Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ландшафна екологія.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
623 Кб
Скачать
☆

Тема 2. Типологія і картографування птк за рівнем їхньої стійкості до антропогенних навантажень.

План:

1. Значення ландшафтної типології .

2. Ландшафтно-екологічне прогнозне картографування.

2.1.Основні одиниці ландшафтного картографування і види ландшафтних карт.

2.2. Особливості польової ландшафтної зйомки і складання карт.

2.3..Застосування аерокосмофотоінформації в ландшафтному картографуванні.

2.4. Особливості ландшафтного картографування гірських територій.

2.5. Суть і значення комплексного природного районування ПТК.

2.6. Принципи, таксономічні одиниці і методи районування.

2.7. Схема і карта комплексного природного районування.

2.8. Комплексна природно-виробнича характеристика ПТК.

1. Значення ландшафтної типології .

Картографування і типологія геосистем за їх стійкістю. Визначивши дані ймовірності відмов та відновлення для всіх видів геосистем досліджуваного регіону, можна скласти серію карт, що характеризують його стійкість до антропогенних впливів. Цю серію складають карти окремих видів відмов, а також інтегральна, основою якої є значення показника локальної стійкості. За цими картами чітко виділяються ареали, нестійкі до антропогенних навантажень, конфліктні з точки зору їх сучасного функціонального використання. Ці ареали потребують особливої регламентації природокористування (введення жорстоких норм на антропогенні впливи, функціональної переорієнтації, особливих природоохоронних заходів, більш ретельного моніторингу тощо).

При типології геосистем за їх стійкістю слід виходити з того, що вони відрізняються одна від одної, по-перше, характерними процесами, які визначають стійкість (за найбільш ймовірними видами відмов), по-друге, ступенем стійкості. Геосистеми, що мають однакові кількісні оцінки стійкості, можуть суттєво відрізнятися за факторами, які її визначають. Наприклад, мала стійкість до впливів, пов’язаних із зрошенням, для одних геосистем може бути зумовлена процесами підйому рівня грунтових вод і вторинним засоленням грунтів внаслідок цього, а для інших – інтенсифікацією площинної ерозії, процесами суфозії тощо. Проектування природоохоронних заходів, необхідних для геосистем, також буде різним.

Виходячи з цього, на першому ступені класифікації геосистем за їх стійкістю приймається характерний склад елементарних ландшафтно-екологічних процесів, які зумовлюють найбільш ймовірні види відмов (екологічних ризиків) геосистеми. Виділяються, наприклад, ерозійно нестійкі, гравігенно нестійкі, галогенно нестійкі геосистеми та ін. На другому ступені класифікації враховуються види ландшафтно-екологічних процесів, що супроводжують основні і зумовлюють менш ймовірні види відмов.

2. Ландшафтно-екологічне прогнозне картографування.

При вирішенні багатьох завдань ландшафтно-екологічної оптимізації території дуже зручно результати прогнозування подати в картографічній формі. Тому прогнозну карту слід розглядати як основний документ ландшафтно-екологічного прогнозування. Вона складається на контурній основі ландшафтної карти, але, на відміну від неї, моделює не сучасну ландшафтну структуру, а прогнозовану. У зв»язку з цим зміст контурів прогнозної карти інший, а їх сітка може бути трансформована (якщо прогнозується зміщення ландшафтних меж, поява нових та зникнення деяких існуючих на даний час геосистем тощо).

Зміст прогнозної карти визначається її призначенням та методом, за яким був отриманий ландшафтно-екологічний прогноз. Так якщо прогнозування здійснене за ландшафтно-сукцесійною схемою його результати можна показати на карті, для кожного контуру якої вказується ряд послідовності можливих змін геосистем. Якісним фоном виділяються контури, для яких прогнозуються небажані (катастрофічні в екологічному відношенні) зміни.

За оцінками середнього часу функціонування геосистеми до виникнення відмови можна скласти карти прогнозованого часу, на який очікується певна зміна геосистем (їх осолонцювання, гідроморфізація, засолення, інтоксифікація тощо). Вони можуть бути ефективно використані при визначенні строків та ареалів проведення природоохоронних заходів.