Раннє дитинство

План

1. Психіка новонародженої дитини.

2. Розвиток немовляти.

3. Розвиток дитини раннього віку.

Основні поняття

Криза новонародженого, харчове, слухове та зорове зосередження, комплекс пожвавлення, акт хапання, предметні дії, лепет, маніпулювання предметами, наочно-дійове мислення, мовне спілкування, емоційне спілкування, криза трьох років, рольова гра, наочно-образне мислення, підпорядковані мотиви по­ведінки і діяльності.

1. Психіка новонародженої дитини.

Психічний розвиток дитини починається у внутріутробному житті з моменту зачаття. Для дитини дуже важливий факт чи бажаною вона є для батьків. Наука стверджує, що психіка небажаної дитини травмована ще до народження. Тривалі стресові стани впливають на утворення в крові матері надлишкової кількості стероїдних гормонів, які впливають на формування психіки дитини, що в подальшому може бути причиною неврозів, відставання в розумовому розвитку, тривожного стану та інших патологічних станів. Велика роль належить батьку. Відношення до дружини, її вагітності - один із факторів, що формує у майбутньої дитини відчуття щастя та сили, спокою.

Органи відчуття розвиваються вже до третього місяця внутріутробного розвитку. В шість тижнів у зародка фіксується діяльність мозку. В сім включаються в роботу синапси, які передають сигнали між волокнами нервової тканини, з’являються перші рефлекси. В дев’ять – тижнів дитина здійснює хватальні рухи. З п'яти місяців дитина смокче палець- причиною цього вважають тривожний стан матері. В сім місяців - дитина відкриває очі, але сприймає тільки оранжеве світло, при безпосередньому освітлені живота матері. Дитина до народження впізнає голос своєї матері, батька ж тільки через два місяці після народження. На ритм і модуляцію рідної мови настроюється ще до народження і саме на неї вона реагує після народження.

З моменту народження до 2 місяців дитина називається новонародженим, з 2 місяців і до року - немовлям.

Дитина народжується з рядом безумовних рефлексів (захисні, хватальні, смоктальні, дихальні, опорно-рухові та ін.), має відчуття всіх модальностей, елементарні форми сприймання, пам'яті, завдяки яким проходить пізнавальний розвиток дитини.

Кількість нервових клітин в корі головного мозку новонародженого приблизно така, як у дорослого, але вони ще не дозріли і не мають між собою зв'язків. Нервові клітини головного мозку мають невелику працездатність, тому дитина швидко втомлюється і багато спить. Нервові волокна не мієлізовані (не покриті захисною оболонкою), тому збудження мають дифузний характер. На голос дорослого дитина починає реагувати на 12 день після народження, але розуміння мови з'являється на 5-6 місяці життя. Для новонародженого притаманна далекозорість, тому перенавантажувати зір яскравими подразниками непотрібно.

На другому тижні у дитини формується єдність у сприйманні обличчя і голосу. В 1 місяць - діти фіксують зоровим сприйманням рухи спочатку по горизонтальній площині, потім - по вертикальній і до 2 місяців - елементарні криволінійні рухи. Здатність фіксувати погляд на предметі проявляється на другому місяці, але зір ще не сформований.

2. Розвиток немовляти.

Новонароджена дитина діє під впливом лише біологічних потреб, але потім її діяльність визначається сприй­манням тих предметів і людей, у яких втілені ці потреби. Уже в періоді немовлят встановлюється позиція дитини "Я в суспільстві", що призводить до розуміння наявності інших і є кроком до станов­лення особистості. Немовлята потребують взаємин з дорослими. Ця потреба задовольняється в інтимно-особистісному спілкуванні.

Щодо пізнавального розвитку немовлят, то тут передусім варто розглянути особливості розвитку сприймання. Зорові зосередження, які з'являються у фазі новонародженого, удосконалюються, і до 3 місяців їх тривалість досягає 7 - 8 хв. На другому місяці життя у дитини з'являється здатність розрізняти прості кольори, відділяти людей від навколишніх предметів, що призводить до появи комплексу пожвавлення. Після 3-4 місяців дитина здатна впізнавати обличчя і голос матері в будь-який час. Дитина реагує на колір, розвивається сприймання форми і вели­чини предметів, а після 8 місяців діти починають боятися і уника­ти висоти, що свідчить про розвиток просторового сприймання. Вважають, що немовля в цей період має цілісну картину світу. Сенсорні процеси, які включені в обслуговування практичних дій по маніпулюванню предметами, здобувають характер орієнтовно - дослідницьких перцептивних дій.

У продовж першого року життя в дитини розвивається фо­нематичний бік мовлення. Здійснюється перехід від голосних ре­акцій до словосполучень, а від них - до словоутворень. Зокрема, спостерігається така послідовність: 2-й місяць - дитина слухає звуки, виникає спонтанна вокалізація; 3-й місяць - дитина впізнає голос, використовує звуки у "розмові" з дорослим, з'яв­ляється гуління; 7 - 8-й місяць - виникає реакція на слово, лепет, вокалізація при маніпуляціях, формується інтонаційне та фоне­матичне поле мозку, розуміння мовної ситуації, окремих слів; 10 - 12-й місяці - встановлюється зв'язок між назвою предмета і са­мим предметом, з'являються перші склади. На кінець 1 року життя діти знають і розуміють більше слів, ніж кажуть. Середній запас словника 10-20 слів.

У цей період розвиток мовлення здійснюється через вклю­чення дитини у спілкування з дорослим. Спочатку виникає увага до його мовлення, а потім дитина наслідує дорослого.

У однорічних немовлят виражений пізнавальний інтерес до навколишнього світу і розвивається пізнавальна активність. Вони виділяють предмети, починається їх активний пошук, фор­мується асоціативна пам'ять. У кінці першого року життя з'явля­ються ознаки наявності мислення у формі сенсомоторного інте­лекту. Виникає тісний зв'язок між сприйманням і дією.

З другого місяця спостерігається здатність розрізняти прості кольори. В 2 місяці дитина реагує на людей, відділяючи їх від предметів. З'являється комплекс пожвавлення, що полягає в тому, що дитина зосереджує погляд на обличчі дорослого, посміхається йому, жваво рухає ручками й ніжками. Це означає появу емоцій, потреби у спілкуванні.

Для розвитку психіки надзвичайно важливим є розвиток рухів руки. У 4 місяці формується рух руки до предмета, обслідування предмета. У 5 - 6 місяці дитина може схопити предмет. Це цілеспрямована дія, вона є умовою засвоєння маніпуляції з предметом. Після 10 місяців з'являються перші функціональні дії, які дозволяють ви­користовувати предмет за призначенням. Перенесення дії на інші предмети в цей період ще не відбувається. До кінця 1 року життя дитина включається в пізнання людських предметів і засвоює правила дії з ними. Внаслідок маніпуляції з предметами розвивається наочно-дійове мислення.

У 8 місяців з'являється страх і прогресує до 1,5 років – так виявляється інстинкт самозбереження.

Після 6 місяців виникає наслідування, що є початком научіння.

В кінці року виникає особлива форма руху, яка є засобом спрямування уваги дорослого з метою задоволення потреб - це вказівний палець.

Взаємодії між дітьми на першому році життя не спостерігається. Вони відносяться один до одного як до живих іграшок. У немовлят виникає потреба в емоційному контакті як орієнтування в емоційному стані інших людей. Перша симпатія до дорослого виникає на основі задово­лення від ситуативно-особистісного спілкування з ним. Уже в другому півріччі відбуваються зміни емоційних проявів, які проявляються у вибірковому і неодно­значному реагуванні дитини на емоційний настрій людей, з яки­ми вона взаємодіє. Емоційні взаємини з дорослими стають більш диференційованими і стійкими, хоча й зберігають ситуативний характер. Умовою розвитку симпатії є активність дорослого в спільній діяльності.