- •1.Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.
- •2.Об’єкти дослідження криміналістики.
- •3.Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.
- •5.Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •6. Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення та розвиток.
- •7.Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
- •8.Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •11.Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •9.Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація.
- •10.Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.
- •12.Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування під час розслідування кримінальних правопорушень.
- •13.Математичні та кібернетичні методи у діяльності з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень.
- •14.Спеціальні (окремі) методи криміналістики. Критерії допустимості використання спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •15.Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •16.Об’єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •17.Суб’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •18.Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.
- •19.Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).
- •I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:
- •II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:
- •III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:
- •IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –
- •20.Форми та види криміналістичної ідентифікації.
- •21.Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.
- •Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
- •22.Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •23. Види, методи та правила фотографування місця події.
- •24.Поняття, види і завдання судової фотографії.
- •25.Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.
- •26.Методи судово-оперативної фотографії.
- •27.Види, методи та правила фотографування місця події.
- •28.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •29.Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •30.Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
- •31.Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
- •32.Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
- •33.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •34. Сліди-предмети і сліди-речовини як об’єкти дослідження трасології.
- •35.Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •36. Загальні правила виявлення, фіксації й вилучення слідів злочину з місця події під час проведення огляду місця події чи інших слідчих дій.
- •37.Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.
- •38.Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.
- •39.Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх типи та різновиди.
- •40.Класифікація методів виявлення слідів пальців рук людини.
- •41.Механічні (фізичні) методи виявлення слідів пальців рук: види та суть.
- •42.Правила і методи фіксації (закріплення) та вилучення слідів рук.
- •43. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •44.Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація.
- •45.Поняття та види слідів ніг. Їх ідентифікаційне та діагностичне значення.
- •46.“Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
- •47. Сліди транспортних засобів, їх види, криміналістичне значення та правила їх фіксації.
- •48.Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення та наукові основи.
- •Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні).
- •50.Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об’єкта судової балістики.
- •51.Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •52.Сліди застосування вогнепальної зброї: види та криміналістичне значення
- •53.Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •54.Види і характеристика слідів куль на перешкодах.
- •55.Будова і класифікації боєприпасів до вогнепальної зброї у криміналістиці.
- •56.Правила огляду і фіксації вогнепальної зброї і боєприпасів.
- •57.Правила фіксації слідів застосування вогнепальної зброї.
- •58.Діагностичні, ідентифікаційні, класифікаційні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •60.Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •61. Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •62. Способи видалення штрихів та реквізитів документа(підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •63.Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення
- •64. Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки та способи виявлення
- •65. Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення
- •66. Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •67. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •68. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.
- •69. Методики встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабовидимихі невидимих текстів.
- •70. Поняття писемного мовлення (письмової мови). Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •71. Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та документи.
- •72. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •73. Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •74. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •75. Судово-почерковознавча експертиза: завдання, об’єкти, підготовка матеріалів для залучення експерта і її проведення.
- •76. Види зразків почерку для почеркознавчої експертизи, правила їх відібрання й оформлення.
- •77. Поняття криміналістичного отоожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •78. Характеристика та співвідношення властивостей ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елеменів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •79. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людии з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).
- •80. Правила (принципи) описання людини за методом “словесного портрету” у слідчій та оперативно-розшуковій практиці.
- •81. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Сисема та види.
- •82. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика і система.
- •83. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •84. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукованих осіб.
- •85. Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленого образу про зовнішність особи.
- •86. Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •87. Поняття, наукові основи, історія зародження та значення криміналістичної (кримінальної) реєстрації.
- •88. Система криміналістичної реєстрації (класифікації криміналістичних обліків).
- •89. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, правила ведення та їх можливості. Юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •90. Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об’єкти, поряок поставлення на облік, їх призначення та можливості.
- •91. Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, їх призначення та можливості.
31.Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
Сліди злочину - це будь-які зміни навколишнього, пов'язаного з учиненням злочину, середовища, у вигляді утворених матеріальних та ідеальних відображень цієї події.
Сліди злочину- це зміни у фізичних тілах або просторі, які відбуваються під час взаємодії об'єктів за різних видів руху: механічного, фізичного, хімічного, біологічного та психічного.
У криміналістиці розрізняють:
матеріальні сліди злочину;
ідеальні (нематеріальні) сліди злочину.
Матеріальні - пов'язані зі злочином зміни в елементах уречевленої навколишньої обстановки, що утворилися внаслідок механічного, хімічного, біологічного, термічного або іншого взаємовпливу (наприклад, сліди знарядь зламу, різноманітних дій злочинців, потерпілих, переміщення предметів або речовин, їх наявність або відсутність у певному місці, втрата або набуття ними певних ознак, властивостей тощо).
Ідеальні (нематеріальні) сліди злочину (уявні образи) - сліди-відображення у свідомості людей і збережена в їхній пам'яті криміналістично-значуща інформація. Вони в інформаційному плані є більш ємнісними і відображають як весь об'єкт у цілому, так і його частини.
Сліди у вузькому, себто трасологічному, значенні можна поділити на три великі групи:
сліди-відбитки;
сліди-предмети;
сліди-речовини.
.Криміналістичне слідознавство — розділ криміналістики, в якому досліджуються сліди-відображення, механізм їх утворення, методи і засоби виявлення, фіксації, дослідження і використання розкритті злочинів. Слідознавство досліджує усі сліди-відображення, які утворюються внаслідок усіх форм взаємозв'язку (психічного, механічного, хімічного, фізичного і біологічного) матеріальних тіл живої та неживої природи. Тому слідознавство включає трасологію як вчення про слідоутворення тільки слідів-відображень, котрі копіюють зовнішню форму і побудову твердого взаємодіючого об'єкта.
Структуру слідознавства становлять вчення про сліди: джерела криміналістичної інформації, механізм слідоутворення, сліди людини -- зовнішності, рук, ніг, шкірного покриву, обличчя, зубів, звукового мовлення, рухових навиків, слідів пам'яті суб'єктивних образів, сліди засобів вчинення злочину; вчення про документалістику -- ознаки та властивості письма людини і машинопису, їх дослідження і використання в розкритті злочинів.
32.Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
З моменту свого виникнення трасологія була тісно пов'язана з практикою використання слідів у розслідуванні злочинів. Аналіз слідчої і судової практики показує, що абсолютна більшість злочинів скоюється шляхом активних дій злочинця, тобто його взаємодії з навколишнім середовищем. Результати такої взаємодії неминуче відображаються у вигляді найрізноманітніших слідів: самого злочинця, слідів від використовуваних знарядь і т.п. Шляхом їх дослідження встановлюються факти перебування певної особи на місці злочину і способів його дій, іноді стать і вік. Такі сліди є найважливішим джерелом доказової інформації.
Значення слідів для розслідування і запобігання злочинові, видно, наприклад, з того, що терміни «слідство», «розслідування», «дослідження», «слідчий» мають спільний корінь - «слід». Вивчення слідів складає один з найважливіших розділів криміналістики. Сліди розрізняють в широкому і вузькому значенні слова. «Слід» у широкому значенні - це зміни матеріальної обстановки, пов'язані з подією злочину. У цьому сенсі «сліди» класифікуються на:
1) сліди - відображення (матеріально-фіксовані). Наприклад, при відмиканні замку відмичкою на деталях механізму замка залишаються сліди. Сюди відносяться і сліди пальців рук на склі, слід протектора машини на асфальті тощо; сліди після пожежі або стихійних лих.
2) сліди - предмети: гільза на місці події, кепка, хустка, інші предмети, загублені або залишені злочинцем на місці події.
3) сліди - речовини (сліди-залишки).
«Слід» у вузькому значенні - це сліди, які утворені в результаті відображення будови одного об'єкта на іншому. Ці сліди і механізм їх утворення (натиск, торкання, захоплення тощо), засоби, методи, які використовуються для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження слідів, складають зміст поняття «трасологія».
Трасологія - це галузь криміналістики, що вивчає сліди як відображення зовнішньої будови об'єктів і розробляє в цих цілях теоретичні положення, також науково-технічні засоби, методи виявлення, фіксації, дослідження цих слідів з тим, щоб ідентифікувати та встановити групову належність об'єктів, а також встановити обставини , пов'язані з механізмом утворення слідів.
Цілі трасології:
а) встановлення групової приналежності об'єктів і обставин, пов'язаних з механізмом утворення слідів;
б) ідентифікація об'єктів по слідах;
в) виявлення механізму утворення слідів.
Технічні засоби і методи трасології базуються на основі важливих наукових положень. Це:
1) об'єкти матеріального світу індивідуальні, а індивідуальність об'єктів матеріального світу визначається сукупністю індивідуалізують ознак.
Сюди входять загальні і приватні ознаки. У слід відображаються не всі ознаки, проте ідентифікація можлива і по частині ознак, якщо тільки вони утворюють найменшу сукупність ознак, що дозволяє ідентифікувати об'єкт.
2) Сліди в трасології, як відображення зовнішнього будівлі одного об'єкта на іншому, виникають в результатіпроцесу, іменованого слідом-контактом, який буває активним, коли явища, що його викликають, виходять від самого слідоутворюючого об'єкта (наприклад, сліди натиску, удару знаряддями злому по перешкоді) і пасивними, коли сліди виникають у результаті дії, якихось сторонніх явищ. Так, наприклад, поки предмет стояв на полиці, навколо нього осіла пил і при видаленні предмета залишилися його контури.
Об'єкт, який залишає слід, називається следообразующим, а об'єкт, на якому слід відобразився - следовоспринимающим.
3) Всі об'єкти матеріального світу мають макро-і мікрорельєф. Ідеально гладких поверхонь ні.
4) Об'єкти, які беруть участь в процесу следообразования, повинні відповідати певним вимогам:
а) мати стійку зовнішню будову, тобто бути твердими. Рідини, гази, сипкі матеріали не можуть ідентифікуватися за зовнішнім будовою і не можуть бути следообразующими об'єктами в трасологическом сенсі, тобто не мають стійкої зовнішньої форми. Следообразующими можуть бути металеві, дерев'яні і т.п. об'єкти. Є виняток - це відноситься до слідів-нашарування. Следовоспринимающим можуть бути і м'які об'єкти: сніг, пластик і т.д. Следообразующий об'єкт повинен бути більш твердим. Наприклад, скло і алмаз - обидва твердих речовини. Але при русі алмазу по склу на останньому залишається слід ..
б) у зв'язку з тим, що слід несе інформацію про зовнішній будові слідоутворюючого об'єкта, в ньому повинні відображатися як загальні ознаки, що відносяться до будови в цілому (розмір, форма і т.д.), так і приватні, передають будову мікрорельєфу зовнішньої будови .
5) відображення в слід зовнішньої будови предмета є перетвореним, тобто при виникненні сліду ознаки зовнішньої будови предмета завжди отримують негативне зображення, тобто виступам відповідають поглиблення, а западин - піднесення. Сліди за положенням частин у результаті слідового контакту мають дзеркальне відображення: те, що спостерігається на об'єкті праворуч, в слід відображається ліворуч.