- •Передмова
- •Вступ у вікову психологію
- •Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •Методи вікової та педагогічної психології.
- •1. Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •2. Сучасні теоретичні концепції вікової та педагогічної психології.
- •1. Психоаналіз (3. Фрейд)
- •2. Біхевіорізм (Дж.Уотсон, Дж. Годфруа, к.Флейк-Хобсон, б.Скіннер).
- •3. Гуманістична психологія (к. Роджерс, а. Маслоу, в.Франкл,
- •4. Культурно-історична концепція л.С.Виготського
- •5. Психологія відношень (в.М.Мясищев)
- •3. Методи вікової та педагогічної психології.
- •Проблеми вікової періодизації психічного розвитку
- •1. Загальна характеристика розвитку психіки людини.
- •2. Основні умови психічного розвитку.
- •3. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки.
- •4. Роль діяльності у психічному розвитку дитини.
- •5. Рушійні сили розвитку психіки.
- •6. Проблеми вікової періодизації.
- •Раннє дитинство
- •Психіка новонародженої дитини.
- •Розвиток немовляти.
- •Розвиток дитини раннього віку.
- •Психіка новонародженої дитини.
- •Розвиток немовляти.
- •Розвиток дитини раннього віку.
- •Психологія дошкільника
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.
- •Психологія молодшого школяра
- •1. Загальна характеристика початкового періоду шкільного життя дитини.
- •2. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання в школі.
- •Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •4. Навчальна діяльність молодших школярів.
- •5. Особливості спілкування молодших школярів.
- •Психологія підлітка
- •1 . Загальна психологічна характеристика підліткового віку.
- •2. Особливості анатомо-фізіологічного розвитку підлітків.
- •3. Новоутворення в підлітковому віці.
- •4. Розвиток психічних процесів у підлітковий період.
- •5. Основні особливості спілкування підлітка з дорослими та однолітками.
- •Характеристика старшого шкільного віку
- •1. Загальна характеристика ранньої юності.
- •2. Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •3. Особливості юнацького кохання, підготовка до сімейного життя.
- •4. Формування особистості старшокласника.
- •5. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника, формування професійних інтересів.
- •Вік дорослості
- •1. Анатомо- фізіологічні особливості періоду дорослості.
- •2. Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •3. Психосоціальний розвиток дорослих.
- •4. Кризи віку дорослості.
- •Розділ 2. Педагогічна психологія Психологія навчання
- •1. Поняття научіння, навчання, учіння.
- •2. Рівні та типи научіння.
- •3. Загальна характеристика навчальної діяльності та її структури.
- •4. Чинники ефективності навчання.
- •5. Типи та види навчання.
- •6. Способи активізації навчальної діяльності школярів.
- •Психологія виховання і самовиховання як цілеспрямованого процесу формування особистості
- •1. Значення психологічних знань для побудови теорії виховання.
- •2. Психологічні механізми формування особистості.
- •3. Проблема управління вихованням.
- •4. Характеристика чинників ефективності виховної роботи.
- •5. Показники і критерії вихованості, їх психологічна природа.
- •6. Психологія самовиховання та перевиховання.
- •Психологія педагогічної діяльності і особистості вчителя
- •Професійно значущі якості особистості вчителя.
- •2. Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток.
- •3. Стилі педагогічної діяльності та спілкування
- •Бар'єри педагогічної взаємодії
- •Список використаної літератури
3. Психосоціальний розвиток дорослих.
На думку З.Фройда, щастя людини у дорослому житті визначається її здатністю кохати і працювати.
Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох аспектах: Я - як індивідум, Я - як член сім’ї, Я - як працівник.
Важливим завданням в період ранньої дорослості (20-40 років) є встановлення своєї ідентичності в близьких стосунках з іншими людьми і в трудовій діяльності. Формування ідентичності - процес, який ніколи не припиняється. В міру того, як змінюється внутрішній і зовнішній світ дорослого, відбувається переструктурування особистісної, професійної і сімейної ідентичності.
Е. Еріксон вважав, що з формуванням ідентичності пов’язаний розвиток близькості з товаришами, а далі з чоловіком і дружиною. Близькість є вирішальним фактором у встановленні любовних стосунків. Близькість є важливим досягненням ранньої дорослості. Люди, які не змогли сформувати близькі стосунки в ранній дорослості, надалі можуть страждати від почуття самотності, мати труднощі в соціальній адаптації.
Головним досягненням дорослості є генеративність. Під генеративністю він розуміє намагання кожної людини увічнити себе, внести свій значущий внесок у розвиток суспільства. Одні люди намагаються досягти генеративності у своїй сім’ї, виховуючи дітей, інші - шляхом високої продуктивності на роботі. Людина у віці ранньої дорослості відкрита для спілкування, заводить нові знайомства, дружні зв’язки, закохується, створює сім’ю.
Кохання має три складові: інтимність, або почуття близькості, яке проявляється в любовних стосунках. Пристрасть або стан збудженості, що пов’язаний з фізичним потягом і сексуальною поведінкою. Третьою складовою є рішення-зобов’язання любити людину і зберігати тривалі стосунки з нею.
Створення сім’ї в період ранньої дорослості є важливим кроком для молодих людей, у них з’являються нові ролі чоловіка і дружини (згодом батьків), іншого значення набувають обов’язки, спілкування. Молоде подружжя повинно пристосовуватися до потреб, один одного, розумно розподілити між собою обов’язки, навчитися поважати індивідуальність кожного, знаходити вихід із конфліктних ситуацій.
Нового соціального статусу набувають чоловік і жінка, коли у них народжується дитина. Поява третього члена сім’ї вимагає з боку матері і батька нових ролей і обов’язків, підвищує їх відповідальність, змінює їх поведінку, дисциплінує їх. Збільшується фізичне і емоційне навантаження подружжя. Поява дитини змінює спілкування і зв’язок між чоловіком і жінкою, дитина стає центром уваги батьків.
Провідною діяльністю періоду ранньої дорослості є професійне навчання, або ж трудова діяльність. Деякі молоді люди поєднують навчання та працю. Рання дорослість є сприятливим періодом для засвоєння ділових норм і стосунків між людьми, оволодіння професійно-трудовими навичками.
Класична модель професійного циклу передбачає, що молодий працівник повинен адаптуватися до вимог своєї професії і поступово просуватися вгору по службі. Досягнувши певного рангу, він зберігає своє досягнення і займає міцне професійне становище. Але є молоді люди, які змінюють свою роботу декілька разів і не досягають високого професійного рівня.
Професійне становлення чоловіків і жінок має певні відмінності. Жінки більше орієнтовані на сім’ю і виховання дітей і тому починають свою професійну кар’єру пізніше і досягають високого статусу уже у віці середньої дорослості. Але більшість молодих жінок поєднують роботу і сімейні обов’язки, це звичайно проблематично і вимагає великих фізичних і моральних затрат, та професійне становлення у них відбувається швидше.
Середня дорослість (від 40 до 60 років) має свої специфічні психологічні особливості. Е. Еріксон визначив основне завдання цього періоду як вибір між генеративністю (цілеспрямованістю, продуктивністю) і захопленням собою. Щоб уникнути застою, люди середнього віку проявляють турботу про молодше покоління, про світ, в якому це покоління буде жити. Більшість чоловіків і жінок продовжують виконувати свої професійні ролі, вони вдало зробили свій професійний вибір і повинні його реалізувати. Лише незначна частина людей середнього віку змінюють свою професійну кар’єру, це відбувається в тому випадку, коли дорослі люди не реалізують себе, або змінюють свої цінності і цілі. Д. Левінсон пояснює зміну професійної діяльності поверненням юнацької мрії - прагнень, ідеалів, цілей молодості - і називає цей період переходом середини життя. Зміни у професійному житті у людей середнього віку можуть викликати надмірну тривогу, навіть стрес, якщо роботу доводиться змінювати примусово, або якщо кар’єра розвивається не так, як передбачалось. Втрата роботи у цьому віці супроводжується переживаннями і великим горем, коли людина взагалі не може знайти іншу роботу. Але є категорія людей середнього віку, які тільки віддані роботі, про них ще кажуть, що вони “згорають” на роботі.
Люди середнього віку частіш за все є зв’язуючою ланкою між молодшим і старшим поколінням, тобто між своїми вже дорослими дітьми і старенькими батьками. Так як старі батьки стають більш залежними від своїх дітей, то і влада (вирішення сімейних проблем, фінансових справ) поступово переходить до них. Старше покоління потребує піклування і розуміння, це і повинні робити дорослі діти, підтримувати сімейні традиції, контакти з членами родини, творити історію сім’ї.
В свою чергу у людей віку середньої дорослості змінюються стосунки зі своїми дітьми, які виросли і повинні поступово піти у самостійне життя, а середньому поколінню треба навчитися жити окремо. Деякі сім’ї з розумінням і тактом ставляться до надання свободи дорослим дітям і більше довіряють їм, але є сім’ї, для яких прагнення дітей до самостійності порушує звичний спосіб життя, несе тривогу та стає трагедією. Між дорослими дітьми і батьками (людьми середнього віку) виникають стосунки, які можна назвати взаємною рівністю. Такі стосунки не виникають раптово, а розвиваються стрибкоподібно протягом багатьох років.
Дорослі діти бажають віддалитися від батьків, чи хоча б від їх настанов і опіки, а батькам може здаватися, що їх недооцінюють, з ними не радяться. В одних сім’ях процес створення стосунків взаємної рівності триває десятиліттями, а в інших ці стосунки з’являються, як тільки діти виходять із юнацького віку.
Багато людей середнього віку виконують роль бабусі або дідуся. Ця роль приносить їм найбільше задоволення. Присутність бабусь і дідусів є запорукою стабільності для онуків та їх батьків. Інколи ця присутність переходить в активне піклування про онуків. Деякі бабусі і дідусі бачать свою роль в улагодженні конфліктів, які виникають між дітьми і онуками, так як вони мають великий життєвий досвід і дивляться на конфлікт збоку.
Люди середнього віку в ролі бабусь і дідусів передають онукам сімейні традиції, свій життєвий досвід, елементи професійних навичок і вмінь.
В період пізньої дорослості (60 років і більше) відбувається ряд змін у житті кожної людини. В першу чергу змінюється статус людини похилого віку. Після 60 років більшість людей завершує свій професійний шлях і виходить на пенсію. Для одних людей це означає появу вільного часу, можливість зайнятися улюбленою справою, вихованням онуків, а для інших - це різка зміна життя, відмова від усього важливого, цінного, продуктивного, відчуття непотрібності тільки через те, що уже немає можливості виконувати професійну роль, з якою себе ідентифікував,./
Змінюється економічний стан людей похилого віку. їм потрібно пристосуватися до нового способу життя, якщо діти не допомагають, або не можуть допомагати їм. Деякі люди віку пізньої дорослості продовжують працювати не за своєю основною професією, таким чином підтримуючи економічний стан сім’ї.
Більшість людей у віці пізньої дорослості, що зберегли шлюб, разом виростили дітей, часто говорять про те, що шлюб став займати важливе місце в їх емоційному житті, як ніколи вони відчувають підтримку і душевну близькість. Вони схильні підтримувати і допомагати один одному.
Зовсім по-іншому відчувають себе ті люди, які втратили чоловіка або жінку, така втрата є великим горем і супроводжується довгим періодом адаптації.
Ще одна проблема, яка може виникнути в період пізньої дорослості і внести значні корективи в життя людини - це погіршення здоров’я, або ж тривалі і тяжкі хвороби. Побутує думка, що старіння - це завжди проблеми, це згасання життя, це негативні емоційні переживання. Насправді це не так, бо більшість людей похилого віку процес старіння сприймають як пристосування до нових умов житгя.
