Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ландшафна екологія.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
623 Кб
Скачать
☆

2.6. Принципи, таксономічні одиниці і методи районування.

Найважливішим методологічним принципом комплексного природного районування є визнання його об'єктивного характеру. Встановлено, що будь-який природно-територіальний комплекс формується як цілісне природне утворення в результаті взаємодії в просторі і в часі компонентів, утворюючих його структуру. Надзвичайна ж ландшафтна складність територій залежить від ряду причин: географічного положення, абсолютної висоти, субстрату, віддаленості від морів і ін. Всі ці місцеві чинники, як і планетарні, викликають відособлення в процесі розвитку і диференціації ландшафтної, сфери природно-територіальних комплексів, кожний з яких характеризується рядом індивідуальних особливостей. Вивчення закономірностей територіальної диференціації цих комплексів і складає теоретичну основу комплексного природного районування.

Ландшафтне районування слід проводити на основі принципу комплексності, тобто з урахуванням трьох основних загальних закономірностей територіальної диференціації: зональної, провінціальності і азональності. Розчленовування території, побудоване з урахуванням тільки однієї з цих закономірностей, буде одностороннім, неповним. Всяке природне районування, як приватне, так і комплексне, повинне правильно відображати існуюче різноманіття природи, де в складній взаємодії виявляються різні ландшафтно-територіальні закономірності.

У практиці комплексного природного районування ПТК найбільш прийнятний ландшафтний метод розчленовування території, коли районування проводиться на основі ландшафтної типологічної карти. Цей метод полягає у тому, що кожну нижчу регіональну одиницю виділяють безпосередньо на ландшафтній карті по розповсюдженню і поєднанню (частота зустрічається, кількісне співвідношення займаної площі і т. д.). При найменуванні регіональних одиниць ландшафтного районування для господарських цілей слід давати їм назви природних об'єктів, не роблячи їх громіздкими.

У полі методом маршрутного обстеження і ландшафтної профілізації вивчають морфологічну ландшафтну структуру природних районів, уточнюють на місцевості межі районів, виявляють тенденції сучасного розвитку природних ландшафтів, ступінь впливу тих або інших чинників на ПТК.

2.7. Схема і карта комплексного природного районування.

Результатом комплексного природного районування є схема, карта районування і текстова характеристика виділених регіонів. Зміст карти районування, як і будь-яких інших тематичних природних карт, складається із загальногеографічної основи і спеціального навантаження. Карта показує розміщення регіональних комплексів різного таксономічного рангу і їх межі. По ній можна судити про ступінь неоднорідності і складності природного середовища тієї або іншої території, ступінь і напрям сучасного освоєння земельних ресурсів, про методологічний і методичний підхід до районування. Карта районування як основний підсумок виконаного дослідження служить також наочним матеріалом, що показує просторову неоднорідність ландшафтів, і є природною основою для розробки регіональних систем освоєння ПТК.

Відомі три типи карт комплексного природного районування: Найпростіші за змістом топологічні карти районування, які звичайно показують загальну картину неоднорідності території, розміщення регіональних ПТК, їх площа. На аналітичних картах комплексного природного районування, окрім просторового розміщення регіональних ПТК, показують і їх зміст. Різними значками, буквеними індексами, штриховим, фоновим зафарбовуванням відображають майже всі компоненти ПТК: наприклад топографічними значками — рослинність, буквеними індексами — материнські породи, різним штрихуванням — грунти і т.д. Всі значки розшифровують в легенді до карти. Головний недолік аналітичної карти районування — деяке нагромадження різних зображень, що утрудняє її використовування. Синтетична карта комплексного природного районування наочно показує просторове розміщення і зміст регіональних ПТК. Основна її відмінність від топологічної полягає у тому, що до такої карти дається комплексна (розгорнена) легенда, що розкриває природно-географічні особливості кожного регіону різної таксономічної гідності. Синтетичні карти більш доступні для практичного використовування в різних сільськогосподарських цілях. У них достатньо повно розкриваються не тільки природні відмітні особливості регіональних ПТК, але і ступінь, спрямованість господарського освоєння території в межах кожного регіону.