89. Великі соціальні грипи як основні суб’єкти сіспільного розвитку

До великих соцiальних груп вiдносять: суспiльни класи, етнiчнi об’еднання (нацИ, народностi, племена), вiковi верстви (молодь, пенсiонери) тощо. Iх основним об’еднувальним чинником, за вiдсутностi безпосереднiх контакт- них зв’язкiв, е фундаментальний iнтерес, що формуеться га основі усвідомлення людьми об’єктивних обставин свого буття. Великi соцiальнi групи (макросоцiальнi спiльноти) — довготривалi, сталi спiльноти людей, що iснують у масштабах усього суспiльства. Великi соцiальнi групи е основними суб’ектами суспiльного розвитку, серед яких особлива роль належить класам Класи ак великi соцiальнi групи людей характеризуються марксистами такими соцiально-економiчними ознаками: — мiсцем в iсторично визначенiй системi суспiльного виробництва; — ставленням до засобiв виробництва (головна класотворча ознака), роллю в суспiльнiй органiзацїї працi; — способом одержанна i часткою прибутку суспiльного багатства. Вебер розгладав класи ак вiдносно самостiйнi групи людей, що об’еднуютьса на основi розрiзнених iнтересiв у сферi виробництва, соцiального житта, полiтики. Iншi пiдходи пов’азують iснувакна класiв iз психологiчними вiдмiнностами, рiзним морально-iнтелектуальним рiвнем розвитку людей, Iх боротьбою за виживанна у конкретних природних умовах тощо. Нинi понатта <‘клас’> дедалi рiдше використовуетьса для характеристики соцiальноI структури суспiльства, поступаючись мiсцем поняттю <‘страта’> Страта — реальна, емпiрично фiксована спiльнота, що об’еднуе людей на певних загальних позицiях або на основi спiльної справи, яка зумовлюб конституювання даны спiльноти в соцiальнiй струнiурi суспiльства i протиставлення ёншим соцiальним спiльнотам. Об’еднанна людей у групи вiдбуваетьса за статусними ознаками: владними, майновими, професiйними, освiтнiми тощо.

90. Сім”я як мікросоціум

Сiм’я як мiкросоцiальна група — соцiально-бiологiчна спільнота, що iснуе на основi шлюбних зв’язкiв, кровної спордненостi або всиновлення, яка регулюе стосунки мiж чоловiком i дружиною, батьками i дiтьми й вдповідае за виконання притаманних їй рiзноманiтних функцiй. Первинною формою сiм’ї вважають кровкоспорiднену, яка складалась iз кровних родичiв — батькiв i дiтей, мiж якими були забороненi статевi зв’язки. Такi табу давали змоту уникати кровозмiшання, сприяли народженню здорового i повноцiнното потомства, що було запорукою збереження людськото роду. Наступним етапом сiм’ї була групова сiм’я в ендотамному (мiж особами однiе суспiльнЫ трупи) i екзотамному (шлюб у межах однiеХ родової трупи був заборонений) варiантах, де заборонялись статевi стосунки не тiльки мiж батьками i дiтьми, але й мiж братами i сестрами. Як i в кровноспорiдненiй, у труповiй сiм’ родовiд визначався материнською лiнiею. Подальший й розвиток репрезентуе парна сiм’я, де вже конкретно визначенi чоловiк i жiнка об’еднувались на бiльш-менш тривалий перiод їх життя. Родовiд продовжувався по материнськiй лiнiї. Цей тип сiм’ї був ще нетривким, оскiльки кожен з й основних членiв мiт продовжувати жити у своїй родиннiй трупi. Зтодом церква освятила шлюб Найзагальнiшими обов’язковими умовами сучасного шлюбу є досягнення певного вiку суб’ектами вхлюбу; добровiльнiсть i взаемна згода чоловiка та жiнки; вiдсутнiсть iншого зареестрованого шлюбу в майбут. нього подружжя. Основними суспiльними функцiями сiм’ е: — ретгродуктивна (дiтонародження), пов’язана з вiдтворенням собi подiбних, тобто населения крани; — виховна, пов’язана iз батькiвською й материнською любов’ю, через яку дитина набувае суспiльно значущих якостей особи; — господарсько-побутова (економiчна), пов’язана iз забезпеченням матерiального добробуту сiм’ї; — рекреативна, що полягае у забезпеченнi вiдтворення фiзичнопсихiчних, духовних сил людини. Тiльки за умови виконання сiм’єю всiх цих функцiй вона може бути мi