27.Види, методи та правила фотографування місця події.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги:

1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця події є взаємопов’язаними;

2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації;

3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;

4) сукупність фотознімків повинна давати повне й чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;

5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Цей розподіл певною мірою є умовним.

Орієнтуюча зйомка. Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно правильно вибрати напрямок і точку зйомки. Для того щоб охопити місце події і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків.

Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне положення важливих об’єктів обстановки. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, — оглядової серії. У тісних приміщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.

Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця.

Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження.

Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки — орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної, які доповнюють одна одну та забезпечують ілюстративність і об’єктивне уявлення про місце події.

28.Поняття та класифікація слідів-відображень.

Слідоутворення - це процес взаємодії двох фізичних тіл або систем, які, обмінюючись енергією, набувають інших ознак і властивостей, тобто відбивають (відображають) одне одного.Взаємодія здійснюється під впливом сили, прикладеної до одного чи обох об'єктів.

Об'єкт, до якого прикладено силу- слідоутворювальний. Він є джерелом руху. Під його впливом другий об'єкт - слідосприймальний - відображає (відбиває, віддзеркалює) слідоутворювальний у вигляді сліду. До об'єктів слідоутворювальпих (для деяких механізмів) слід віднести речовину сліду або енергію, що прикладається до об'єктів слідоутворення. Джерелом слідоутворення можуть бути обидва об'єкти взаємодії. Тоді межа між слідоутворювальним і слідосприймальним об'єктами практично зникає. Вони у таких випадках взаємно відображають один одного, виступаючи одночасно слідосприймальиим та слідоутворювальним (але це характерно тільки для слідів контактної взаємодії - слідів-відбитків).

В основі матеріального слідоутворення у твердих тілах лежать фізичні явища: а) деформації; б) адгезії.

Деформація - це зміна розмірів і форми об'єкта під впливом механічного навантаження, власної маси, температури, намагнічування, електричного розряду.

Найпростішими видами деформації є:-вигин;-зсув;-кручення;-розтяг.

Залишкова (пластична) деформація - зміни форми і розміру об'єкта, які не зникають після зняття навантаження.Так утворюються сліди тиснення, ковзання та інші об'ємні сліди.

Пружна деформація - після зняття навантаження тіло нідноплює спою попередню форму. Для пружної деформації є характерними тільки утворення поверхневих слідів.

Види деформації за її наслідками: формування; перерозподіл; руйнування;розділяння; структурні зміни.

Формування - пересування та інші види злиття розрізнених часток унаслідок механічного контакту. Так утворюються об'ємні сліди на снігу, вологому піску та глині тощо, внаслідок їх пересування й ущільнення, спікання під дією якоїсь сили (енергії).

Перерозподіл - переміщення під дією механічної сили часток сипкої, рідкої, в'язкої речовини, що приводить до утворення сліду. Наприклад, під час ходіння по сухому піску, снігу сліди утворюються внаслідок не ущільнення маси слідосприймальної речовини, а як наслідок переміщення - перерозподілу, часткового витискування часток з-під взуття. Таким чином утворюються сліди у тонких шарах рідин, особливо в'язких, у бруді на асфальті, коли шина витискує в'язкий бруд і внаслідок цього залишається слід протектора.

Руйнування - під час взаємодії твердих тіл, коли слідосприймальний об'єкт часто руйнується в місці контакту, оскільки має менші щільність і міцність. Так виникають сліди-пробоїни у склі, дереві, металі, пошкодження на одязі, ушкодження на живих тканинах ударно-роздроблювальними знаряддями, кулями, дробом. Слід утворюється внаслідок виносу матеріалу із зони контакту.

Розділяння - основа слідоутвореиня слідів-предметів, поділу цілого на частини. Так утворюються сліди-уламки фарного скла, твер¬дих розчленованих різноманітними знаряддями тіл (внаслідок різання, розрубу, розлому тощо).При цьому предмет, підданий розділенню, втрачає властивість цілого, утворюється кілька нових об'єктів. Відділення не змінює властивостей слідосприймального об'єкта, від нього відділяється лише незначна частина: стружка, ошурки, відщепи. Зазначмо, що об'ємні сліди утворюються внаслідок формування, руйнування й розділення; вони можуть бути одночасно забарвленими, коли від слідоутворювального об'єкта відділяються частинки барвника, які містяться на його слідосприймальній поверхні.

Структурні зміни - характерні для твердих тіл, які мають кристалічну будову, що завжди утворюється, і в яких не завжди утворюються видимі сліди тиснення, руйнування і розділяння. Вони виникають на менш міцному об'єкті.Якщо властивості взаємодіючих об'єктів приблизно однакові, то механічна енергія перетворюється у фізичну і здійснює внутрішню роботу - змінює структурну організацію об'єкта в зоні контакту.Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень, утомленості металу в місцях згину, кручення, нагрівання в місці прикладення сили.

Адгезія - властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл. За рахунок цієї властивості утворюються видимі та слабко-видимі поверхневі сліди нашарування й відшарування, кольорові та забарвлені.

Сліди-відображення - це відображення на одному матеріальному об'єкті зовнішньої будови іншого матеріального об'єкта (Б. І. Шевченко).Сліди-відображення виникають унаслідок різних видів взаємодії двох об'єктів матеріального світу.

Трасологія вивчає сліди саме механічного впливу. Такі сліди утворюються під час механічної взаємодії (контакту) двох об'єктів. Об'єкт, який залишає (утворює) слід, називається слідоутворюючим (відображеним); об'єкт, на якому залишається слід-відображення -слідосприймаючим. Ділянки поверхні, якими дотикаються (контактують) об'єкти під час слідоутворення, називаються контактними поверхнями.

Механізм слідоутворення - це результат впливу одного об'єкта (слідоутворюючого) на інший (слідосприймаючий). Повнота і точність відображення залежить від фізичних властивостей обох об'єктів (пластичності, структури слід ос приймаючого об'єкта), сили, напрямку взаємодії. Відображення в сліді зовнішньої будови завжди зворотне (протилежне), дзеркальне (також його визначають як негативне, але існує й інше розуміння негативних слідів).

Види слідів-відображень:

1) за слідоутворюючим об'єктом:

- сліди людей (антроскопія, гомеоскопія) залежно від частин тіла поділяють на сліди рук (пальців, долоні), сліди ніг (взуття, одягнених у шкарпетки, босих), сліди зубів, нігтів, носа, губ, чола, кінчика язика, вух тощо;

- сліди знарядь, інструментів, виробничих механізмів (механоскопія);

- сліди транспортних засобів (транспортна трасологія);

- сліди тварин;

2) за механізмом і умовами слідоутворення:

- статичні (точечні) сліди утворюються в момент відносного спокою об'єктів (слідоутворюючого і слід ос приймаючого); під час утворення таких слідів кожна точка слідоутворюючого об'єкта залишає своє відповідне відбиття на слідосприймаючому об'єкті;

- динамічні (лінійні) сліди утворюються під час переміщення хоча б одного об'єкта відносно іншого; тобто динамічний слід утворюється в результаті зміщення точок слідоутворюючої плоскості за плоскістю сприймаючій (утворюються траси: слід юза, слід розпилення);

- об'ємні сліди утворюються за рахунок деформації слідосприймаючого об'єкта; такі сліди виникають під час вдавлення слідоутворюючого об'єкта в більш м'яку слідосприймаючу поверхню, в результаті чого остання деформується; в такому сліді відбиваються три виміри: довжина, глибина, ширина;

- поверхневі сліди утворюються коли обидва об'єкти є приблизно однаковими за твердістю, або твердість слід ос приймаючого більша; слід має два виміри: довжину і ширину; доцільно зазначити, що для поверхневого сліду характерний є і третій вимір - глибина (висота), але вона настільки незначна, що нею нехтують; поверхневі сліди поділяють ще на два види: сліди-нашарування (потожировий слід пальця руки) і сліди-відшарування (слід руки на свіжепофарбованій поверхні);

3) залежно від місця утворення:

- локальні (слід утворюються в межах контактних поверхонь);

- периферичні (слід утворюється за межами контактних поверхонь);

4) за помітністю, за мірою сприйняття:

- видимі (зокрема, всі об'ємні сліди);

- слабковидимі (потожирові сліди рук);

- невидимі.