Завдання

1. Користуючись рекомендованою літературою, письмово обгрунтувати, як співвідносяться поняття «юридичний документ», «правовий акт», «нормативно-правовий акт» та «приватноправовий акт».

2. Розробити структурно-логічну схему «Класифікація юридичних документів».

3. Підготувати наукове повідомлення на тему «Історія виникнення юридичного документа».

Інформаційні джерела: 1, 16, 19, 26, 27, 38, 39, 42, 72, 73, 87-91, 108, 141, 154.

* * *

Тема 2. Юридична техніка як галузь наукових знань

Основні терміни та поняття: юридична техніка, законодавча техніка, юридична технологія, законодавча технологія, засоби юридичної техніки, способи юридичної техніки, правила юридичної техніки, прийоми юридичної техніки, реквізити документа.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Починаючи вивчення теми, варто виходити з того, що при всій різноманітності поглядів на проблему типології юридичної техніки виділяють два основних підходи. Так званий «широкий» підхід базується на тому, що юридична техніка ототожнюється з правом у цілому або лежить в його основі, відображаючи більше аспектів правової діяльності. Такий підхід дозволяє стверджувати, що юридична техніка охоплює практично всі види правової діяльності та суттєво впливає на їх якість. «Вузький» підхід до розуміння юридичної техніки обмежується її присутністю лише в одній сфері права – законодавчій. На підтвердження цього в наукових працях, присвячених юридичній техніці, автори найчастіше розглядають, по суті, тільки правила і прийоми техніки законодавчого процесу, тим самим ототожнюючи поняття «юридична техніка» і «законодавча техніка».

Тому для з’ясування правової природи юридичної техніки варто проаналізувати cпіввідношення юридичної техніки із законодавчою технікою. Законодавча техніка − це система засобів і способів створення законів. Подібне розуміння законодавчої техніки є відносно стійким протягом тривалого часу. Цього не можна сказати про поняття юридичної техніки, яке протягом усього XX століття постійно змінювалося. Якщо спочатку зміст юридичної техніки складали засоби і способи створення законів і підзаконних актів, то радянські та сучасні вчені доповнили це поняття засобами і способами створення правозастосовних, інтерпретаційних і правореалізаційних актів. Розширювався також інструментарій юридичної техніки. Тому юридичну техніку можна визначити як систему науково обґрунтованих і практично сформованих засобів і способів, що використовуються при створенні, систематизації, застосуванні, реалізації та інтерпретації нормативно-правових актів. Юридичну техніку розуміють як ступінь досконалості форми, структури, мови права; прикладну діяльність юристів.

Слід звернути увагу, що на відміну від загальної теорії права, предмет якої формують фундаментальні закономірності (закономірності функціонування й розвитку права в цілому), предмет юридичної техніки переважно утворюють емпіричні закономірності. Вони характеризують процеси створення, інтерпретації, конкретизації, застосування та систематизації права і формуються двома способами: 1) у результаті узагальнення позитивного досвіду (правотворчого, інтерпретаційного, правореалізаційного); 2) у результаті конкретизації різних теоретичних положень стосовно специфіки певного виду юридичної діяльності.

У структурі юридичної техніки виділяють такі елементи, як правила, засоби і прийоми, які варто послідовно розглянути та зупинитися на їх структурних елементах.

Оскільки зміст юридичної техніки складають різні за характером і формою вираження правила виконання юридичної роботи, необхідно проаналізувати їх різновиди, до яких належать змістовні, логічні структурні, мовні формальні (реквізитні) та процедурні правила.

До засобів юридичної техніки, відносяться, насамперед, загальні засоби, які ще називають формально-атрибутивними (реквізити документа), а саме: логічні (структура документа в цілому, внутрішня структура норм); мовні (весь комплекс виражальних засобів мови, в тому числі термінологія, мовні кліше, метафори, мовні символи); спеціально-юридичні.

З-поміж засобів першочергову увагу варто приділити з’ясуванню реквізитів − елементів правового акта, які призначені для відображення юридичних властивостей та (або) ідентифікації (позначення) нормативно-правового акта, не містять регулятивних положень (приписів) і забезпечують офіційний характер документа. До титульних реквізитів, що мають основне навантаження з надання правовому документу офіційності, належать: вид нормативно-правового акта (дозволяє визначити ступінь важливості, офіційності та обов’язковості правового документа); орган, який прийняв нормативно-правовий акт (визначає юридичну силу правового документа); найменування (заголовок) нормативно-правового акта; дата прийняття нормативно-правового акта; реєстраційний номер (полегшує пошук нормативно-правового акта). Також необхідними атрибутами нормативно-правового акта є місце, дата підписання, повне найменування посадової особи, яка підписала документ, прізвище та ініціали посадової особи, яка підписала документ, її особистий підпис.

Окремо слід зупинитися на спеціально-юридичних засобах юридичної техніки. До них відносяться юридичні конструкції, застереження, презумпції, фікції, преюдиції та аксіоми.

Від засобів юридичної техніки слід відрізняти способи, під якими розуміють шляхи досягнення окреслених цілей і результатів за допомогою конкретних засобів та при наявності відповідних умов і передумов законодавчої практики. Виділяють такі способи юридичної техніки: 1) способи структурування; 2) способи логічного викладу; 3) способи мовного викладу; 4) способи побудови правового матеріалу за ступенем узагальненості (абстрактний, казуїстичний); 5) способи зв’язку між нормативно-правовими актами.

Характерним для юридичної техніки є застосування логіко-мовних прийомів, які проявляються у дотриманні вимог (правил) формальної логіки, що ґрунтується на логічно послідовному і незаперечливому викладі, відповідності викладу нормативно-правового акта його структурі, одноманітності викладу (за схемою викладу, ступенем деталізації регулювання тощо); забезпеченні повноти і деталізованості правового регулювання.

Опрацьовуючи матеріал теми, студенти повинні провести класифікацію юридичної техніки за різними критеріями. При цьому більш детально необхідно зупинитися на характеристиці основних її видів, а саме: законодавчої (нормотворчої) техніки, техніки систематизації нормативно-правових актів, техніки обліку нормативно-правових актів та техніки індивідуальних актів.

При цьому важливо зазначити, що юридична техніка − явище багатогранне, яке включає в себе не тільки техніку законотворчої діяльності, але й техніку правозастосовної діяльності. Відповідно структуру юридичної техніки утворюють три її основних частини, а саме: правовстановлювальна (законодавча), правореалізаційна (правозастосовна) та інтерпретаційна техніка, кожній з яких відповідають як загальні, так і специфічні прийоми і конструкції.

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

• Поняття та ознаки юридичної техніки.

• Структура юридичної техніки.

• Види юридичної техніки.

САМОСТІЙНА РОБОТА

• Історія розвитку юридичної техніки: зарубіжний історико-правовий досвід становлення юридичної техніки та історико-правовий аналіз зародження і розвитку юридичної техніки в Україні.

• Особливості юридичної техніки в різних правових системах сучасності.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Скласти термінологічний словник до теми.

Тести

• Визначення: «... – це сукупність вихідних наукових підходів, способів і прийомів дослідження юридичної діяльності, результатом якої є складання юридичних документів» відповідає поняттю:

• правила юридичної техніки;

• методи юридичної техніки;

• методологія юридичної техніки;

• засоби юридичної техніки.

• Визначення: «... – це сукупність прийомів і способів підготовки, розгляду, прийняття та обнародування проектів нормативно-правових, правозастосовних, інтерпретаційних актів, які забезпечують повне, просте, точне, економічне їх співвідношення з життєвими реаліями, волею нормодавця або інтерпретатора» відповідає поняттю:

• юридична технологія;

• юридична техніка;

• законодавча техніка;

• правозастосовна техніка.

• Структурними елементами юридичної техніки є:

• законодавча техніка;

• правозастосовна техніка;

• інтерпретаційна техніка;

• усі відповіді правильні.

• Визначення: «... – це аналіз законопроекту з точки зору дотримання різних правил юридичної техніки, які в основному стосуються: змісту (в тому числі концепції) законопроекту; його структури; логіки побудови; мови викладу норм права» відповідає поняттю:

• юридична експертиза;

• інкорпорація;

• консолідація;

• тлумачення.

• Сукупність прийомів і способів підготовки, розгляду, прийняття та обнародування проектів нормативно-правових, правозастосовних, інтерпретаційних актів, які забезпечують повне, просте, точне, економічне їх співвідношення з життєвими реаліями, волею нормодавця або інтерпретатора, – це:

• юридична техніка;

• правотворчість;

• правотлумачення;

• правозастосування.

• Визначення: «... – це елементи правового акта, які призначені для відображення юридичних властивостей та (або) ідентифікації (позначення) нормативно-правового акта, не містять регулятивних положень (приписів) і забезпечують офіційний характер документа» відповідає поняттю:

• статті;

• пункти;

• реквізити;

• розділи.

• До спеціально-юридичних засобів юридичної техніки належать:

• юридичні конструкції;

• юридичні застереження;

• юридичні презумпції;

• усі відповіді правильні.

• Розрізняють такі види юридичної техніки:

• законодавча техніка;

• техніка систематизації нормативно-правових актів;

• техніка обліку нормативно-правових актів;

• усі відповіді правильні.

• До титульних реквізитів, які мають основне навантаження з надання правовому документу офіційності, належать:

• орган, який прийняв нормативно-правовий акт;

• дата прийняття нормативно-правового акта;

• реєстраційний номер;

• усі відповіді правильні.

• Прийом юридичної техніки, який передбачає розкриття змісту норми права через загальні, а не індивідуалізовані поняття та використання узагальнюючих формулювань – це:

• загальний прийом;

• абстрактний прийом;

• казуїстичний прийом;

• спеціальний прийом.

• Прийом юридичної техніки, який передбачає розкриття змісту норми права через індивідуалізовані поняття, шляхом перерахування чи вказівки на індивідуальні ознаки, певні факти, дії, умови, при яких ця норма діє, – це:

• загальний прийом;

• абстрактний прийом;

• казуїстичний прийом;

• спеціальний прийом.

• Прийом юридичної техніки, за якого окремі елементи норми – або диспозиція, або гіпотеза, або санкція – викладені в інших конкретних статтях цього закону і на них зроблене посилання, – це:

• прямий прийом;

• відсильний прийом;

• непрямий прийом;

• додатковий прийом.

• Правила виконання юридичної роботи, необхідні для ідентифікації правового документа і його обліку та відображають його офіційний характер, – це:

• формальні (реквізитні) правила;

• наукові правила;

• логічні правила;

• нормативні правила.

• Правила виконання юридичної роботи, які слугують для забезпечення однакового розуміння термінів, узгодженості різних правових документів (їх частин), послідовності розумових операцій, – це:

• реквізитні правила;

• правила логіки;

• процедурні правила;

• змістовні правила.

• Виділяють такі способи юридичної техніки:

• способи структурування;

• способи логічного викладу;

• способи мовного викладу;

• усі відповіді правильні.

• Правила виконання юридичної роботи, які забезпечують повний систематизований виклад необхідної для правового документа інформації та її ефективне засвоєння, – це:

• реквізитні правила;

• структурні правила;

• процедурні правила;

• змістовні правила.

• До правил виконання юридичної роботи, які складають зміст юридичної техніки, належать:

• змістовні правила;

• структурні правила;

• принципові правила;

• формальні (реквізитні) правила;

• нормативні правила.

• До загальних засобів юридичної техніки належать:

• логічні;

• нормативні;

• мовні;

• правові;

• спеціально-юридичні.

• До титульних реквізитів, що мають основне навантаження з надання правовому документу офіційності, належать:

• найменування (заголовок) нормативно-правового акта;

• назви глав;

• дата прийняття нормативно-правового акта;

• назви розділів;

• реєстраційний номер.

• Виділяють такі способи юридичної техніки:

• способи структурування;

• способи реферативного викладу;

• способи побудови правового матеріалу за ступенем узагальненості;

• способи логічного викладу;

• способи поабзацного викладу.