2. Розвиток психічних процесів в період дорослості.

Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток психофізіологічних функцій має суперечливий характер, він відображає онтогенетичні закономірності, вплив трудової діяльності, практичного досвіду людини.

Об’єм, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18 до 33 років, а після 34 років починає поступово спадати. В той же час стійкість і концентрація уваги протягом всього періоду дорослості зазнає незначних змін.

У 26-29 років увага за своїм розвитком випереджає пам’ять і мислення. Це свідчить про рухливість і гнучкість взаємозв’язків між пам’яттю і увагою.

У 30-33 роки знову настає високий розвиток уваги, а до 40 років швидкість прийому інформації, інтенсивність уваги знижується.

Найбільш високий рівень розвитку уваги і найнижчий рівень розвитку пам’яті спостерігається у людей 41-46 років, а помітне зниження уваги спостерігається уже після 46 років. Серед психофізичних функцій фундаментальне положення займають мнемічні функції, які полягають у закарбуванні, збереженні і репродуктивному відтворенні індивідуального досвіду.

Процеси пам’яті різнорідні, тому і спостерігається деяка різнорідність отриманих результатів при експериментальних дослідженнях пам’яті.

Так, Г. Еббінгауз сформулював положення про трьохфазну характеристику онтогенезу пам’яті: поступовий прогрес до 25 років, стабілізація функцій пам’яті від 25 до 50 років, а далі еволюція і регрес пам’яті.

Близько 40 років стає помітним зниження невербальних функцій, разом з тим вербальні функції саме з цього періоду починають прогресувати і досягають найвищого рівня в 40-70 років. При високому рівні освіти спад вербальних функцій не відбувається до глибокої старості. З рівнем освіти пов’язана швидкість мови, ерудиція і логічне мислення.

Активна розумова діяльність дозволяє досягти високих показників розвитку пам’яті і її збереження.

Еволюція інтелектуальних функцій охоплює період з 19 до 30 років. Вершина лексичних функцій досягає свого максимуму в 40 років. Після 30 років спостерігається зниження інтелектуальних функцій, пов’язаних не з мовою, а з моторикою. В інтелектуальному розвитку людини Є.І. Степанова виокремлює 3 макроперіоди. Перший період - від 18 до 25 років, другий - 26-35 років, третій - 36-40 років. Найбільші зміни інтелекту відбуваються в першому макроперіоді, а другий і третій макроперіоди характеризуються відносною сталістю, але вираженого підйому набуває вербальний інтелект.

Рання дорослість має характерні тільки для неї стадії розвитку інтелекту. Так, Д. Гіеррі вважає, що на першій стадії молоді люди інтерпретують події та явища авторитарними висловлюваннями на зразок “істина- брехня” і поділяють світ на біле і чорне.

Наступна, друга стадія когнітивного розвитку виявляє терпимість молодих людей до інших точок зору, яких може бути багато і потрібно навчитися їх приймати та визнавати, а потім схвалювати думки інших людей.

На думку К. Шайі, когнітивний розвиток дорослих можна розглядати з точки зору функціональних змін, що відбуваються з ними. Ранній дорослості відповідає стадія досягнень. Інтелект використовується для вирішення реальних проблем, які визначають подальшу долю людини, це вибір професії або супутника життя.

Середня дорослість вступає в стадію виконання соціальних обов’язків, коли людина відповідає не тільки за себе, але й за інших, і, приймаючи будь-яке рішення, враховує не тільки свої інтереси, а й інтереси оточуючих (чоловіка, дружини, батьків, дітей, колег по роботі).

Люди середнього віку, які працюють на керівних посадах вступають у стадію адміністрування і від їх вміння приймати рішення залежать долі сотень, тисяч людей.

З настанням пізньої дорослості використання знань і інтелекту знову змінюється, люди повертаються до власних інтересів, цінностей, установок. Ця стадія має назву реінтегрування.