4. За характером утворення на:

- природні - притаманні людині від народження або такі, що проявляються з часом (із віком): зморшки, сивина волосся та ін.;

-штучні - з'являються внаслідок свідомого чи випадкового внесення змін людиною до своєї зовнішності, або така зміна настає внаслідок впливу побічних випадкових факторів (ушкодження, наслідки хірургічних втручань); - патологічні (різновид штучних) - викликані порушенням нормальної будови елементів зовнішності внаслідок захворювавня.

5. За характером прояву на:

• особливі прикмети, тобто крайнього ступеня вираженості різних елементів - вельми помітні, незвичні; чи рідкісні елементи; аномалії, хворобливі зміни; відсутність окремих елементів зовнішності; татуювання, рідкісні супутні речі, предмети та їхні ознаки;

• приховані, ускладнено наглядні, що виявляються спеціальним спостереженням, розглядуванням із близької відстані, протягом певного часу чи багаторазово.

6. Кожна анатомічна ознака зовнішності або її елемент, що становлять собою матеріальну структуру, яка використовується в ототожненні людини, ще може поділятись або характеризуватися за: - формою: круглі, овальні, квадратні, прямі, хвилясті, опуклі та іи.; -розміром: великі, малі, середні, дуже малі, дуже великі тощо. - положенням: пряма, виступаюча, піднята та ін.; -кольором; - кількістю;- ступенем симетрії та вираженості.

79. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людии з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності здійснюється:

1) за матеріально-фіксованими відображеннями (фотознімками, відеозаписом живих осіб і трупів; за трупами і кістковими останками; наприклад, відновлення вигляду загиблого за черепом із застосуванням методу професора М. М. Герасимова);

2) за уявними образами (за ідеальними слідами);

3) за описом прикмет.

На сьогодні існують різні системи для створення суб’єктивних портретів (методи відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців чи потерпілих):

1) синтетичні портрети — виготовляються з фрагментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або оперативного працівника;

2) рисовані портрети — виконуються художниками зі слів очевидців чи потерпілих;

3) фоторобот — комплекти фотографічних зображень частин обличчя, які використовуються з певною механізацією (у 1952 р. французький криміналіст П’єр Шабо вперше використав набір фотознімків);

4) ідентифікаційний комплект рисунків (ІКР) — діапозитивів;

5) комп’ютерний фоторобот — найсучасніший метод формування суб’єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання комп’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців (або потерпiлих).

Джерела інформації про ознаки зовнішності людини.

1. Об’єктивні – ті, що реально передають зовнішність людини (фотографії, відеозапис, рентгенівський знімок)

2. Суб’єктивні – отримана інформація зберігається в пам’яті осіб. Тобто опис здійснюється з їхніх слів

! тільки в 1 випадку метод опису буде об’єктивний: коли опис зовнішності відбувається з людини: коли суб’єкт безпосередньо знаходиться біля особи, яка проводить опис.

Технічні прийоми і засоби підсумовування зовнішніх ознак, їх криміналістичне значення.

Основними способами фіксації зовнішності людини є:

• описання зовнішності за правилами словесного портрета;

• розшукове орієнтування;

• фотографування, кінознімання, відеозапис;

• виготовлення суб'єктивних портретів (мальованих), композиційних, мальовано-композиційних, фотокомпозиційних;

• виготовлення скульптурних копій;

• виготовлення посмертних масок;

• різноваріантні поєднання названих способів фіксації, наприклад, розшукове орієнтування, що містить фотографію і словесний портрет (опис) розшукуваної особи.