- •Передмова
- •Вступ у вікову психологію
- •Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •Методи вікової та педагогічної психології.
- •1. Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •2. Сучасні теоретичні концепції вікової та педагогічної психології.
- •1. Психоаналіз (3. Фрейд)
- •2. Біхевіорізм (Дж.Уотсон, Дж. Годфруа, к.Флейк-Хобсон, б.Скіннер).
- •3. Гуманістична психологія (к. Роджерс, а. Маслоу, в.Франкл,
- •4. Культурно-історична концепція л.С.Виготського
- •5. Психологія відношень (в.М.Мясищев)
- •3. Методи вікової та педагогічної психології.
- •Проблеми вікової періодизації психічного розвитку
- •1. Загальна характеристика розвитку психіки людини.
- •2. Основні умови психічного розвитку.
- •3. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки.
- •4. Роль діяльності у психічному розвитку дитини.
- •5. Рушійні сили розвитку психіки.
- •6. Проблеми вікової періодизації.
- •Раннє дитинство
- •Психіка новонародженої дитини.
- •Розвиток немовляти.
- •Розвиток дитини раннього віку.
- •Психіка новонародженої дитини.
- •Розвиток немовляти.
- •Розвиток дитини раннього віку.
- •Психологія дошкільника
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.
- •Психологія молодшого школяра
- •1. Загальна характеристика початкового періоду шкільного життя дитини.
- •2. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання в школі.
- •Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •4. Навчальна діяльність молодших школярів.
- •5. Особливості спілкування молодших школярів.
- •Психологія підлітка
- •1 . Загальна психологічна характеристика підліткового віку.
- •2. Особливості анатомо-фізіологічного розвитку підлітків.
- •3. Новоутворення в підлітковому віці.
- •4. Розвиток психічних процесів у підлітковий період.
- •5. Основні особливості спілкування підлітка з дорослими та однолітками.
- •Характеристика старшого шкільного віку
- •1. Загальна характеристика ранньої юності.
- •2. Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •3. Особливості юнацького кохання, підготовка до сімейного життя.
- •4. Формування особистості старшокласника.
- •5. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника, формування професійних інтересів.
- •Вік дорослості
- •1. Анатомо- фізіологічні особливості періоду дорослості.
- •2. Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •3. Психосоціальний розвиток дорослих.
- •4. Кризи віку дорослості.
- •Розділ 2. Педагогічна психологія Психологія навчання
- •1. Поняття научіння, навчання, учіння.
- •2. Рівні та типи научіння.
- •3. Загальна характеристика навчальної діяльності та її структури.
- •4. Чинники ефективності навчання.
- •5. Типи та види навчання.
- •6. Способи активізації навчальної діяльності школярів.
- •Психологія виховання і самовиховання як цілеспрямованого процесу формування особистості
- •1. Значення психологічних знань для побудови теорії виховання.
- •2. Психологічні механізми формування особистості.
- •3. Проблема управління вихованням.
- •4. Характеристика чинників ефективності виховної роботи.
- •5. Показники і критерії вихованості, їх психологічна природа.
- •6. Психологія самовиховання та перевиховання.
- •Психологія педагогічної діяльності і особистості вчителя
- •Професійно значущі якості особистості вчителя.
- •2. Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток.
- •3. Стилі педагогічної діяльності та спілкування
- •Бар'єри педагогічної взаємодії
- •Список використаної літератури
Психологія педагогічної діяльності і особистості вчителя
План
1. Професійно значущі якості особистості вчителя.
2. Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток.
3. Стилі педагогічної діяльності та спілкування.
4. Бар'єри педагогічної взаємодії.
Основні поняття
Педагогічні здібності, педагогічна діяльність, педагогічна майстерність, педагогічний такт, педагогічна саморегуляція, стилі педагогічної діяльності, педагогічне спілкування, авторитет учителя.
Професійно значущі якості особистості вчителя.
Перш ніж перейти до розгляду основних вимог до особистості вчителя, розглянемо її структурні складові. Зупинимося на структурі особистості, запропонованої К. К. Платоновим.
Перша підструктура особистості включає її соціальну спрямованість, систему провідних ставлень і потреб. Відповідно, першу найважливішу групу вимог до особистості педагога становлять вимоги до нього як до представника суспільства і виконавця важливого соціального замовлення: вчитель формує особистість. Це морально-педагогічні якості вчителя, його інтереси, потреби, переконання, ідеали, мотиви поведінки, світогляд, характер. Учитель не повинен вважати свій характер особистою справою. Він тепер відповідає не лише за свою поведінку, а й за почуття.
Інтегральним показником професійної підготовленості майбутнього вчителя є педагогічна спрямованість його особистості: позитивне ставлення до педагогічної діяльності, любов до дітей, психолого-педагогічна культура.
Друга підструктура - це підструктура досвіду. Вимоги до індивідуального досвіду вчителя: професійна підготовленість і загальний розвиток (розвиток емоційно-вольової сфери, процесів педагогічного творчого мислення, сформованості вольових звичок тощо). Компетентність учителя передбачає і практичну підготовленість: оволодіння основними педагогічними знаннями, навичками, вміннями (з фахового предмета, педагогіки, психології).
Третя підструктура - підструктура форм відображення. Це вимоги до особливостей розвитку психічних процесів вчителя. Змістом інтелектуального самовиховання є: розвиток здібностей до педагогічного аналізу і синтезу; розвиток таких якостей мислення, як критичність, самостійність, широта, гнучкість, активність, швидкість; розвиток спостережливості, педагогічної пам'яті та творчої уяви; розвиток культури мовлення вчителя, його словникового запасу.
Четверта підструктура охоплює спадкові індивідуальні особливості особистості. Тут об'єктом професійного самовиховання вчителя є стан його здоров'я, природні дані, зокрема самовиховання культури темпераменту, сенсорної організації, емоційно-вольових якостей особистості, здатності свідомо керувати своїми емоціями.
2. Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток.
Як визначав С.Л. Рубінштейн "Процес розвитку здібностей людини є процес розвитку людини. Засвоєння людиною певних знань та способів дій мають своєю передумовою, своєю внутрішньою умовою певний рівень розумового розвитку - розвитку розумових здібностей".
Здібності не зводяться до навичок та умінь і відрізняють одну людину від іншої в залежності від успішності виконання певної діяльності. Здібності утворюються в діяльності та проявляються в таких її динамічних характеристиках як швидкість, глибина, міцність засвоєння. Можна говорити про те, що в залежності від виду діяльності виділяють загальноінтелектуальні та соціальні здібності.
М.Д. Левітов визначав як основні педагогічні здібності: здібність до передачі знань дітям скорочено у цікавій формі; здібність до розуміння учнів, яка спирається на спостережливість; самостійний і творчій склад мислення; кмітливість чи швидку та точну орієнтацію; організаційні здібності, необхідні як для забезпечення роботи самого вчителя, так і для створення гарного учнівського колективу.
Подальший розвиток зробив Ф.М. Гоноболін, який, деталізуючи зміст вищеназваних здібностей, визначав ще дванадцять, узагальнюючи які отримаємо такі групи:
1) здібність робити учбовий матеріал доступний учням га зв'язувати його з житгям - утворює групу дидактичних здібностей чи загальних здібностей до передачі знань у скороченій та цікавій формі;
2) розуміння вчителем учня, інтерес до дітей, творчість у роботі, спостережливість по відношенню до дітей - група пов'язана з рефлексивно - гностичними здібностями людини;
3) вольовий вплив на дітей, педагогічна вимогливість, педагогічний такт, здібність до організації дитячого колективу - це інтерактивно-комунікативні здібності;
4) здібності, які характеризують змістовність, яскравість, образність та впевненість мовлення вчителя.
Найбільш узагальнено педагогічні здібності представлені В.А. Крутецьким, який дав такі загальні визначення.
Дидактичні здібності - здібність доступно передавати учням учбовий матеріал, розкривати матеріал, як проблему, ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, спонукати учнів до активного, самостійного мислення. Вчитель з дидактичними здібностями вміє у випадку потреби відповідним чином реконструювати, адаптувати учбовий матеріал, важке зробити легким, складне - простим, незрозуміле - зрозумілим. Професійна майстерність, як її розуміють сьогодні, включає здібність не просто дохідливо підносити знання, популярно і зрозуміло викладати матеріал, але і здібність організовувати самостійну роботу учнів, самостійне отримання знань, розумно і тонко "диригувати" пізнавальною активністю учнів, спрямовувати її в необхідний бік.
Академічні здібності - здібності до відповідної галузі знань (математики, фізики, біології, літератури і т.д.) Здібний вчитель знає предмет не тільки в межах учбового курсу, а значно ширше і глибше, постійно слідкує за відкриттями своєї науки, абсолютно вільно володіє матеріалом, проявляє до нього великий інтерес, прагне до дослідницької роботи.
Перцептивні здібності - здібності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, яка пов'язана з глибоким розумінням особистості учня, його тимчасових психічних станів. Здібний вчитель, вихователь за незначними ознаками, невеликим зовнішнім проявом бачить ледь помітні зміни у внутрішньому стані учня.
Мовленнєві здібності - здібності ясно і чітко висловлювати свої думки і почуття за допомогою мовлення, а також міміки і пантоміміки. Мова здібного вчителя на уроці завжди спрямована на учнів. Чи повідомляє вчитель новий матеріал, чи коментує відповідь учня, висловлює схвалення чи осудження, мова його завжди відрізняється внутрішньою силою, впевненістю, зацікавленістю в тому, що він говорить. Висловлювання думки ясне, просте, зрозуміле для учнів.
Організаторські здібності — це по-перше, здібності організовувати учнівський колектив, об'єднувати його, надихати та вирішення важливих задач і, по-друге, здібності правильно організовувати свою власну роботу. Організація власної роботи передбачає вміння правильно планувати і самостійно контролювати її. У досвідчених вчителів виробляється своєрідне почуття часу - вміння правильно розподіляти роботу, вкладатися у визначений термін.
Авторитарні здібності - здібність безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі завойовувати у них авторитету (хоча авторитет складається не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі знання предмету, чуйності і такту вчителя). Авторитарні здібності залежать від цілого комплексу особистісних якостей вчителя, а саме його вольових якостей (рішучість, витримка, наполегливість, вимогливість і т.д.), а потім від почуття відповідальності за навчання і виховання школярів, від впевненості вчителя в тому, що він правий, від вміння передати цю впевненість своїм вихованцям.
Комунікативні здібності - здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічної точки зору, взаємовідносини, наявність педагогічного такту.
Педагогічна уява (чи прогностичні здібності) - це спеціальні здібності, які виражаються у передбачуваності своїх дій, у виховному проектуванні особистості учнів, пов'язаному з уявленнями про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих чи інших якостей вихованця.
Здібність до розподілу уваги одночасно між кількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя. Здібний, досвідчений вчитель уважно слідкує за змістом та формою викладу (чи думки учня) і в той же час тримає в полі зору всіх учнів, чутливо реагує на ознаки втоми, неуважності, непорозуміння, помічає всі випадки порушення дисципліни, і, врешті решт, слідкує за своєю поведінкою (позою, мімікою, пантомімікою, ходою).
З наведених визначень педагогічні здібностей, вони в своєму змісті мають: 1) особистісні якості; 2) розглядаються через відповідні дії та вміння. При цьому є вміння, які входять в зміст декількох здібностей (наприклад уміння, які розкривають перцептивні здібності близькі до умінь, які включені в здібність по розподілу уваги і т. д.).
