Завдання

• Підготувати наукове повідомлення на тему: «Історія формування та розвитку правових конструкцій».

• Проаналізувати працю Р.Ієрінга «Юридична техніка» та письмово обґрунтувати, який початковий зміст вкладено автором у поняття «юридична конструкція».

• Письмово навести по два приклади заперечних і незаперечних правових презумпцій.

• Визначити, якою є одна з правових презумпцій, за вашим вибором: пряма чи опосередкована, заперечна чи незаперечна, матеріально-правова чи процесуально-правова, загальноправова, міжгалузева або галузева.

• Сформулюйте самостійно або наведіть приклади норм статей законодавчих актів, у яких враховані юридичні дефініції та правові презумпції.

Інформаційні джерела: 55, 56, 68, 78, 79, 85, 100, 106, 126, 147.

* * *

Тема 8. Юридичні фікції, аксіоми, преюдиції, символи та застереження як специфічні засоби юридичної техніки

Основні терміни та поняття: юридичні фікції, юридичні аксіоми, юридичні преюдиції, юридичні символи, юридичні застереження.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

До засобів юридичної техніки можна віднести також юридичні фікції, суть яких полягає в тому, що неіснуюче визнається існуючим. Юридична (правова) фікція − неіснуюче положення, визнане законодавством існуючим, і яке стало в силу цього загальнообов’язковим. Дане визначення дозволяє виділити два типи юридичних фікцій: традиційні (наприклад, зняття судимості) і фікції в праві, коли один закон суперечить іншому (тобто фікція як властивість). Можна помітити, що другий тип юридичних фікцій є не засобом законодавчої техніки, а показником якості закону (тобто показником результативності застосування засобів законодавчої техніки). Отже, в якості елемента законодавчої техніки розглядається юридична фікція у вузькому її розумінні.

Юридична фікція − прийом юридичної техніки, який застосовується в об’єктивному праві та юриспруденції і полягає у визнанні існуючим неіснуючого та навпаки. Фікція − різновид юридичної колізії.

Для з’ясування сутності правової фікцій слід проаналізувати її ознаки, серед яких в науковій літературі традиційно виділяються наступні: 1) об’єктом регулювання юридичної фікції є ті обставини, які знаходяться в стані непоправної невідомості; 2) цим обставинам надається значення юридичних фактів. При цьому самі по собі фікції юридичними фактами не є, а лише заміщають юридичні факти в тих випадках, коли динаміка правових відносин очікує наявності факту, а реальна дійсність у зв’язку з цим допускає прогалину; 3) фікції мають навмисно деформуючий характер, який може полягати: а) в штучному уподібненні або прирівнюванні таких понять і обставин, які насправді різні чи навіть протилежні; б) у визнанні реальними неіснуючих обставин і запереченні існуючих (наприклад, запис усиновлювачів батьками дитини); в) у визнанні існуючими обставин і ситуацій до того, як вони стали існувати насправді, або виникли пізніше, ніж це було насправді (зміна дати народження усиновленої дитини); 4) фікція має імперативний (незаперечний) характер, тобто не передбачає можливість появи таких ситуацій, які не охоплюються встановленим нею правилом.

Для розуміння особливостей фікцій студентам потрібно провести їх класифікацію за різними критеріями та розглянути окремі види фікцій, зокрема, теоретичні та нормативні фікції, матеріально-правові та цивільно-правові, імперативні та диспозитивні.

Важливо розуміти, що у сучасному праві роль юридичних фікцій полягає у тому, що вони компенсують невизначеність у правовому регулюванні, категорично стверджуючи що-небудь. Юридичні фікції, по суті, замінюють юридичні факти в тих випадках, коли динаміка правових відносин очікує факту, а реальна дійсність у даному випадку допускає прогалину. Оскільки природа правового життя вимагає доведення правовідносин до логічного завершення, законодавець пропонує як альтернативу вигадані факти, встановлюючи для них статус юридично значущих. Тим самим він намагається убезпечити правозастосовувача від юридично тупикових ситуацій і надати йому можливість, виходячи з виниклих обставин і свого розсуду, врегулювати суспільні відносини. В результаті фікції вносять у правове регулювання стійкість і стабільність, обмежують можливість довільних, необґрунтованих рішень, роблять систему права більш простою та економічною.

До спеціально-юридичних засобів юридичної техніки належать також юридичні аксіоми. Вони являють собою такі правові положення, які в результаті багатовікової суспільно-історичної практики стали непорушними, вихідними елементарними істинами − звичними і самоочевидними, за межами яких неможливе існування права як соціального явища.

Для з’ясування сутності правових аксіом потрібно проаналізувати їх ознаки, до яких належать такі: 1) аксіоми висловлюють моральні основи права, його загальнолюдський зміст; 2) ідеї, що виражаються юридичними аксіомами, є основними положеннями, на яких базується більшість інших норм права; 3) юридичні аксіоми не викликають сумнівів, не допускають інших тлумачень. З них логічно виводяться, на їх основі визначаються, розробляються всі інші категорії правової науки, які потім вводяться в норми права; 4) аксіоми складаються поступово в результаті багатовікової практики.

Значний науковий інтерес становить проблема класифікації юридичних аксіом. Студентам потрібно її розглянути та проаналізувати окремі види аксіом, з-поміж яких, загальноправові, міжгалузеві та галузеві; матеріально-правові та процесуально-правові; нормативні та наукові; закріплені у праві, виведені із норм права, не закріплені у законодавстві.

Опрацьовуючи тему, потрібно зупинитися на з’ясуванні такого спеціально-юридичного засобу юридичної техніки, як юридична преюдиція. Вона являє собою нормативний припис, зміст якого набуває свого вираження в проголошенні установки на те, що виключається будь-яке оспорювання існування вже доведеного факту, який отримав оцінку і закріплення в юридичному акті, що набрав чинності.

Юридична преюдиція характеризується абсолютною та беззаперечною ймовірністю. Розрізняють адміністративні, кримінально-правові та кримінально-процесуальні преюдиції. Застосовують їх залежно від значення для справи, що розглядається. Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, законом судовому рішенню, що набуло чинності, надається абсолютний авторитет та незаперечне значення, а це свідчить про абсолюту ймовірність.

Соціальна цінність юридичної преюдиції полягає у тому, що вона спирається на авторитет судової влади та рішень, що ухвалюються останньою. У разі, якщо судове рішення набуло чинності, воно має загальнообов’язкове значення та підлягає безумовному застосуванню.

Продовжуючи вивчення теми, слід зупинитися на з’ясуванні сутності такого спеціально-юридичного засобу юридичної техніки як правовий символ. При його характеристиці потрібно відштовхуватися від того, що поняття «юридичний символ» вживають в кількох значеннях. У вузькому розумінні під ним розуміють символ, встановлений або санкціонований чинним законодавством. Такі юридичні (правові) символи можуть також носити назву нормативних або законодавчих символів. Поняття «юридичний символ» у широкому сенсі охоплює всі символи, що є частиною правової культури даного суспільства, інтегровані в його правову систему. До них відносяться як символи, закріплені законодавчо, так і ті, які подібного закріплення не мають, але сприймаються людьми як правові, символізують в суспільній правосвідомості певні правові цінності. Крім цього, можна, ймовірно, виділити і категорію юридично-значущих символів, що включає в себе всі символи, так чи інакше опосередковані позитивним правом: як охоронювані ним, так і заборонені.

Найбільш розгорнута класифікація, розроблена А. Нікітіним, включає шість видів юридичних символів: 1) предметні символи (прапор, формений одяг, державні нагороди, печатка); 2) символи-дії (ритуал віддання військової честі, церемонія підняття прапора, церемонія вручення державних нагород, інавгурація); 3) образотворчі символи (герб, товарний знак, дорожні знаки); 4) звукові символи (гімн, звукові сигнали на водному та залізничному транспорті); 5) світлові символи (сигнали світлофора); 6) мовні чи словесні символи.

Одним із засобів забезпечення максимальної точності у викладенні думки правотворця, вдосконалення методів досягнення компромісу в середовищі правотворчого корпусу, способів оптимізації правового регулювання, розширення форм вираження правозастосовувача є юридичне застереження. До основних форм нормативного вираження юридичних застережень належать словосполучення, терміни і логіко-мовні конструкції, наприклад, «як правило», «крім випадків», «за винятком», «маючи на увазі», «в порядку, передбаченому процесуальним законом», «незалежно від», «в деяких випадках», «при необхідності», «як мінімум», «в необхідних межах» та ін.

За визначенням І. Шутака, юридичне (правове) застереження – це соціально обумовлена умова, яка має спеціальну нормативно-лексичну форму (заява, положення), частково змінює зміст або обсяг дії норми права, створює новий правовий режим, виступає формою погодження інтересів і породжує певні юридичні наслідки.

ПЛАН ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

• Поняття, ознаки та класифікація юридичних фікцій.

• Поняття, ознаки та класифікація юридичних аксіом.

• Поняття, ознаки та класифікація юридичних преюдицій.

• Поняття та класифікація юридичних символів.

• Поняття юридичного застереження.

САМОСТІЙНА РОБОТА

• Використання юридичних фікцій для усунення юридичного конфлікту.

• Вимоги до використання преюдицій в юридичному процесі.

• Вплив юридичних застережень на ефективність правового регулювання.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Скласти термінологічний словник до теми.

Тести

• Виключення заперечуваності юридичної вірогідності одного разу доведеного факту, – це:

• фікція;

• аксіома;

• преюдиція;

• застереження.

• Визначення: «... – це закріплені в нормах права загальновизнані істини, що не потребують доказування та слугують підставою для обґрунтування (доказування) інших правових положень» відповідає поняттю:

• правові застереження;

• правові фікції;

• правові аксіоми;

• правові презумпції.

• Закріплений в нормативно-правових актах нормативний припис, який використовується в юридичній практиці у вигляді специфічного способу (прийому), що виражається у визнанні відомого неіснуючого факту існуючим або, навпаки, існуючої обставини неіснуючою, – це:

• юридична презумпція;

• юридична преюдиція;

• юридична фікція;

• юридична аргументація.

• Визначення: «... – соціально обумовлена умова, яка має спеціальну нормативно-лексичну форму (заява, положення), частково змінює зміст або об’єм дії норми права, створює новий правовий режим, виступає формою погодження інтересів і породжує певні юридичні наслідки» відповідає поняттю:

• юридична презумпція;

• юридична преюдиція;

• юридичне застереження;

• юридична аргументація.

• Визначення: «... – це створюваний або санкціонований державою умовний образ, відмітний знак, культурно-ціннісне утворення, яке можна побачити або почути і якому суб’єкт правотворчості надає особливого політико-правового змісту, не пов’язаного із сутністю цього утворення, що охороняється державою і використовується в особливому процедурному порядку» відповідає поняттю:

• юридичний символ;

• юридичне застереження;

• юридична аксіома;

• юридична фікція.

• Ритуал віддання військової честі відноситься до такого виду юридичних символів:

• до предметних символів;

• до символу-дії;

• до звукових символів;

• немає правильної відповіді.

• До основних форм нормативного вираження юридичних застережень належать такі:

• «як правило»;

• «крім випадків»;

• «за винятком»;

• усі відповіді є правильними.

• Різновид юридичних символів, який охоплює передусім різноманітні церемонії і ритуали, – це:

• символи-дії;

• звукові символи;

• предметні символи;

• образотворчі символи.

• Правове положення «фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це» належить до:

• правових фікцій;

• правових презумпцій;

• правових аксіом;

• правових застережень.

• Правове положення «трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи» належить до:

• правових фікцій;

• правових презумпцій;

• правових преюдицій;

• правових аксіом.

• Правове положення «немає злочину без вказівки на те в законі» належить до:

• правових фікцій;

• правових презумпцій;

• правових преюдицій;

• правових аксіом.

• Правове положення «всі рівні перед законом і судом» належить до:

• правових застережень;

• правових презумпцій;

• правових аксіом;

• правових преюдицій.

• Правове положення «не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності» належить до:

• правових застережень;

• правових презумпцій;

• правових фікцій;

• правових преюдицій.

• Правове положення «фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це» належить до:

• правових фікцій;

• правових презумпцій;

• правових аксіом;

• правових застережень.

• Правове положення «де є право, там є і захист» належить до:

• загальноправових аксіом-принципів;

• міжгалузевих аксіом;

• галузевих аксіом;

• правових фікцій.

• Правове положення «кожен позов обмежений межами певного часу» належить до:

• матеріально-правових аксіом;

• процесуально-правових аксіом;

• правових презумпцій;

• правових фікцій.

• До правових фікцій можна віднести такі правові положення:

• фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це;

• всі рівні перед законом і судом;

• трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи;

• немає злочину без вказівки на те в законі;

• не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності.

• До правових аксіом можна віднести такі правові положення:

• те, що не заборонено – дозволено;

• немає судді без позивача;

• трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи;

• немає злочину без вказівки на те в законі;

• не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності.

• До образотворчих юридичних символів належать:

• герб;

• товарний знак;

• гімн;

• дорожній знак;

• сигнал світлофора.

• До усних юридичних символів належать:

• текст присяги;

• оголошення судового рішення;

• юридичний документ;

• приведення до присяги;

• усне вираження згоди подружжя вступити в шлюб.