71. 71. Політика і мораль ( на прикладі філослфії Платона, Арістотеля і Макіавеллі)

Платон i Арiстотель розвивали концепцi соцiально етики. Вони не бачать сенсу життя людини поза полiсом. Мудрецi розглядали вiдхiд вiд полiтичних та громадських справ як необхiдну передумову доброчесного життя. Платон вважав, що якщо у свiтi загальним е iде, в людинi — душа, то в суепiльствi — держава. Iндивiд — знаряддя держави. Виховання, мистецтво — все повинно бути пiдпорядковане державi як вищiй метi. Навiть приватну власнiсть заперечував вiн в iм’я держави. В iдеальнiй державi Платон виокремлював три соцiальнi стани — правителiв, воїнiв («стражiв» держави) i людей фiзичної працi — селян i ремiсникiв. Подiл на стани вiдбуваеться на основi домiнування певної частини душi в людинi — розумної (правителi), вольової(воїни), чуттевої (селяни i ремiсники). Згiдно з Платоном досконала держава — найвище втiлення блага на Землi. А благо окремої людини полягае в пiдпорядкуваннi загальному благу. Таке розумiння держави породило у мислителя вiдразу до демократiї, зумовило його полiтичний консерватизм. У поглядах Арiстотеля на соцiальнi проблеми домiнуе принцип загального. Людину вiн визначае як надiлену розумом суспiльну, полiсну iстоту. Досягнення щастя iндивiда можливе тiльки через державу, яка е втiленням доброчесного життя. Арiстотель вважав, що держава повинна створювати умови для доброчесного життя, виходячи з реальних обставин i реальних людей. Тiлеснiсть, реальнiсть у фiлософiї Арiстотеля бралися до уваги бiльше, важили бiльше, нiж у Платона. У вченнi Макiавеллi про суспiльство дiйшов до iдеї зумовленостi полiтичних подiй матерiальними iнтересами людей. Він розглядав полiтичнi події, не беручи до уваги моральних критерiїв. Пiдхiд у полiтицi, який iгноруе моральнi цiнностi (аморалiзм, вiроломство), отримав назву макiавеллiзму.

72. Суспільство як предмет сучасної соціальної філософії

СУСПІЛЬСТВО -одна з основоположних категорій соціальної філософіїкотра відображає; 1. В широкому розумінні якісно відмінне від природи надскладне, багато мірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність істор. сформованих способів і форм взаємодії і об'єднання індивідів та їх груп, в яких знаходить своє виявлення всебічна і багаторівнева взаємозалежність людей. 2. У вузькому розумінні: а) діахронічне чи синхронічне фіксований соціальний організм; б) відносно самостійний І стабільний цілісний момент такого організму; в) спільна основа, "поле" перетину і накладення індивідуальних дій людей; г) корелянт держави (громадянське С.)°, д) корелят спільноти, утворений сумою цілеспрямованих,, раціонально організованих дій І зв'язків, що не відрізняються такою глибиною, іманентністю і органічністю, як у випадку спільноти. Філософія вивчає світ суспільства крізь призму його зв'язку і взаємовідносин з людиною як основу і спосіб її буття і водночас як її власне породження. Філософія розглядає єдність суспільства з природою та його своєрідність щодо неї; особливості суспільства як сукупності індивідів, що об'єднуються для задоволення "соціальних інстинктів" (Арістотель); відмінності "природного стану" співіснування людей та стану громадянського, "сусп.-договірного"(Т.Гоббс, Д.Локк, Шафтсбері, Мандевіль, Юм, Мейн, Ф.Тьонніс, Е.Дюркгейм, Р.Барт, М.Вебер); дистинкцію доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства (Р.Арон, У.Ростоу, Д.Белл, Дж.Гелбрейт, Кан, А.Тоффлер); С. як сукупність цивілізацій (М.Данилевський, А.Тойнбі, О.Шпенглер); співвідношення С. взагалі та сусп.-екон. формацій як його якісно визначених істор. ступенів розвитку (К.Маркс, марксизм).