- •1.Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.
- •2.Об’єкти дослідження криміналістики.
- •3.Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.
- •5.Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •6. Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення та розвиток.
- •7.Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
- •8.Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •11.Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •9.Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація.
- •10.Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.
- •12.Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування під час розслідування кримінальних правопорушень.
- •13.Математичні та кібернетичні методи у діяльності з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень.
- •14.Спеціальні (окремі) методи криміналістики. Критерії допустимості використання спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •15.Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •16.Об’єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •17.Суб’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •18.Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.
- •19.Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).
- •I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:
- •II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:
- •III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:
- •IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –
- •20.Форми та види криміналістичної ідентифікації.
- •21.Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.
- •Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
- •22.Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •23. Види, методи та правила фотографування місця події.
- •24.Поняття, види і завдання судової фотографії.
- •25.Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.
- •26.Методи судово-оперативної фотографії.
- •27.Види, методи та правила фотографування місця події.
- •28.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •29.Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •30.Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
- •31.Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
- •32.Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
- •33.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •34. Сліди-предмети і сліди-речовини як об’єкти дослідження трасології.
- •35.Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •36. Загальні правила виявлення, фіксації й вилучення слідів злочину з місця події під час проведення огляду місця події чи інших слідчих дій.
- •37.Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.
- •38.Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.
- •39.Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх типи та різновиди.
- •40.Класифікація методів виявлення слідів пальців рук людини.
- •41.Механічні (фізичні) методи виявлення слідів пальців рук: види та суть.
- •42.Правила і методи фіксації (закріплення) та вилучення слідів рук.
- •43. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •44.Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація.
- •45.Поняття та види слідів ніг. Їх ідентифікаційне та діагностичне значення.
- •46.“Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
- •47. Сліди транспортних засобів, їх види, криміналістичне значення та правила їх фіксації.
- •48.Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення та наукові основи.
- •Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні).
- •50.Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об’єкта судової балістики.
- •51.Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •52.Сліди застосування вогнепальної зброї: види та криміналістичне значення
- •53.Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •54.Види і характеристика слідів куль на перешкодах.
- •55.Будова і класифікації боєприпасів до вогнепальної зброї у криміналістиці.
- •56.Правила огляду і фіксації вогнепальної зброї і боєприпасів.
- •57.Правила фіксації слідів застосування вогнепальної зброї.
- •58.Діагностичні, ідентифікаційні, класифікаційні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •60.Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •61. Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •62. Способи видалення штрихів та реквізитів документа(підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •63.Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення
- •64. Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки та способи виявлення
- •65. Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення
- •66. Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •67. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •68. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.
- •69. Методики встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабовидимихі невидимих текстів.
- •70. Поняття писемного мовлення (письмової мови). Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •71. Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та документи.
- •72. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •73. Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •74. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •75. Судово-почерковознавча експертиза: завдання, об’єкти, підготовка матеріалів для залучення експерта і її проведення.
- •76. Види зразків почерку для почеркознавчої експертизи, правила їх відібрання й оформлення.
- •77. Поняття криміналістичного отоожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •78. Характеристика та співвідношення властивостей ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елеменів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •79. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людии з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).
- •80. Правила (принципи) описання людини за методом “словесного портрету” у слідчій та оперативно-розшуковій практиці.
- •81. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Сисема та види.
- •82. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика і система.
- •83. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •84. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукованих осіб.
- •85. Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленого образу про зовнішність особи.
- •86. Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •87. Поняття, наукові основи, історія зародження та значення криміналістичної (кримінальної) реєстрації.
- •88. Система криміналістичної реєстрації (класифікації криміналістичних обліків).
- •89. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, правила ведення та їх можливості. Юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •90. Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об’єкти, поряок поставлення на облік, їх призначення та можливості.
- •91. Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, їх призначення та можливості.
70. Поняття писемного мовлення (письмової мови). Загальні та окремі ознаки письмової мови.
Об'єктом вивчення почеркознавства є почерк людини, а авторозпавства - письмова мова людини.
Письмо - один із способів матеріальної фіксації думок і мови людини.
Розрізняють писемну та усну мову людини.
в письмі визначають дві сторони: змістовну та графічну.
Змістовна сторона письма - це письмова мова, а графічна -це почерк.
Письмо — засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік письма. Смисловий бік письма знаходить свій вияв у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пише. Графічний бік письма виражається у вигляді письмових знаків і сполучень їх — почерку.
Письмова мова — це вираження думок людини за допомогою різних мовних засобів (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова кожної людини відрізняється стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість. Почерк — манера написання, виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку особи і закріплення в неї письмово-рухових навичок. Своєрідність почерку виявляється в певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними властивостями почерку є його індивідуальність (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна сталість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду).
Ідентифікаційні ознаки письма, їх класифікація.
Зовнішні прояви відносно стійких навиків письма, що відображаються в рукописі, складають систему ідентифікаційних ознак письма, яка охоплює ознаки письмової мови (тут же топографічні ознаки письма) та ознаки почерку. Причому для кожної особи ця сукупність ознак є неповторною.
Ознаки письмової мови.
Ознаки письмової мови поділяються на: -Загальні ознаки письмової мови. -Окремі (або індивідуальні) ознаки письмової мови. Загальні ознаки характеризують письмову мову людини в цілому; вони притаманні всім людям що вміють письмово висловлювати свої думки,. До загальних ознак відносять:
• загальний зміст документа;( його суть та сенс)
• рівень володіння письмовою мовою -граматичні ознаки - відображають ступінь дотримання автором системи граматичних норм мови, яких його свого часу навчали у школі чи іншим способом. Граматичні ознаки поділяють на: -орфографічні; порядок написання письмових знаків, буквених складів; відмінювання слів, родові закінчення
- синтаксичні; характер побудови речень - пунктуаційні. розставлення на письмі розділових знаків;
Загальний рівень грамотності може бути: високим, середнім, низьким.
Лексичні ознаки; є відображенням у змісті документа мовних засобів письма, якими володіє автор, виражаючи свої думки в рукоиисі чи машинописному тексті.
До лексичних ознак відносять: -словниковий запас; -фразеологію; -зображувально-виразові знаки.
стиль викладу (стилістичні ознаки);
-це сукупність використання лексичних, фразеологічних і зображувальних засобів мови; манера викладення думок, зворотів у реченні, синтаксичній структурі, структурі фраз і побудові тексту в цілому. стиль викладу може бути:
- науковий; публіцистичний (газетно-журнальний); офіційно-документальний (канцелярський); виробничо-технічний; художньо-белетристичний; епістолярний; жаргонний; тощо.
• ознаки просторової орієнтації (топографічні ознаки); (розташування тексту і його частин на папері, тобто ознаки просторової орієнтації засобів письма), а також інші незначні звички письмової мови
• ознаки загального рівня розвитку автора письмової мови. - це те, що за оригінальним текстом (лист, виклад власних думок у певному документі) можна судити про загальний рівень розвитку автора. для проведення такого дослідження потрібен оригінальний текст доволі великого обсягу.
Не треба плутати ознак грамотності з ознаками загального рівня розвитку, бо інколи текст може бути безграмотним, але змістовно наповненим (оригінальним за ідеями, новизною, підходами, логікою тощо), а часом - навпаки: жодних граматичних помилок, але текст - беззмістовний.Хоча, зазвичай, у більшості випадків існує закономірність -безграмотність доповнюється беззмістовністю і навпаки.
До окремих (індивідуальних) ознак письмової мови відносять:
•усталені лексичні та граматичні помилки: •своєрідні конструкції речень; •усталене використання певних слів: професіоналізмів, арготизмів. •своєрідну топографію письмової мови; •своєрідні ознаки формально-логічних навичок письмової мови, зокрема інтелектуальних звичок у сприйнятті навколишньої дійсності, аргументації, оцінки, акцентуації тощо; •різноманітні розлади письмової мови.(травматичні ушкодження, розлади психіки)
Розлади письмової мови можуть бути у вигляді: - аграфії; за якої втрачається здатність використання окремих елементів письмової мови.Пр. еправильно пише початки слів, (властива шизофренікам) - регресу письмової мови; ( істерія) - зміст закінчення не має жодного логічного зв'язку з початком тексту. - параграфія; пропуски окремих букв, складів, слів - хворобливої незвичності топографії письма; мудровані письмові знаки, використання символічних малюнків…