- •1.Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.
- •2.Об’єкти дослідження криміналістики.
- •3.Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.
- •5.Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •6. Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення та розвиток.
- •7.Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
- •8.Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •11.Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •9.Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація.
- •10.Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.
- •12.Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування під час розслідування кримінальних правопорушень.
- •13.Математичні та кібернетичні методи у діяльності з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень.
- •14.Спеціальні (окремі) методи криміналістики. Критерії допустимості використання спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •15.Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •16.Об’єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •17.Суб’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •18.Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.
- •19.Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).
- •I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:
- •II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:
- •III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:
- •IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –
- •20.Форми та види криміналістичної ідентифікації.
- •21.Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.
- •Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
- •22.Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •23. Види, методи та правила фотографування місця події.
- •24.Поняття, види і завдання судової фотографії.
- •25.Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.
- •26.Методи судово-оперативної фотографії.
- •27.Види, методи та правила фотографування місця події.
- •28.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •29.Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •30.Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
- •31.Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
- •32.Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
- •33.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •34. Сліди-предмети і сліди-речовини як об’єкти дослідження трасології.
- •35.Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •36. Загальні правила виявлення, фіксації й вилучення слідів злочину з місця події під час проведення огляду місця події чи інших слідчих дій.
- •37.Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.
- •38.Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.
- •39.Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх типи та різновиди.
- •40.Класифікація методів виявлення слідів пальців рук людини.
- •41.Механічні (фізичні) методи виявлення слідів пальців рук: види та суть.
- •42.Правила і методи фіксації (закріплення) та вилучення слідів рук.
- •43. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •44.Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація.
- •45.Поняття та види слідів ніг. Їх ідентифікаційне та діагностичне значення.
- •46.“Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
- •47. Сліди транспортних засобів, їх види, криміналістичне значення та правила їх фіксації.
- •48.Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення та наукові основи.
- •Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні).
- •50.Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об’єкта судової балістики.
- •51.Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •52.Сліди застосування вогнепальної зброї: види та криміналістичне значення
- •53.Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •54.Види і характеристика слідів куль на перешкодах.
- •55.Будова і класифікації боєприпасів до вогнепальної зброї у криміналістиці.
- •56.Правила огляду і фіксації вогнепальної зброї і боєприпасів.
- •57.Правила фіксації слідів застосування вогнепальної зброї.
- •58.Діагностичні, ідентифікаційні, класифікаційні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •60.Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •61. Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •62. Способи видалення штрихів та реквізитів документа(підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •63.Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення
- •64. Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки та способи виявлення
- •65. Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення
- •66. Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •67. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •68. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.
- •69. Методики встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабовидимихі невидимих текстів.
- •70. Поняття писемного мовлення (письмової мови). Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •71. Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та документи.
- •72. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •73. Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •74. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •75. Судово-почерковознавча експертиза: завдання, об’єкти, підготовка матеріалів для залучення експерта і її проведення.
- •76. Види зразків почерку для почеркознавчої експертизи, правила їх відібрання й оформлення.
- •77. Поняття криміналістичного отоожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •78. Характеристика та співвідношення властивостей ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елеменів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •79. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людии з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).
- •80. Правила (принципи) описання людини за методом “словесного портрету” у слідчій та оперативно-розшуковій практиці.
- •81. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Сисема та види.
- •82. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика і система.
- •83. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •84. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукованих осіб.
- •85. Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленого образу про зовнішність особи.
- •86. Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •87. Поняття, наукові основи, історія зародження та значення криміналістичної (кримінальної) реєстрації.
- •88. Система криміналістичної реєстрації (класифікації криміналістичних обліків).
- •89. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, правила ведення та їх можливості. Юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •90. Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об’єкти, поряок поставлення на облік, їх призначення та можливості.
- •91. Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, їх призначення та можливості.
46.“Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
Значна кількість слідів ніг, що пов'язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називається доріжкою слідів ніг, тобто коли сліди утворюють систему:
1) доріжка слідів повинна мати не менше 20 слідів і пряму лінію ходу (напрямку руху);
2) вимірювання мають здійснюватись на місці події, а потім на панорамному масштабному знімку;
3) вимірюють усі ознаки в кожному сліду, а потім обчислюють середнє арифметичне значення ознаки, що відображується в протоколі огляду місця події.
Саме з дотримання цих правил можна отримати відносно постійні результати вимірювань ознак локомоційних рухів людини.
Елементами доріжки слідів ніг є:
розмах ніг, тобто довжина кроку правої та лівої ніг;
поперечне розміщення ніг, що відображається в ширині кроку;
поворот ступні навколо вертикальної осі ноги, що відображає кут розвороту ступінь;
лінія ходи;
лінія напряму ходи;
кут кроку (лівого, правого).
Ці елементи вимірюють і визначають кількістю в сантиметрах і градусах.
Значення:
За елементами доріжки можна встановити приблизний зріст, стать особи, вік, функціональні особливості, нижні кінцівки, (професію, захворювання, аномалії рухового апарата), визначити як вона йшла (кроком, бігла); з багажем чи без нього тощо.
47. Сліди транспортних засобів, їх види, криміналістичне значення та правила їх фіксації.
Сліди транспортних засобів - це сліди, що відображають зовнішню будову окремих частин транспорту (протекторів, частин кузова тощо); віддалених під час розслідуваної події від транспортного засобу частини; речовини, що використовуються для експлуатації автомобіля тощо (гальмівна рідина, тосол, мастила), виявлені на місці цієї події.Сліди транспортних засобів стають об'єктами криміналістичного дослідження, коли транспорт використовувався як предмет посягання; засіб учинення злочину або пересування пов'язаного зі вчиненням злочину, для вивезення викраденого, швидкого (негайного) переміщення злочинців, потерпілих, трупів і коли автотранспортом учинено кримінальну ДТП.До транспортних засобів у трасології відносять автомобілі, мотоцикли, мопеди, моторолери, велосипеди, трактори (колісні, гусеничні), військово-транспортні засоби, рельсові, гужові, полозкові засоби пересування тощо.
Класифікація слідів транспортних засобів:За видом транспортного засобу:сліди самохідного транспорту;сліди несамохідного транспортуЗа видом механізмів, що залишили сліди:сліди ходової частини;сліди неходової частини. За видом ходової частини:сліди колісного транспорту сліди котіння (коліс, шин);сліди гусеничного транспорту - сліди тиснення;сліди полозкового транспорту - сліди ковзання. За характером слідосприймальної поверхні:об'ємні - утворюються на пластичних поверхнях (ґрунт, сніг);поверхневі (нашарування, відшарування; видимі та невидимі, слабковидимі; забарвлені та безбарвні).Поверхневі за характером відображення:позитивні (відображають тільки виступаючу частину малюнка протектора);негативні (за рахунок нашарування бруду, що залишився у заглибинах протектора).За механізмом утворення:динамічні;статичні.За характером носія та відображення:сліди-відбитки;сліди-предмети;сліди-речовипи.
За місцем відображення у поєднанні зі слідоутворювальним об'єктом:
сліди-відбитки, утворені на дорожньому покритті від ходової частини колісного, гусеничного, полозкового транспорту, що утворилися під час руху чи стоянки транспорту;
сліди-відбитки, утворені на різноманітних об'єктах не ходовими частинами, а іншими деталями транспортного засобу (бампером, крилами, радіатором, решіткою тощо);
сліди-відбитки різних об'єктів матеріальної обстановки місця події, що утворилися на технічному засобі чи на декількох технічних засобах;
сліди-предмети (речовини), що відділилися від технічного засобу (деталі, інструменти, дрібні частини, паливно-мастильні матеріали тощо).
Є комплекс слідів транспортних засобів, які свідчать про ознаки ходової частини транспорту:
вид ходової частини;
ширину колії;
базу транспортного засобу;
кількість осей та коліс;
модель шин.
Слід одного колеса, трака, полоза називається біговою доріжкою.
Дві паралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію.
Відстань між осями транспортного засобу називається базою, яка вимірюється між слідами передніх і задніх коліс, що утворюються на місці стоянки на м'якому ґрунті або під час розвороту із застосуванням заднього ходу.
Ширина колії - конструктивна ознака, що вимірюється між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок,- від лінії відрахунку, проведеної між біговими доріжками, тобто між серединами кожної пари.
У біговій доріжці визначають:
ширину протектора, тобто ширину малюнка, який утворився у сліді;
загальну ширину сліду - власне бігової доріжки, тобто відстань між боковими межами сліду, залишеного колесом,- ширину шини;
довжину кола шини - відстань між двома послідовними відтисками тієї самої ділянки шин, утвореними під час руху, (поділивши цю величину на число 3,14, можна визначити діаметр колеса з шиною);
глибину сліду - відстань між дном об'ємного сліду і площиною поверхні, на якій залишено слід.
Слід гальмування - це довжина бігової доріжки від початку гальмування транспорту до повної його зупинки.
Слід гальмування складається з двох частин; у першій відображається початок гальмування (переривчастий, оскільки колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатись), перегодом воно повністю припиняє обертатись і ковзає по дорозі, утворюючи другу частину сліду гальмування - слід ковзання, який називається слід юза (це у випадку, якщо зупинка не здійснюється повністю заблокованими колесами від самого початку гальмування - тоді весь слід гальмування буде динамічним - юзом).
Шини розрізняють за розмірами, моделями й малюнком - це загальні ознаки.
Крім того, у слідах шин відображаються й окремі ознаки (відриви гуми, тріщини, розриви, ділянки зі зношеним малюнком протектора, латки тощо).
Сліди гусениць, а точніше - траків, із яких вони складаються, утворюються у вигляді двох смуг.
Відстань між їх центрами - ширина колії конкретного транспортного засобу, що дозволяє визначити його тип і модель, а під час відображення у слідах трака та індивідуальних ознак - провести ідентифікацію транспортного засобу.
Сліди полозків - це сліди ковзання, як уже зазначалося. Тому вони характеризуються лише загальними ознаками: шириною колії саней (аеросаней), шириною полозків і жолоба (або планки), якщо вони є на полозках.
Індивідуальні особливості проявляються лише якщо є дефекти полозків чи особливості конструкції.
Сліди неходової частини транспортного засобу утворюються: під час наїздів, зіткнень, перекидання транспортного засобу.
Ця особливість механізму утворення цих слідів передбачає можливість утворення слідів не тільки на слідосприймальному об'єкті (тобто на предметах навколишнього середовища), а й на самому транспортному засобі.мЦе, своєю чергою, є передумовою пошуку транспортного засобу, що покинув місце ДТП, і доказів його причетності до злочину.
Цьому ж сприяє виявлення на місці події відокремлених під час події часточок (відщепок деревини від борта кузова, уламків фарного скла, шматочків фарби тощо).
Виявлення слідів транспортного засобу: складності у виявленні об'ємних слідів немає. Проблема з виявленням слабкови-димих поверхневих слідів. Виявляють їх у косому (під гострим кутом до поверхні) світлі.
Під час зіткнень рекомендовано оглядати обидва транспортні засоби чи об'єкти: бампер, оздоблення передньої частини автомобіля (трактора тощо), поверхні капота, крил, лобового та оглядового скла, всі виступаючі частини.
Щоб виявити індивідуальні ознаки, наприклад, коліс, треба оглянути слід кожного колеса на проміжку не менше двох його обертів (для шин легкого авто - це 4-6 м, а для вантажного - 6-12 м).
Вимірюваннями встановлюють розміри і розташування слідів щодо нерухомих орієнтирів (нанесених осьовою та розподільних ліній, країв проїжджої частини, бордюрного каменя тротуару, стовпів на узбіччі тощо). Рекомендовано вимірювати: ширину колії, бігової доріжки, базу, довжину кола шини, гальмівний шлях, довжину і ширину слідів вилитої гальмівної рідини та інших речовин тощо.
Окремі, найбільш чіткі ділянки поверхневих слідів фотографують або замальовують, а якщо можливо - моделюють (копіюють).
За наявності технічних засобів відбувається фотографування всієї ділянки зі слідами.
Одночасно, на випадок виникнення потреби проведення порівняльних досліджень, вилучають із місця події зразки Грунту, на якому залишено слід.
Сліди пошкоджень на технічних засобах, що виникають за різних видів ДТП, фіксують усіма можливими способами (фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду в натурі разом із носієм).
Якщо на місці події знайдено сліди-речовини-предмети, то вилучають їх зразки, бажано зі слідоносіями, та упаковують у герметичну тару тощо.
Значення:За слідами транспортного засобу можна визначити:групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.).
Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.
Способи фіксації слідів транспортних засобів:
1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: - місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; - вид слідів (об’ємні, поверхневі); - кількість слідів, їх розташування між собою; - ширину кожного сліду; - глибину об’ємних слідів щодо поверхні дороги; - розмір колії; - форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; - довжину сліду одного оберту колеса; - довжину шляху гальмування; - ознаки напямку руху; - ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.
Деякі правила:1) поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. 2) у випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаються в натурі. 3) з об’ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600—700 мм). 4) для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.
