87.Сутнiсть і проблемна сфера фiлософiї економiки

Сутнiсть економiчних процесiв, проблем у власне людському вимiрi, у контекстi найрiзноманiтнiших форм життедiяльностi суспiльства 1 особи розглядае фiлософiа економiки. Фiлософія екоНоiмiкИ — сфера фiлософського знания про сутнiсть економiчноГо буття людини в багатовектОрноМу полi соцiуму й гуМанiсТичноМУ аспектi. Фiлософський вимiр економiчного життя (економiки) значно ширший вы його змiстового кола — ак самодостатньоi умови iснувамня й життедiальностi людини. У ньому економiчна сфера постае ак особливий засiб самореалiзацii людини в процесi змiни нею зовнiшнього i власного (внутрiшнього) свiту, а економiка набувае статусу людиновимiрноi, увiверсальноХ едины матерiально-духовнбi сфери, в якiй особистiсть реалiзуе себе ак бiосоцiодуховна цiлiснiсть. Самореалiзацiя як суб’ективна орiентацiя е особливим духовно-творчим процесом, забезпечуе постiйне наповнення економiчної сфери людськими силами. Вона е своерiдним енергетично-творчим джерелом економiчного процесу, розвитку людських здiбностей, якi забезпечують економiчну дiяльнiсть людини. Фiлософiя економiки розглядае систему господарювання як багатовимiрний, суперечливий, об’емний свiт який перебувае у постiйному русi й розвитку. Фiлософiя економiки здатна розкривати багатшу за змiстом i сутнiстю економiчну реальнiсть. Фiлософський пiдхiд дае змогу розглядати економiку як складну, вiдкриту, нелiнiйну систему з їх незворотнiстю, можливiстю виникнення нових зв’язкiв i вiдношень, з’ясувати мiсце i роль поодиноких людських зусиль у цiй системi, якi за певних станiв соцiального середовища можуть суттево впливати на макросоцiальнi процеси. Водночас фiлософiя економiки дае фiлософське розумiння змiсту багатьох основних екокомiчних категорiй (<економiка’>, «господарство», «виробництво», «праця», «грошi», »економiчна людина’>, <>свобода’>, «потреба’> та iн•), якi за своею суттю i значениям виходять за сферу економiки. Пiзнання їх змiсту забезпечуе формування загальних уявлень про природу господарської дiяльностi, окреслюе її мiсце i роль у духовному буттi, моралi, життевому свiтi людини, тобто сприяе осягненню людиновимiрної сутностi економiки.88. Особливості суспільного виробництва

Виробництво — процес, за допомогою якого люди, використовуючи речовини i сили при роди та власнi сили й здiбностi, цiлеспрямовано створюють мате рiальнё й духоенё цiнностi, здатнi задовольняти їхні життевi потреби. Виробнидтво породжуе ризик бути перерваним через внутрiгвнi i зовнiшнi фактори. Продес виробнибтва неоднорiдний, вимагае чiткої органiзадii: Тому виробнидтво постулово набувае суспiльного характеру, значною мiрою визначае основнi параметри суспiльства. Суспiльне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспiльство), використовуючи речовини i сили природи, суспльнi вiдносини i соцiзльнi сили, свої духовнi багатства та здiбностi, вiдтворюють власне i суспiльне житгя. Виробнидтво вносить в аморфне життя людей-збирачiв продуктiв природи чiтку органiзованiсть, забезлечуе структуризадiю суспiльства. дя структура охоплюе такi категорй людей: —зайнятi у сферi виробнидтва матерiальних благ, без яких суспiльство iснувати не може; —технiчнi керiвники Процесу ВирОбниДтва.; —категорiя людей, якi забезПечують стабiльнiсть зоннiiлнiх умов Виробництва, охорону i захяст виробникiв, процесу i Продукту хньоХ Прадi (адмiнiстративнi судовi, занонодавчi органи й установи); — зайнятi у невиробничiй сферi; —категорiя людей, що забезПечують обмiн Продуктами виробнидтва; —ученi, необхiднiсть в яких обумовлен розвитком наукового виробництва. Усi цi грули людей маiоть безПосередне вiдношення до процесу суспiлыног виробництва, вiдтворення суспiльного буття, яке Здiйснюеться шляхом створення необхiдних продуктiв (матерiальних засобiв виробнидтва i лредметiв сложивалня, новвх форм суслiльних вiдносин, продуктiв духовностi й iнформац, нових суспiльних якостей iндивiдiв). Суспiльне виробництво передбача наявнiсть таких важливих струнтурних елементiв, своерiдних плсистем (виробництв): — матерiальне виробництво, яке забезлечуе вiтальнi людськi потреби, Предметнi умови людського життя; виробнидтво необхiдних соцiальних умов iснування людей, тобто виробництва форм спiлкування; — духовне виробнидтво, яке е основою формування вла- сне людського в людинi — духовностi, її шляху до самовдосконалення i саморозвитку. Особливого значения вiн надае матерiальним виробничим вiдносинам.