Тести і рівень

• Визначення: «... – це правові приписи щодо мовлення у суді, вимоги до юридичних перекладів, питання мовних позначень, наприклад, у сфері права на ім’я, права торгових знаків тощо» відповідає поняттю:

• мова права;

• мовні норми у праві;

• юридична мова;

• мовні застереження.

• Функціональний різновид літературної мови з характерними лінгвостилістичними та структурно-жанровими ознаками, зумовленими специфікою правової сфери та комунікативно-професійними потребами в ній, – це:

• юридичний стиль;

• юридична мова;

• літературний стиль;

• немає правильної відповіді.

• Слово або словосполучення, яке однозначно й точно дає визначення чітко окресленому спеціальному поняттю, – це:

• термін;

• реквізити;

• пояснення;

• абревіатура.

• Слово (або словосполучення), що уніфіковано використовується у сфері правових відносин та з заданою суворою змістовною визначеністю, однозначністю, функціональною стійкістю визначає правове поняття, – це:

• юридична мова;

• юридичне застереження;

• юридична аргументація;

• юридичний термін.

• Засіб нормотворчої техніки, коротке визначення державно-правового поняття, що виражає суттєві (якісні) ознаки юридичного явища, – це:

• юридична дефініція;

• юридичне застереження;

• юридична мова;

• юридична техніка.

• Визначення: «... – це форма юридичного мислення, майстерність написання, система письмових засобів та правил їх використання, засіб фіксації юридичної мови, який за допомогою графічних елементів передає мовленнєву інформацію у вигляді «написаного тексту» та «офіційного документа» на відстань і закріплює її в часі» відповідає поняттю:

• мовний стиль;

• юридичне письмо;

• юридичний стиль;

• немає правильної відповіді.

• За наявності визначення у нормативно-правових актах термін вважається:

• кодифікованим;

• консолідованим;

• інкорпорованим;

• немає правильного визначення.

• Абревіатура ЦПК належить до:

• загальноприйнятих абревіатур;

• спеціальних;

• індивідуальних;

• мігруючих.

• Термін «дієздатність» відноситься до:

• загальновживаних термінів;

• спеціально-неюридичних термінів;

• спеціально-юридичних термінів;

• спеціально-технічних термінів.

• Термін «позивач» відноситься до:

• загальновживаних термінів;

• спеціально-неюридичних термінів;

• спеціально-юридичних термінів;

• спеціально-технічних термінів.

• Для нормативно-правового акта традиційним є:

• прямий порядок слів у реченні;

• зворотний порядок слів у реченні;

• поєднання прямого і зворотного порядку;

• немає правильної відповіді.

• Слово або словосполучення, що виражає поняття правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі, – це:

• юридичний термін;

• юридичне визначення;

• юридична дефініція;

• немає правильної відповіді.

• Способи та можливості вираження юридичних аргументів засобами природної мови з урахуванням її багатозначності, варіантності та невизначеності, – це:

• юридичне тлумачення;

• юридичне застереження;

• юридична аргументація;

• юридична мова.

• Розрізняють такі види юридичних термінів:

• загальновживані;

• спеціально-неюридичні;

• спеціально-юридичні;

• усі відповіді є правильними.

• Слова та словосполучення, що належать юридичній науці і практиці, відбивають специфіку державно-правових явищ, – це:

• спеціально-технічні терміни;

• спеціально-юридичні терміни;

• загальновживані терміни;

• немає правильної відповіді.

• Розрізняють такі види дефініцій:

• повні;

• неповні;

• дефініції-переліки;

• усі відповіді є правильними.

• У нормативно-правових актах застосовуються такі речення:

• констатуючі;

• запитальні;

• розповідні;

• окличні;

• установлюючі.

• У тексті законопроекту не допускається вживання:

• застарілих і багатозначних слів та словосполучень;

• спеціально-технічних термінів;

• образних порівнянь, епітетів, метафор;

• загальновживаних термінів;

• просторічних слів та експресивних форм розмовної мови.

• У тексті законопроекту не допускається вживання:

• різних понять (термінів) в одному й тому ж розумінні;

• іншомовних запозичень за наявності рівнозначних слів і словосполучень в українській мові;

• загальновживаних понять (термінів);

• нечітких словосполучень;

• спеціально-технічних понять (термінів).

• Для мови права характерні такі особливості:

• високий ступінь абстракції юридичних понять;

• однозначність інформації;

• неоднозначність інформації;

• точність інформації;

• незначний ступінь абстракції юридичних понять.