- •1.Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.
- •2.Об’єкти дослідження криміналістики.
- •3.Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.
- •5.Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •6. Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення та розвиток.
- •7.Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
- •8.Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •11.Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •9.Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація.
- •10.Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.
- •12.Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування під час розслідування кримінальних правопорушень.
- •13.Математичні та кібернетичні методи у діяльності з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень.
- •14.Спеціальні (окремі) методи криміналістики. Критерії допустимості використання спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •15.Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •16.Об’єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •17.Суб’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •18.Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.
- •19.Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).
- •I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:
- •II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:
- •III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:
- •IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –
- •20.Форми та види криміналістичної ідентифікації.
- •21.Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.
- •Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
- •22.Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •23. Види, методи та правила фотографування місця події.
- •24.Поняття, види і завдання судової фотографії.
- •25.Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.
- •26.Методи судово-оперативної фотографії.
- •27.Види, методи та правила фотографування місця події.
- •28.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •29.Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •30.Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
- •31.Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
- •32.Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
- •33.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •34. Сліди-предмети і сліди-речовини як об’єкти дослідження трасології.
- •35.Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •36. Загальні правила виявлення, фіксації й вилучення слідів злочину з місця події під час проведення огляду місця події чи інших слідчих дій.
- •37.Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.
- •38.Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.
- •39.Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх типи та різновиди.
- •40.Класифікація методів виявлення слідів пальців рук людини.
- •41.Механічні (фізичні) методи виявлення слідів пальців рук: види та суть.
- •42.Правила і методи фіксації (закріплення) та вилучення слідів рук.
- •43. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •44.Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація.
- •45.Поняття та види слідів ніг. Їх ідентифікаційне та діагностичне значення.
- •46.“Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
- •47. Сліди транспортних засобів, їх види, криміналістичне значення та правила їх фіксації.
- •48.Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення та наукові основи.
- •Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні).
- •50.Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об’єкта судової балістики.
- •51.Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •52.Сліди застосування вогнепальної зброї: види та криміналістичне значення
- •53.Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •54.Види і характеристика слідів куль на перешкодах.
- •55.Будова і класифікації боєприпасів до вогнепальної зброї у криміналістиці.
- •56.Правила огляду і фіксації вогнепальної зброї і боєприпасів.
- •57.Правила фіксації слідів застосування вогнепальної зброї.
- •58.Діагностичні, ідентифікаційні, класифікаційні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •60.Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •61. Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •62. Способи видалення штрихів та реквізитів документа(підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •63.Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення
- •64. Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки та способи виявлення
- •65. Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення
- •66. Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •67. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •68. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.
- •69. Методики встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабовидимихі невидимих текстів.
- •70. Поняття писемного мовлення (письмової мови). Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •71. Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та документи.
- •72. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •73. Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •74. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •75. Судово-почерковознавча експертиза: завдання, об’єкти, підготовка матеріалів для залучення експерта і її проведення.
- •76. Види зразків почерку для почеркознавчої експертизи, правила їх відібрання й оформлення.
- •77. Поняття криміналістичного отоожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •78. Характеристика та співвідношення властивостей ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елеменів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •79. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людии з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).
- •80. Правила (принципи) описання людини за методом “словесного портрету” у слідчій та оперативно-розшуковій практиці.
- •81. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Сисема та види.
- •82. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика і система.
- •83. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •84. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукованих осіб.
- •85. Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленого образу про зовнішність особи.
- •86. Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •87. Поняття, наукові основи, історія зародження та значення криміналістичної (кримінальної) реєстрації.
- •88. Система криміналістичної реєстрації (класифікації криміналістичних обліків).
- •89. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, правила ведення та їх можливості. Юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •90. Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об’єкти, поряок поставлення на облік, їх призначення та можливості.
- •91. Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, їх призначення та можливості.
27.Види, методи та правила фотографування місця події.
У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги:
1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця події є взаємопов’язаними;
2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації;
3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;
4) сукупність фотознімків повинна давати повне й чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;
5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.
Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Цей розподіл певною мірою є умовним.
Орієнтуюча зйомка. Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно правильно вибрати напрямок і точку зйомки. Для того щоб охопити місце події і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.
Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків.
Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне положення важливих об’єктів обстановки. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, — оглядової серії. У тісних приміщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.
Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця.
Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження.
Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки — орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної, які доповнюють одна одну та забезпечують ілюстративність і об’єктивне уявлення про місце події.
28.Поняття та класифікація слідів-відображень.
Слідоутворення - це процес взаємодії двох фізичних тіл або систем, які, обмінюючись енергією, набувають інших ознак і властивостей, тобто відбивають (відображають) одне одного.Взаємодія здійснюється під впливом сили, прикладеної до одного чи обох об'єктів.
Об'єкт, до якого прикладено силу- слідоутворювальний. Він є джерелом руху. Під його впливом другий об'єкт - слідосприймальний - відображає (відбиває, віддзеркалює) слідоутворювальний у вигляді сліду. До об'єктів слідоутворювальпих (для деяких механізмів) слід віднести речовину сліду або енергію, що прикладається до об'єктів слідоутворення. Джерелом слідоутворення можуть бути обидва об'єкти взаємодії. Тоді межа між слідоутворювальним і слідосприймальним об'єктами практично зникає. Вони у таких випадках взаємно відображають один одного, виступаючи одночасно слідосприймальиим та слідоутворювальним (але це характерно тільки для слідів контактної взаємодії - слідів-відбитків).
В основі матеріального слідоутворення у твердих тілах лежать фізичні явища: а) деформації; б) адгезії.
Деформація - це зміна розмірів і форми об'єкта під впливом механічного навантаження, власної маси, температури, намагнічування, електричного розряду.
Найпростішими видами деформації є:-вигин;-зсув;-кручення;-розтяг.
Залишкова (пластична) деформація - зміни форми і розміру об'єкта, які не зникають після зняття навантаження.Так утворюються сліди тиснення, ковзання та інші об'ємні сліди.
Пружна деформація - після зняття навантаження тіло нідноплює спою попередню форму. Для пружної деформації є характерними тільки утворення поверхневих слідів.
Види деформації за її наслідками: формування; перерозподіл; руйнування;розділяння; структурні зміни.
Формування - пересування та інші види злиття розрізнених часток унаслідок механічного контакту. Так утворюються об'ємні сліди на снігу, вологому піску та глині тощо, внаслідок їх пересування й ущільнення, спікання під дією якоїсь сили (енергії).
Перерозподіл - переміщення під дією механічної сили часток сипкої, рідкої, в'язкої речовини, що приводить до утворення сліду. Наприклад, під час ходіння по сухому піску, снігу сліди утворюються внаслідок не ущільнення маси слідосприймальної речовини, а як наслідок переміщення - перерозподілу, часткового витискування часток з-під взуття. Таким чином утворюються сліди у тонких шарах рідин, особливо в'язких, у бруді на асфальті, коли шина витискує в'язкий бруд і внаслідок цього залишається слід протектора.
Руйнування - під час взаємодії твердих тіл, коли слідосприймальний об'єкт часто руйнується в місці контакту, оскільки має менші щільність і міцність. Так виникають сліди-пробоїни у склі, дереві, металі, пошкодження на одязі, ушкодження на живих тканинах ударно-роздроблювальними знаряддями, кулями, дробом. Слід утворюється внаслідок виносу матеріалу із зони контакту.
Розділяння - основа слідоутвореиня слідів-предметів, поділу цілого на частини. Так утворюються сліди-уламки фарного скла, твер¬дих розчленованих різноманітними знаряддями тіл (внаслідок різання, розрубу, розлому тощо).При цьому предмет, підданий розділенню, втрачає властивість цілого, утворюється кілька нових об'єктів. Відділення не змінює властивостей слідосприймального об'єкта, від нього відділяється лише незначна частина: стружка, ошурки, відщепи. Зазначмо, що об'ємні сліди утворюються внаслідок формування, руйнування й розділення; вони можуть бути одночасно забарвленими, коли від слідоутворювального об'єкта відділяються частинки барвника, які містяться на його слідосприймальній поверхні.
Структурні зміни - характерні для твердих тіл, які мають кристалічну будову, що завжди утворюється, і в яких не завжди утворюються видимі сліди тиснення, руйнування і розділяння. Вони виникають на менш міцному об'єкті.Якщо властивості взаємодіючих об'єктів приблизно однакові, то механічна енергія перетворюється у фізичну і здійснює внутрішню роботу - змінює структурну організацію об'єкта в зоні контакту.Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень, утомленості металу в місцях згину, кручення, нагрівання в місці прикладення сили.
Адгезія - властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл. За рахунок цієї властивості утворюються видимі та слабко-видимі поверхневі сліди нашарування й відшарування, кольорові та забарвлені.
Сліди-відображення - це відображення на одному матеріальному об'єкті зовнішньої будови іншого матеріального об'єкта (Б. І. Шевченко).Сліди-відображення виникають унаслідок різних видів взаємодії двох об'єктів матеріального світу.
Трасологія вивчає сліди саме механічного впливу. Такі сліди утворюються під час механічної взаємодії (контакту) двох об'єктів. Об'єкт, який залишає (утворює) слід, називається слідоутворюючим (відображеним); об'єкт, на якому залишається слід-відображення -слідосприймаючим. Ділянки поверхні, якими дотикаються (контактують) об'єкти під час слідоутворення, називаються контактними поверхнями.
Механізм слідоутворення - це результат впливу одного об'єкта (слідоутворюючого) на інший (слідосприймаючий). Повнота і точність відображення залежить від фізичних властивостей обох об'єктів (пластичності, структури слід ос приймаючого об'єкта), сили, напрямку взаємодії. Відображення в сліді зовнішньої будови завжди зворотне (протилежне), дзеркальне (також його визначають як негативне, але існує й інше розуміння негативних слідів).
Види слідів-відображень:
1) за слідоутворюючим об'єктом:
- сліди людей (антроскопія, гомеоскопія) залежно від частин тіла поділяють на сліди рук (пальців, долоні), сліди ніг (взуття, одягнених у шкарпетки, босих), сліди зубів, нігтів, носа, губ, чола, кінчика язика, вух тощо;
- сліди знарядь, інструментів, виробничих механізмів (механоскопія);
- сліди транспортних засобів (транспортна трасологія);
- сліди тварин;
2) за механізмом і умовами слідоутворення:
- статичні (точечні) сліди утворюються в момент відносного спокою об'єктів (слідоутворюючого і слід ос приймаючого); під час утворення таких слідів кожна точка слідоутворюючого об'єкта залишає своє відповідне відбиття на слідосприймаючому об'єкті;
- динамічні (лінійні) сліди утворюються під час переміщення хоча б одного об'єкта відносно іншого; тобто динамічний слід утворюється в результаті зміщення точок слідоутворюючої плоскості за плоскістю сприймаючій (утворюються траси: слід юза, слід розпилення);
- об'ємні сліди утворюються за рахунок деформації слідосприймаючого об'єкта; такі сліди виникають під час вдавлення слідоутворюючого об'єкта в більш м'яку слідосприймаючу поверхню, в результаті чого остання деформується; в такому сліді відбиваються три виміри: довжина, глибина, ширина;
- поверхневі сліди утворюються коли обидва об'єкти є приблизно однаковими за твердістю, або твердість слід ос приймаючого більша; слід має два виміри: довжину і ширину; доцільно зазначити, що для поверхневого сліду характерний є і третій вимір - глибина (висота), але вона настільки незначна, що нею нехтують; поверхневі сліди поділяють ще на два види: сліди-нашарування (потожировий слід пальця руки) і сліди-відшарування (слід руки на свіжепофарбованій поверхні);
3) залежно від місця утворення:
- локальні (слід утворюються в межах контактних поверхонь);
- периферичні (слід утворюється за межами контактних поверхонь);
4) за помітністю, за мірою сприйняття:
- видимі (зокрема, всі об'ємні сліди);
- слабковидимі (потожирові сліди рук);
- невидимі.
