2. Антропогенні модифікації функцій ландшафту.

В ідеальному вигляді всі антропогенні зміни в ландшафті повинні спрямовуватись на його оптимізацію. А.Г.Ісаченко під оптимізацією розумів такий вплив суспільства на навколишню природу, який містить у собі: 1)раціональне використання й відновлення природних ресурсів; 2) меліорацію (поліпшення) природного середовища й 3) безпосередню його охорону, яка б охоплювала весь комплекс науково обґрунтованих заходів із запобігання порушенню зв‘язків у природних комплексах у процесі їх експлуатації.

Досить часто внаслідок техногенного втручання в процеси функціонування природних систем відбувається їх хімічне забруднення. Як реакція протидії існує явище пристосування ПТК до певних хімічних сполук або їх концентрації. Єфект пристосування стосується тільки фіто- і зооценозів. Концентрація речовин, перевищення яких призводить до трансформації (пригнічення, зникнення окремих видів, повне знищення) біотичного фактору ПТК, носить назву гранично допустимі концентрації (ГДК).

Нині ГДК встановлені до 145 речовин і 20 їх сполук в атмосферній частині ПТК; майже 500 речовин у воді водоймищ господарсько-побутового водокористування і для 32 речовин у морській воді, окремо визначено 60 речовин у воді прісних і морських водоймищ рибопромислового призначення. Перелік цих речовин постійно зростає. Для їх фіксування створена всесвітня сітка моніторингу, яка базується на сітці біосферних заповідників.

Кожний вид антропогенного впливу на геосистему можна описати рядом параметрів, що безпосередньо характеризує ступінь антропогенного навантаження.Такими параметрами, наприклад, є: для впливу землеробства – кількість внесених добрив, пестицидів на одиницю площі за рік, число проходів сільськогосподарської техніки по полю за рік, питомий тиск сільськогосподарських машин на грунт, глибина обробітку грунту, маса грунту, яка щорічно втрачається із збиранням коренеплодів тощо; для впливу реакції – кількість відповідаючих за одиницю площі протягом року, максимальне число відпочиваючих за один день (пікове єдиночасне навантаження), число наметів, кострищ на одиницю площі, витоптування трав”яного ярусу (число проходів рекреантів за одиницю часу на одиницю площі); для промислових впливів: об”єми викидів різних забруднень в атмосферу та поверхневі води (середні разові, максимальні разові, в цілому за рік), шумове та теплове забруднення, об”єми води, що вводяться в технологічні цикли тощо.

Такі безпосередні показники антропогенних впливів на геосистему найбільш об”єктивні, проте далеко не в усіх випадках їх вдається визначити. Крім цього, взяті кожен окремо, вони не дають ступеня сукупного (інтегрального) впливу антропогенного фактора на геосистему.Оцінки інтегрального антропогенного навантажіння можна отримати методом експертного оцінювання (визначення балів навантаження від окремих факторів) та на основі розрахункових формул.

Досить широко використовується бальний метод. Він полягає у ранжуванні видів впливів за ступенем трансформації ними природних геосистем. Наприклад, при оцінці антропогенної трансформації ландшафтів України П. Г. Шищенко (1988) прийняв такі оцінки 9коефіцієнти) ступеня впливу на геосистеми основних типів антропогенних факторів (за 1 прийнято природні геосистеми): лісогосподарські впливи 1,05 - 1,1, косіння та випас – 1,15, впливи садово-плантаційного господарства – 1,2, орного землеробства – 1,25, сільської забудови – 1,3, міської – 1,35, гідробудівництва -1,4, промисловості – 1,5.

Об”єктивні оцінки можна отримати розрахунками. Для цього слід обгунтувати показники та розрахункові формули, що дають уявлення про інтегральний вплив на геосистему певної групи антропогенних факторів. Запропоновано кілька подібних показників. При складанні ландшафтно-екологічної карти України використовуються такі формули, за допомогою яких при обмеженій інформації про безпосередні показники антропогеннихвпливів можна визначити ступінь їх інтенсивності для будь-якої геосистеми. Обчислюються інтегральні оцінки індустріального, транспортного, аграрного, рекреаційного та урбаністичного навантаження.

Ступінь антропізації геосистем. Під ступенем антропізації геосистеми розуміють зміненість її структурних та динамічних особливостей в результаті функціонального використання (синонімами цього терміна є ступінь антропогенної трансформації, перетвореності, зміненості). В. Б. Сочава за цією ознакою поділяв геосистеми на корінні (не змінені) та похідні (змінені господарською діяльністю). Детальнішу градацію зміненості геосистем запропонував В.В. Виноградов (1981), у якій виділяє дев”ять ступенів антропізації, а також К. Біллвітц (1980). Розроблена ним класифікація, що має назву „системи хемеробності”, грунтується на врахуванні зворотності – незворотності змін геосистем, їх глибини та характеру; вона набула популярності серед ландшафтних екологів європейських країн.

Кількісні методи оцінки ступеня антропізації враховують структуру земельних угідь у межах геосистеми. Ф.М. Мільков (1973) за співвідношенням природних та змінених ПТК виділяє такі ландшафти: антропогенні (природних угідь не більше 25%), природно-антропогенні (25 - 50%), антропогенно-природні (5 - 75%), природні (75 - 100%). Повніший підхід до оцінки антропізації геосистем враховує не тільки процентне співвідношення угідь різних видів, але й ступінь зміненості геосистеми приїї використанні під певне угіддя. Саме так, наприклад, оцінив антропогенну перетвореність ландшафтів України П.Г.Шищенко (1988).

Залежно від зонального типу геосистем їх зміненість одним видом угіддя різна. Так, у лісових геосистемах їх зміненість ріллею слід вважати більшою, ніж орних лучних та степових геосистем.Тому бали антропізації b визначаються в межах установлених градацій. Прийнято такі їх значення: природоохороні території 1- 10, ліси 11 -20, заболочені землі 21-30, луки, пасовища 31-40, сади, виноградники 41-50, рілля 51-60, сільська забудова 61-70, міська 71-80, водосховища, канали, стави 81-90, кар”єрно-відвальні утворення тощо 91-100. За значеннями показника антропізації геосистем можна побудувати ізолінійну карту антропізації території.