, Вінниця, Біла Церква. Управління здійснювали війт і слуги мєстські, судочинство – старости і воєводи.

Приватні міста мали подвійну систему управління:

- замкова адміністрація (тіуни, слуги мєстські) підпорядковувалася власнику

- війт – орган міського самоврядування, якого обирала міська громада.

б) міста на Магдебурзькому праві

Магдебурзьке право сфор­мувалося як система правових норм в XIII ст. Суть: звільнення міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на створення органів місцевого самоуправління. Пер­шим містом України, якому 1339 р. воно було - місто Санок (нині Польща).

Наслідки запровадження Магдебурзького права в українських землях:

- захист міського населення від сваволі королівських намісників та великих землевласників, створення сприятливих умов для розвитку ремесла та торгівлі;

- встановлено виборну систему органів міського самоуправління та суду;

- сприяло формуванню нових рис ментальності місце­вого населення.

Рада – орган, що володів адміністративною владою, очолював бургомістр.

Лава – судовий орган, очолював війт.

Лава і Рада складали магістрат.

в) юридики - земельні ділянки на території королівських міс­т, якими володіли світські феодали і які не підляга­ли міській адміністрації та суду. Причини виникнення:

- поселення шляхти у містах

- слабкість міст, що сприяло їх захопленню

- слабкість королівської влади, тому місцевий феодал підпорядковував їх собі.

5. Цехова організація

Цех – корпоративний примусовий союз особисто вільних місцевих ремісників однієї чи кількох спеціальностей, що забезпечував своїм членам господарську і економічну незалежність, монополію на певний вид ремесла у місті, привілейоване становище на міському ринку, регулював процеси закупівлі сировини, виробничі процеси і реалізацію товару, був військово-організаційною одиницею при захисті міста від зовнішніх ворогів.

Функції цеху:

- виробнича (недопущення конкуренції між членами цеху, контроль за якістю продукції),

- релігійна (цех мав власного святого, разом до церкви члени ходили),

- благодійна (підтримка майстрів у разі нещасного випадку),

- військова (цех відповідав за певну ділянку міських мурів при захисті),

- політична (захист від посягань місцевої адміністрації міста).

Структура цеху: майстер, підмайстер, учень.

Партачі – ремісники, що перебували поза цеховою організацією.

6. Джерела права

- Руська Правда і руське звичаєве право;

- привілеї – акти, які поділялися на:

а) пожалувані привілеї – виділення землі, шляхетського титулу, посади;

б) пільгові привілеї – звільнення від сплати податків, підсуд­ності тощо;

в) охоронні привілеї – у разі порушенні особистих чи майнових прав;

г) земські привілеї – регулювання відносин шляхти з іншими верствами чи урядовцями, визначалось правове становище землі у складі держави;

- земські устави – законодавчі акти для земель-намісництв, воєводств, князівств;

- кодифікації норм права:

- Перший Литовський статут 1529 р. закріплював права шляхти, зрівняв її в єдиний стан; забезпечував деякі права селян, у тому числі право на землю.

- Другий Литовський статут 1566 р. більшою мірою захищав інтереси шляхти, обмежував права селян, проводячи лінію на їх повне закріпачення.

- Третій Литовський статут 1588 р. спричинений Люблінською унією, на Полтавщині й Чернігівщині діяв аж до першої чверті XIX ст.

- міждер­жавні договори, зокрема між Литвою і Тевтонським та Лівонським орденами, з Новгородом, Псковом, Московським князівством, Польщею.