- •Історія розвитку обчислювальної техніки. Характеристика різних поколінь еом.
- •Структура інформаційної системи. Апаратна і програмна складові обчислювальної системи. Взаємодія апаратної і програмної складової.
- •Пам’ять еом. Внутрішня I зовнішня пам’ять комп’ютера. Характеристика різних видів внутрішньої пам’яті.
- •Основні характеристики пеом. Принципи роботи еом: принцип програмного управління, принцип адресності. Огляд сучасної обчислювальної техніки.
- •8. Технічні характеристики пеом. Локальні мережі еом. Класифікація і основні характеристики локальних мереж еом.
- •9. Функції і склад операційної системи. Класифікація операційних систем персонального комп’ютера.
- •10. Операцыйна система ms–dos. Модулі ms–dos, їх призначення. Завантаження ms–dos. Внутрішні і зовнішні команди ms–dos.
- •11. Конфігурування системи. Зміна конфігурації і встановлення параметрів ms-dos. Файл автозапуску autoexec.Bat.
- •12. Операційні оболонки. Команди і функції операційних оболонок.
- •Windows-утиліти. Утиліти по роботі з дисками: дефрагментація, очищення, відновлення, перевірка. Демонстрація роботи з найбільш популярними утилітами.
- •Архівування інформації. Способи архівування. Демонстрація роботи програм WinRar, WinZip.
- •Ос Windows-95(98). Призначення та можливості стандартних програм Windows-95 (WordPad, Paint, Блокнот, Календар, Годинник, Калькулятор і провідник).
- •Комп’ютерні віруси. Антивірусні програми. Демонстрація роботи програм DrWeb.
- •19. Ос Windows –9x. Головне меню. Панель керування.
- •Поняття про системи Multymedia.
- •Основні правила введення тексту. Збереження документа. Закриття документа та вихід із програми word. Відкриття існуючого файла. Переміщення по документу. Прокручування тексту для перегляду.
- •Загальна характеристика Windows-9x. Основні поняття: робочий стіл, панель задач, структура вікна. Робота з обєктами.
- •Редагування тексту: виділення тексту, вставка тексту в документ, відновлення тексту в документі, перестановка тексту. Буфер обміну. Перевірка орфографії та граматики в тексті.
- •24. Робота з текстом. Форматування тексту. Форматування символів. Форматування абзацу. Списки. Копіювання параметрів форматування.
- •Про маркіровані і нумеровані списки
- •Вимкнення буфера обміну Office
- •Очищення елементів у буфері обміну Microsoft Office
- •25. Вставляння таблиці в документ. Форматування таблиці (зміна розмірів таблиці, комірок, тексту в комірках, рядків (стовпців) таблиці).
- •Системи опрацювання текстів. Методика ознайомлення учнів з текстовими редакторами.
- •Бази даних. Фактографічні і документальні бази даних.
- •27. Системи опрацювання графічної інформації. Векторна і растрова графіка. Градації кольору. Методика ознайомлення учнів з графічним редактором.
- •Програми опрацювання електронних таблиць (Excel). Основні команди. Стандартні функції. Побудова діаграм. Підтримка баз даних.
- •30. Бази даних. Фактографічні I документальні бази даних. Ієрархічна, мережева, реляційна модель даних. Методика ознайомлення учнів з базами даних.
- •33. Основні етапи розв’язування прикладних задач з використанням еом.
- •Поняття алгоритму. Властивості алгоритмів. Стійкість, коректність алгоритмів. Аналіз складності та ефективності алгоритмів. Види алгоритмів.
- •Структурний підхід до побудови алгоритмів. Базові структурні елементи алгоритмів.
- •Алгоритми пошуку елемента в масиві.
- •Етапи моделювання
- •Комбінаторні алгоритми обробки структур даних. Задачі пошуку та сортування.
- •Користувацькі та стандартні типи даних. Типізовані константи. Цілий, дійсний, булевий та символьний типи.
- •Структурні типи даних. Масиви. Опис масивів. Обробка даних у масивах.
- •Алгоритми пошуку підпослідовності в послідовності.
- •Прямі алгоритми сортування масивів.
- •Швидкі алгоритми сортування масивів.
- •44. Поняття програми. Програмування як процес розробки алгоритмів. Загальні підходи програмування.
- •Поняття про мови програмування. Класифікація мов програмування. Системи програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію.
- •Поняття типу даних. Типи даних мови Паскаль. Прості та структурні типи даних. Змінні та константи.
- •Оператори. Класифікація операторів. Прості оператори. Оператор присвоєння. Структурні оператори. Оператори циклів. Організація циклів. Приклади. Оператори введення та виведення.
- •Структурні типи даних. Рядки. Опис рядків. Обробка даних у рядках.
- •Структурні типи даних. Множини. Опис множин. Операції над множинами.
- •Структурні типи даних. Записи. Опис записів, поля. Обробка даних у записах.
- •Поняття рекурсії. Ітеративні та рекурсивні програми. Види рекурсії. Рекурсивні процедури та функції. Найпростіші схеми рекурсивних програм.
- •88.Програмування розгалужених алгоритмів мовою pascal. Оператор варіанту. Приклади використання. Методика навчання учнів складанню розгалужених програм.
- •103.Методи і прийоми контролю знань і вмінь учнів з інформатики.
- •102.Використання математичних моделей при розв*язуванні задач у шкі
- •101.Методика організації і проведення уроку-практикуму з інформатики.
- •87.Методика навчання учнів мові програмування тп
- •78. Метод послідовного уточнення алгоритмів у шкі. Демонстрація методу покрокової деталізації.
- •92. Методика навчання учнів складанню мовою Паскаль програм опрацювання графічної інформації.
- •94. Методика ознайомлення учнів з поняттям алгоритму
- •100. Методика ознайомлення учнів з поняттям математичної моделі.
- •Динамічні змінні. Покажчики. Найпростіші динамічні структури даних. Використання динамічних структур даних.
- •Списки. Стеки. Черги. Деревоподібні структури даних.
- •Файлові типи. Операції з файлами. Файли прямого та послідовного доступу. Створення, читання та модифікація файлів.
- •Модульне програмування в системі тр. Класифікація модулів. Загальна структура модуля користувача. Використання модулів.
- •Модуль Crt. Призначення, основні можливості.
- •Модуль dos. Призначення, основні можливості модуля.
- •Модуль Graph. Види графічних адаптерів. Ініціалізація графічного режиму. Створення найпростіших графічних побудов.
- •Середовище тр. Порядок створення та відлагодження програм.
- •Типовий шкільний кабінет от, його призначення та обладнання. Телекомунікаційні мережі. Локальна мережа шкільних пеом, її функції і дидактичні можливості.
- •66. Основні способи застосування еом в навчальному процесі.
- •Створення і впровадження інформаційної технології навчання.
- •Недоліки і переваги комп’ютерного навчання.
- •Еом як предмет вивчення. Вивчення структури і призначення еом в рамках шкільних курсів інформатики, математики, фізики, позакласній роботі.
- •Навчальноорієнтоване програмне забезпечення. Структура і призначення.
- •Вимоги до розробки педагогічних програмних засобів.
- •73. Інструментальні засоби створення ппз. Гіпертекстові системи.
- •74. Перспективи використання обчислювальної техніки у сфері початової, загальної та вищої освіти.
- •Програмне забезпечення шкі. Класифікація педагогічних програмних засобів. Приблизний склад програмного забезпечення.
- •84. Методика ознайомлення учнів з базами даних.
- •85. Методика ознайомлення учнів з електронними таблицями.
- •Методика ознайомлення учнів з експертними системами.
- •Методика навчання учнів складанню циклічних програм мовою Паскаль.
- •Методика навчання учнів складанню і використанню програм, які містять підпрограми, мовою Паскаль.
- •Методика навчання учнів роботі з готовими Паскаль-програмами (редагування, налагодження, запуск).
- •Методика ознайомлення учнів з поняттям величини. Методика вивчення поняття допоміжної величини.
- •Методика ознайомлення учнів з алгоритмами роботи з літерними величинами (Паскаль). Методика навчання учнів складанню програм опрацювання літерних величин мовою Паскаль.
- •Методика ознайомлення учнів з табличними величинами (Паскаль). Методика навчання учнів складанню алгоритму впорядкування таблиці за деякою ознакою (Паскаль).
- •Структура і специфіка уроку інформатики. Підготовка вчителя до уроку. Організація і проведення різних типів уроків з інформатики.
- •Програмне забезпечення шкі. Класифікація педагогічних програмних засобів. Приблизний склад програмного забезпечення.
- •64. Обєктно-орієнтоване програмування як засіб створення складних програм. Поняття обєкта. Мова Delphi.
- •80. Методика ознайомлення учнів з поняттям інформації.
- •43. Пряме злиття послідовностей
Методика ознайомлення учнів з поняттям величини. Методика вивчення поняття допоміжної величини.
Базовим поняттям математичних і природничих наук є поняття величини, що характеризує стан деякого об'єкта чи явища. Припустимо, ми одержали деяке повідомлення N разом із відповідною йому інформацією І. Інформацію І називають значенням величини, а повідомлення N — позначенням величини. Говорять, що «позначенню N відповідає значення І». Наприклад, «Х=12» означає, що величина, позначена як X, має значення 12.
З погляду алгоритмізації як величини виступають дані, що обробляються алгоритмом.
З погляду програмування величини — це дані, якими оперує програма і яким потрібно відвести місце в пам'яті комп'ютера. У залежності від формату подання значень величини в пам'яті комп'ютера, множині припустимих значень, множині припустимих над ними операцій величини поділяються на типи.
Таким чином, кожній величині відповідає ім'я (позначення), тип, значення. Причому ім'я і тип — постійні (статичні) характеристики величини, а значення може бути змінною (динамічною) характеристикою. Величини в зв'язку з можливістю змінювати своє значення поділяються на змінні та постійні.
Постійною величиною (константою) називається величина, значення якої не міняється в процесі виконання алгоритму. Змінною називається величина, значення якої може мінятися в процесі виконання алгоритму. У кожний момент часу змінна величина має деяке значення, що називається поточним. У процесі виконання алгоритму значення величини може змінюватися: їй надається нове значення, причому старе при цьому втрачається. Якщо в процесі виконання алгоритму, якась величина не одержала значення, говорять, що ця величина невизначена.
Простими називають величини простого типу — величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам'яті.
Імена використовуються для звернення до значення деякої величини. Алгоритм роботи над величинами записується з використанням імен цих величин, але на кожному кроці виконання алгоритму дії здійснюються з поточними значеннями величин.
Як імена величин у мові Паскаль використовуються ідентифікатори, обрані розроблювачем програми.
У мові Паскаль для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST для опису змінних — VAR. За допомогою оголошень встановлюється не тільки факт існування змінної, але й виділяється місце в пам'яті відповідно до її типу.
Приклад:
const n=5;
var sum:integer;
a1,b: char;
Значення величини можна надати за допомогою оператора присвоювання, команди введення або у разі передавання значення під час виконання підпрограми Висновки. Величина — це базове поняття, що характеризує стан деякого об'єкта або явища. Вона характеризується ім'ям (позначкою), типом і значенням. Величини поділяються на постійні та змінні.
Методика ознайомлення учнів з алгоритмами роботи з літерними величинами (Паскаль). Методика навчання учнів складанню програм опрацювання літерних величин мовою Паскаль.
При вивченні матеріалу, що стосується алгоритмів роботи з величинами, доцільно спиратися на знання, які мають учні з курсів фізики і математики. Разом з тим необхідно звернути увагу на особливості величин в інформатиці.
При вивченні інформатики виникає необхідність розширити поняття величини. В новому розумінні величини мають не тільки числові характеристики, але і графічні, текстові. Величина в інформатиці має фіксоване ім'я і може набувати значень з певної множини елементів деякої природи.
Величина в інформатиці—це певна характеристика деякого об'єкта (наприклад, ім'я), яка може набувати різних значень із деякої множини допустимих значень.
Кожна величина має ім'я та множину допустимих значень, тип значень величини визначає тип самої величини Позначення імен називають також ідентифікаторами.
Величини поділяються на змінні та постійні (константи). Величина, яка має одне і те ж значення в будь-які моменти часу, називається постійною, або константою. Величина, яка в різні моменти часу може набувати різних значень, називається змінною.
Складним для учнів, як показує практика, є поняття типу величини. Головним для подальшого розвитку цього поняття є обґрунтування необхідності визначення типу величини. При поясненні цього матеріалу слід підкреслити, що:
тип величини визначається множиною значень, яких може набувати величина, а також і множиною операцій, які можна до них застосовувати;
при опрацюванні величин за допомогою комп'ютера вказування типу визначає обсяг пам'яті, необхідний для збереження відповідних значень величин.
Особливу увагу учнів слід звернути на пояснення залежності типу величини від типу значень, яких вона може набувати.
Тип величини визначається множиною значень, яких вона може набувати, а також сукупністю операцій, які можна виконувати над значеннями величини
Учні повинні усвідомити, що розв'язування багатьох практичних задач пов'язано із опрацюванням не лише чисел, а й текстів. Уводячи поняття літерної величини, спочатку доцільно означити літерну константу, як довільний впорядкований набір символів, який при поданні навчальною алгоритмічною мовою береться в лапки. Літерні константи іноді називають також текстами. Змінні, значеннями яких можуть бути різні тексти, називають літерними (інколи рядковими) змінними.
Літерна константа, яка не містить жодного символу, називається порожньою і позначається в навчальній алгоритмічній мові як"".
Принципових відмінностей між алгоритмами над літерними величинами і над величинами інших типів не існує. Важливо звернути увагу учнів на те, що літерні величини, описані навчальною алгоритмічною мовою, можна порівнювати, використовуючи лише дві операції порівняння (= або <>).
Літерні константи вважаються рівними, якщо збігаються всі символи, що розташовані в позиціях з однаковими номерами з врахуванням пропусків. Більшим вважається те значення величини, яке має більший номер в алфавіті. Результат операції відношення булевого типу.
