- •1.Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.
- •2.Об’єкти дослідження криміналістики.
- •3.Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.
- •5.Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •6. Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення та розвиток.
- •7.Становлення і розвиток криміналістики в Україні у науково-дослідних установах та навчальних закладах.
- •8.Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •11.Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •9.Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація.
- •10.Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.
- •12.Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування під час розслідування кримінальних правопорушень.
- •13.Математичні та кібернетичні методи у діяльності з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень.
- •14.Спеціальні (окремі) методи криміналістики. Критерії допустимості використання спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •15.Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •16.Об’єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •17.Суб’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •18.Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.
- •19.Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).
- •I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:
- •II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:
- •III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:
- •IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) –
- •20.Форми та види криміналістичної ідентифікації.
- •21.Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.
- •Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
- •22.Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •23. Види, методи та правила фотографування місця події.
- •24.Поняття, види і завдання судової фотографії.
- •25.Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.
- •26.Методи судово-оперативної фотографії.
- •27.Види, методи та правила фотографування місця події.
- •28.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •29.Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •30.Поняття судово-дослідницької фотографії та її методи.
- •31.Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
- •32.Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
- •33.Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •34. Сліди-предмети і сліди-речовини як об’єкти дослідження трасології.
- •35.Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •36. Загальні правила виявлення, фіксації й вилучення слідів злочину з місця події під час проведення огляду місця події чи інших слідчих дій.
- •37.Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.
- •38.Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.
- •39.Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх типи та різновиди.
- •40.Класифікація методів виявлення слідів пальців рук людини.
- •41.Механічні (фізичні) методи виявлення слідів пальців рук: види та суть.
- •42.Правила і методи фіксації (закріплення) та вилучення слідів рук.
- •43. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •44.Сліди знарядь зламу та інструментів, їх класифікація.
- •45.Поняття та види слідів ніг. Їх ідентифікаційне та діагностичне значення.
- •46.“Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
- •47. Сліди транспортних засобів, їх види, криміналістичне значення та правила їх фіксації.
- •48.Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення та наукові основи.
- •Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні).
- •50.Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об’єкта судової балістики.
- •51.Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •52.Сліди застосування вогнепальної зброї: види та криміналістичне значення
- •53.Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •54.Види і характеристика слідів куль на перешкодах.
- •55.Будова і класифікації боєприпасів до вогнепальної зброї у криміналістиці.
- •56.Правила огляду і фіксації вогнепальної зброї і боєприпасів.
- •57.Правила фіксації слідів застосування вогнепальної зброї.
- •58.Діагностичні, ідентифікаційні, класифікаційні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •60.Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •61. Види та способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •62. Способи видалення штрихів та реквізитів документа(підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •63.Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення
- •64. Монтаж як спосіб часткової підробки документів: види, ознаки та способи виявлення
- •65. Ознаки технічної підробки підпису і способи її виявлення
- •66. Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •67. Ознаки і способи виявлення підробки машинописного тексту.
- •68. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.
- •69. Методики встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабовидимихі невидимих текстів.
- •70. Поняття писемного мовлення (письмової мови). Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •71. Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та документи.
- •72. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •73. Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •74. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •75. Судово-почерковознавча експертиза: завдання, об’єкти, підготовка матеріалів для залучення експерта і її проведення.
- •76. Види зразків почерку для почеркознавчої експертизи, правила їх відібрання й оформлення.
- •77. Поняття криміналістичного отоожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •78. Характеристика та співвідношення властивостей ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елеменів.
- •За часом виникнення й прояву на:
- •За причиною виникнення на:
- •За характером утворення на:
- •За характером прояву на:
- •79. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людии з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).
- •80. Правила (принципи) описання людини за методом “словесного портрету” у слідчій та оперативно-розшуковій практиці.
- •81. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Сисема та види.
- •82. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика і система.
- •83. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •84. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукованих осіб.
- •85. Реконструкція обличчя за черепом як спосіб опосередкованого використання мисленого образу про зовнішність особи.
- •86. Судово-експертне дослідження ознак зовнішності людини. Види завдань і питання, які можуть бути вирішені експертним шляхом.
- •87. Поняття, наукові основи, історія зародження та значення криміналістичної (кримінальної) реєстрації.
- •88. Система криміналістичної реєстрації (класифікації криміналістичних обліків).
- •89. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, правила ведення та їх можливості. Юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •90. Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об’єкти, поряок поставлення на облік, їх призначення та можливості.
- •91. Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, їх призначення та можливості.
5.Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
Завдання
Головне завдання криміналістики можна сформулювати як - забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними для потреб практики засобами, способами та методами отримання й використання доказової інформації.
Окрім цього, криміналістика виконує ще й певні спеціальні завдання:
вивчення закономірностей слідоутворення, збору та використання доказової інформації;
вивчення практики розкриття й розслідування злочинів, зокрема: досвід і новації інших держав;
вироблення теоретичних основ діяльності щодо виявлення, збирання, дослідження й використання доказової інформації;
наираиювання практичних рекомендацій технічного і методичного характеру;
• розроблення заходів і засобів попередження злочинів.
Функції
Функції криміналістики – це основні напрямки діяльності. Їх поділяють на:
а) методологічну – забезпечення правильного розуміння предмету і змісту криміналістичної науки, її ролі у процесі пізнання та практичної діяльності; дозволяє правильно визначити співвідношення науки і практики;
б) синтезуючу – криміналістика відображає у собі загальні процеси інтеграції наукового знання.;
в) прогнозуючу – тобто криміналістика прогнозує форми практичного використання своїх положень у майбутньому.
Принципи
Принципи криміналістики - певні вихідні положення, керівні ідеї.
Принципи криміналістики як науки:
а) принцип можливості пізнання матеріального світу
б) принцип об'єктивності
в) принцип історизму
г) принцип системності науки
Принципи криміналістики як виду практичної діяльності:
принцип законності;
принцип пріоритету закону над рекомендаціями;
принцип зв'язку науки і практики;
принцип раціональної організації розслідування, побудови і перевірки версій, криміналістичної реконструкції;
принцип творчого підходу до вирішення практичних завдань тощо.
Закони
Закони розвитку науки – це відображення тих факторів, умов, принципів, які визначають напрям і зміст науки, її змін у конкретних умовах існування суспільних явищ та форм їх пізнання.
До них можна віднести:
а) закон зв'язку і успадкованості між існуючими і такими, що виникають криміналістичними концепціями,
б) закон активного творчого пристосування сучасних досягнень для потреб практики тих наук, розробки яких не можуть прямо, безпосередньо використані у судочинстві без їх спеціального пристосування, обробки диференціації, інтеграції;
в) закон обґрунтування, обумовлення криміналістичних рекомендацій потребами практики судочинства і вдосконалення цієї практики на ґрунті досягнень криміналістичної науки;
г) закон прискорення темпів розвитку криміналістики на базі науково-технічного прогресу як у сфері криміналістики, так і у галузі суміжних наук.
6. Найвидатніші представники криміналістичної науки та їх внесок у її становлення та розвиток.
Вітчизняними криміналістами виступили:
Євген Федорович Буринський (1849-1912 рж.) – батько судової фотографії, засновник першої вітчизняної судово-експертної лабораторії. Започаткував основи судового почеркознавства, запровадив у криміналістиці принцип криміналістичної трансформації.
Микола Сергійович Бокаріус (1869-1931 р.ж.) – доктор медицини, відомий судовий медик і криміналіст, засновник і перший директор Харківського НДІ СЕ, засновник і редактор журналу “Архів кримінології і судової медицини.
Сергій Михайлович Потапов (1873-1957 р.ж.) – ініціатор створення теорії криміналістичної ідентифікації. Першим читав курс кримінальної техніки. З 1914 по 1919 рр. завідував Київським кабінетом н/с експертизи, а з 1920 по 1922 рр. був старшим науковим співробітником Одеської лабораторії н/с експертизи.
Серій Іванович Тихенко (1896-1971 р.ж.) – професор криміналістики, заслужений діяч науки і техніки, автор багатьох наукових досліджень у галузі судової експертизи, а також розробки методики розслідування розкрадань.
Микола Прокопович Макаренко (1874-1945 р.ж.) – професор, завідувач кабінету науково-судової експертизи в Одесі з першого дня його утворення в 1914 році, а потім керівник Одеського НДІ СЕ (1925-1938 рр.) Працював над розробкою техніки розслідування злочинів.
Іван Миколайович Якімов (1884-1954 р.ж.) – започаткував единий методичний підхід до розслідування злочинів, детально дослідив різновиди слідчого огляду, розробив основи обшуку. Автор перших методичних посібників з криміналістики.
Сергій Миколайович Матвіїв (1881-1937 р.ж.) – доктор медицини і криміналістики. Сфера діяльності – експертиза речових доказів. Широкий розголос отримали його праці щодо дослідження розбитого скла: він встановив ознаки, за якими можна визначити напрям пострілу або нанесення удару.