2. Функціональні ландшафти.

На антропогенні ландшафти впродовж їх розвитку накладаються функціональні естетичні та стихійні процеси. Виділяються такі функціональні ландшафти:

1.Урбанізовані ландшафти визначають основні риси обличчя міста. Вони складаються з житлової забудови міста, промислових територій, транспортних комунікацій і, нарешті, зелених масивів, значна частина яких набула вигляду садово-паркових ландшафтів.

2.Індустріальні ландшафти мають свій силует. Як правило, вони займають значні території, часто відрізняються наявністю інтенсивних атмосферних забруднювачів. Проммайданчики і складські зони погано озеленені, на їх території переважає рудеральна рослинність.

3.Девастовані ландшафти найчастіше представлені кар’єрними виїмками та відвалами в зоні видобутку будівельних матеріалів – каменю, піску, глини. Часто займають значні території.

4.Рекреаційні ландшафти почали виділятися в 60-70-х роках: водно-паркові ансамблі Львова, Тернополя, Черкас та інших міст, а також лісопарки, лугопарки, міські і заміські парки з рекреаційними функціями, благоустроєм і обладнанням (парки культури та відпочинку, спортивно-оздоровчі зони).

5.Комунікаційні стрічкові ландшафти являють собою специфічну форму антропогенного ландшафту, який розвивається у зв’язку з будівництвом, благоустроєм і озелененням залізниць і шосейних доріг. Сьогодні до цього типу ландшафтів ставляться вимоги рекреаційного характеру: підсилення мальовничості шляхом ландшафтної реконструкції монотонних рядових снігозахисних посадок, відкриття цікавих перспектив сусідніх сільськогосподарських або гігроморфних ландшафтів і, навпаки, маскування девастованих ділянок. Обов’язковою вимогою є зв’язок дороги з регіональним ландшафтом.

6.Сільськогосподарські ландшафти займають біля 32% площі всієї Землі (19 млн. км² – це рілля, сади, плантації і сіяні луки; 28,5 млн. км² – це пасовища і антропогенні луки).

7.Агрокультурні ландшафти складаються з ландшафтів поселень (села і хутори), виробничих зон колгоспів і радгоспів, полів, луків і садів:

а)ландшафти сільських поселень. Оскільки в приміських селах проживає значна кількість працездатного населення, яке працює у великих містах, особливу увагу приділяють створенню сприятливих умов для відпочинку. Озеленюють присадибні ділянки, створюють насадження загального користування Основним недоліком сільського озеленення є відсутність планувально-проектних основ його розвитку, а також використання недоброякісного посадкового матеріалу. Пустища часто покриті рудеральною і сегетальною рослинністю;

б) ландшафти промислових зон колгоспів і радгоспів являють собою урбанізовані вкраплення у сільськогосподарські ландшафти (тваринницькі комплекси, птахофабрики, овочефабрики, машинно-тракторні стани, майстерні, цегельні переробні цехи і т.п.). Рівень їх озеленення низький, що негативно відбивається на санітарно-гігієнічних умовах (сильні вітри, забрудненість території і т.п.). Території покриті рудеральною і сегетальною рослинністю;

в)ландшафти полів переважно зайняті зерновими та просапаними агробіоценозами;

г)лучно-пасовищні ландшафти. Внаслідок створення культурних пасовищ лугові ландшафти мають виражений антропогенний характер;

д)помологічні (садові) ландшафти – це своєрідний тип ландшафтів, близький до ліс осадів або парків. У зв’язку з розвитком колективного садівництва території помологічних ландшафтів довкола міст значно розширюються. Часто вони являють собою суміш польового і садового ландшафтів і можуть називатися садово-польовими;

ж)лісогосподарські ландшафти – відзначаються лісистістю приміської зеленої зони, підвищують її виразність. Природні лісові ландшафти у зв’язку із розширенням їх рекреаційних функцій і реконструкцією поступово перетворюються в лісопаркові;

з)гігроморфні ландшафти – ландшафти річок, озер і ставків. Більшість з них в умовах міст виконують рекреаційні функції і лише окремі мають господарське значення.

Всі функціональні ландшафти об’єднані генеральними планами міст в єдине ціле і їх розвиток залежить від екологічних і соціальних умов.