21.Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.

Термін “криміналістична діагностика” був запропонований у 1972 р. проф. В.Снетковим.

Криміналістична діагностика – це процес дослідження властивостей і стану об”єкта (ситуації) з метою установлення змін, які відбулися в ньому, причини цих змін і їх зв”язок із вчиненим злочином.

У криміналістичних дослідженнях діагностика зазвичай передує ідентифікації.

До криміналістичних діагностичних досліджень відносять:

1) визначення властивостей та стану об'єкта, їх відповідності заданим характеристикам (наприклад, із якого металу виготовлено предмет; чи справний замок тощо);

2) встановлення факту та причин початкового стану об'єкта або його не відповідності заданим характеристика (це стосується дослідження обставин події), наприклад, з якого боку відбувався злам перешкоди; чи піддавались документи частковим змінам тощо;

3) аналіз кримінальної ситуації: обставин місця, часу, механізму взаємодії суб'єктів, предметів, причинно-наслідкових зв'язків, механізму злочинної події (наприклад, встановлення механізму виникнення й розвитку пожежі, причинно-наслідкового зв'язку між коротким замиканням та виникненням пожежі).

Завдання криміналістичної діагностики полягають у вивченні:

• внутрішніх властивостей і стану об'єкта;

• зовнішніх властивостей та умов обстановки (місця, часу, функціонування) об'єкта;

• властивостей і умов механізму та розвитку процесів взаємодії об'єктів між собою.

Об'єктами криміналістичного діагностування є:

І. Діагностовані (ті, що підлягають діагностуванню або шукані) – стан, властивість об'єкта, механізм події, ситуація (наприклад, з якого боку було вибите вікно, ззовні чи зсередини).

ІІ. Діагностуючі (ті, з допомогою яких відбувається діагностика) – ознаки, що відображають у матеріальному вигляді та характеризують стан, властивості об'єкта, механізм події (наприклад, наявність під вікном шматків битого скла й відсутніх таких фрагментів всередині кімнати – свідчення того, що вікно було розбите зсередини приміщення).

Суб'єктами діагностики – це особи, які вирішують діагностичні завдання під час розкриття й розслідування злочину, вирішення кримінальної справи у суді, а також у ході проведення профілактичних заходів: експерт, слідчий, суддя, спеціаліст, подеколи інші учасники процесу.

Слідчий і суддя здійснюють діагностування як у процесуальній, так і у непроцесуальній формі у ході провадження у справі: під час огляду місця події для з'ясування механізму вчинення злочину; під час конструювання та перевірці слідчих та судових версій тощо.

Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.

22.Структура процесу криміналістичного діагностування.

Етапи діагностичного дослідження - їх кількість залежить від складності вирішуваного завдання.

І. Формулювання завдання діагностичного дослідження.

ІІ. Вирішення простого діагностичного завдання.

Для цього вивчають ознаки об'єкта, за якими визначають його властивості, стан (наприклад, встановлюють хімічний склад мікрочастинок вибухової речовини з місця події).

Якщо ставиться тільки це завдання – дослідження завершується. Якщо ж просте завдання є тільки початком вирішення складного, - переводять до наступного етапу.

ІІІ. Побудова типової моделі.

На підставі результатів вирішення простого завдання будують (реконструюють)типову модель процесу, способу дій, події, явища (наприклад, на підставі структурного складу вибухової речовини та аналізу походжень – моделюють умови вибуху).

ІV. Встановлення наслідків із побудованої моделі та порівняння цих встановлених (гіпотетичних) наслідків з відображеннями на елементах уречевленої обстановки, виявлення специфічних особливостей.

V. Формулювання або побудова висновку.

За позитивного результату порівняння – встановлюється механізм даної події, процесу, дії (наприклад, встановлення механізму вибуху), а за негативного результату – повернення до першого або другого етапу.