Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ландшафна екологія.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
623 Кб
Скачать
☆

2.3. Види ландшафтно-екологічного прогнозу.

2.3.1. Географічний прогноз.

Географічний прогноз (від грецького-передбачення) - науково обгрунтоване передбачення розвитку географічного середовища та окремих його компонентів, географічних систем, зумовлених природними і антропогенними факторами. Географічний прогноз - результат географічних прогностичних досліджень. Мета географічного прогнозу - передбачити той стан природного середовища, в якому буде проживати людина. Прогнозування географічних об'єктів пов'язане з їхніми розмірами та часом. На основі оцінки стану географічного середовища в минулому, тенденцій нинішнього розвитку географічного прогнозу дає інформацію про можливі наступні його зміни. Для географічного прогнозу використовують загальні методи прогнозування: аналогії, експертних оцінок, статистичних екстраполяції, моделювання та системний підхід, а також географічні методи - палеогеографічні, історико-географічні, ландшафтно-індикаційні, генетичних рядів, картографічний метод дослідження.

Географічний прогноз виявляє стійкі та стихійні ймовірності тенденції, можливі нові шляхи розвитку географічного середовища під впливом природних та антропогенних факторів. Відправними моментами для нього є ландшафтний прогноз, плани соціально - економічного розвитку, а також прогрес науки і техніки.

Розрізняють географічні прогнози такі: галузеві (наприклад прогноз погоди, гідрологічні прогнози) і комплексні; за просторовими масштабами - глобальні (планетарні), регіональні та локальні; за часовими - понаддовгострокові (тисячоліття і більше), довгострокові (декілька століть), середньострокові (15-10 років), короткострокові (5 років), сезонний (до 1 року).

Вибір методів прогнозування і прогнозні варіанти залежать в головному, від прогнозного завдання. Як звичайно, за основу беруть як галузеві прогнози, так і загальнонаукові прогнозні методи і прийоми. Серед загальнонаукових поширені екстраполяція, експертні оцінки, моделювання, анкетні опитування.

Географічний прогноз розвивається по двох основних напрямках:

  1. Регіональним прогнозуванням змін природного середовища у зв'язку з реалізацією великих проектів його перетворення;

  2. Локальним прогнозуванням у сфері впливу значних промислових об'єктів.

Перспективним у географічному прогнозуванні є метод ланцюгових реакцій, який перебуває на стадії розробки. Внаслідок тісної взаємодії між природними компонентами і ПТК виникають ланцюгові реакції - ланцюг природних явищ у ПТК, кожне з яких зумовлює відповідні зміни і в інших пов'язаних з ними ПТК. Спричиняють такі реакції як природні, так і антропогеннозумовлені фактори. Завдання ж прогнозування полягає у пізнанні всього комплексу таких реакцій шляхом виявлення усіх сучасних і майбутніх варіантів.

Особливе місце в прогнозних дослідженнях посідають зовсім не нові в географії методи екстраполяції процесів. З одного боку, шляхом екстраполяції процесів визначають ймовірність і характер їхнього прояву тепер і у майбутньому. З іншого - екстраполюють дані про процеси які визначені в індивідуальних ПТК, на морфологічні одиниці тих самих видів, які є предметом вивчення.

Географічне прогнозування в цілому й особлива його складова - ландшафтне прогнозування повинне супроводжуватись складанням прогнозних карт, які є однією з груп ладних ландшафтних карт.

Географічне прогнозування безперервне. Прогнози підлягають постійному уточненню, доопрацюванню з урахуванням усіх змін, що виникають у прогнозованих тенденціях і закономірностях. Незважаючи на таке коригування, географічне прогнозування потрібно перевіряти. Проте, можна поки що говорити лише про непряму перевірку, на підставі об'єктивних географічних закономірностей і логічних зв'язків. У цьому разі, на думку вчених, які займаються прогнозуванням, достовірність будь-якого прогнозу не може бути абсолютною.