77. Релігійно – міфологічна антропософія

Першi цiлiснi уявлення про людину проявились у надрах релiгiйно-мiфологiчної вiри. У мiфологiчнiй свiдомостi поява i розвиток людини нерозривно пов’язанi з генезою Космосу, з природою, невiд’емною частиною якої вона себе вважала. Так, у тiбетських мiфах Космос i Перша Людина народились iз Свiтла i, по сутi, складаються зi Свiтла. Спочатку люди були безстатевi, вони володiли внутрiшнiм свiтлом i випромiнювали його. Сонця i Мiсяця не iснувало. Коли у людини прокинувся сексуальний iнстинкт i з’явилися статевi органи, Свiтло в нiй погасло, а на небi з’явилися Сонце i Мiсяць. Згiдно з iншою поширеною мiфологiчною традицiю (що iснувала й на теренах сучасної України) первiснi люди були ‚земнонародженими (звiдси й поширений культ Землi-матерi). Вони жили в гармонiї мiж собою i природою. Зi змiною обертання Всесвiту земнонароджене плем’я було знищене, як писав Платон. Коли нормальне обертання Всесвiту вiдновилося, живе створiння вже не могло зароджуватися в землi з частин iншого роду. Подiбно до Космосу, якому Творець повелiв бути у своему розвитку самодостатнiм, так i частинам його та сама влада наказала якомога самостiйнiше зачинати, народжувати i годувати потомство. Основнi уявлення людей мiфологiчного свiтогляду про їхнi витоки, як i витоки живого взагалi, пов’язанi з тотемiчними символами. У багатьох народiв эбереглися уявлеяяя i про своерiдний колообiг душ — зародкiв, вiд яких народжувалися люди i тварини. Ненароджеш душi перебували у верхiв’ях рiк, джерельних водах, горах тощо, куди лiсля закiкчення певного жигевого циклу вони поверталися. За Овiдiем, тотемом для створення людей е змiшана з рiчковою водою земля, а першi люди створенi Геею-Землею з кровi дiтей Геi та Урана. До ХIХ ст. у европейськiй думцi панiвною була теiстична антропологічна концещiя. Згiдно з нею людина е актом божественного творiння. Класичну релiгiйну модель появи людини подано в Бiблiї. Бiблiя дае синтез християнськоi антропологii (походження людини) i християнсько антропософii (вчення про людину ак еднiсть тiла, душi та духу). У бiблiйнiй оповiдi про походження людини чiтко розмежованi сфера природного або космічного, біологічного (людина-слiдок тваринного Свiту i пiдпорядкована бiологiчним законам тварияного буття) i духовного (Бог створив людинУ 4душею живою, як i все живе, але людина не лише жива душа, нона е образом i подобою Бога, а тому е не лише тiло 1 душа, ай дух).

78. Натуралістична антропософія

На сьогоднi немас едино наукової теорii походження людини. Найпоширенiшою, е еволюцiйна концепцiя, з утвердженням якоi в ХIХ ст. почалося iнтенсивне наукове осмислення проблеми антроттогенезу. Еволюцiйний процес, ак правило, ттодiляють на три стадiї. 1. Космiчна еволюцiя. Роэпочалася приблизно 10 млрд рокiв тому. За цей час Космос, а отже й Сонячна Система, змiнюваЛися, створюючи умови для зародження життя (Д Геттона. П’ер Лапласа). Геттон сформулював теорiю еволюцii геологiчних формацiй Землi, показавши и геологiчну iсторiю як повторення циклiв руйнувакня одних континентiв i виникнення iнптих, через вияв Схожостi сучасних 1 давнiх геологiчних процесiв. С. де Лаплас запропонував свою оемогонiчну гiпотезу походження Сонячно системи. 2. Бiологiчна еволюцiя. Розпочалася З— 4 млрд рокiв тому. Зумовила iснування нинi на Землi щонайменше двох мiльйонiв бiологiчних видiв (1,5 мiльйона тваринного й 500 тисяч рослинноГО походження), одним з яких е людина (Жана-Батиста Ламарка). Він створив достатньо цiлiсну концепцiю еволюцiї живої природи. Згiдно з нею види тварин i рослин постiйно змiнюються, ускладнюються в своїй органiзацiї пiд дiею зовнiшнiх чинникiв і своерiдного внутрiшнього прагнення всiх органiзмiв до вдосконалення. Проголосивши принцип еволюцii загальним законом живої природи, Ламарк, однак, не з’ясував її причин. Це зробив Чарльз Дарвiн. Вiн показав, що еволюцiя в органiчному свiтi здiйснюеться пiд впливом трьох основних чинникiв: мiнливостi, спадковостi та природного вiдбору. Мiнливiсть е основою утворення нових ознак у будовi та функцiях органiзмiв. Спадковiстпь закрiплюс цi ознаки та особливостi. У процесi природного вiдбору в боротьбi за виживання зникають органiзми, якi не здатнi пристосуватися до нових умов iснування. Завдяки цьому единому процесу органiзми в результатi еволюцП нагромаджують все новi пристосувальнi ознаки, що врештi-решт i зумовлюе появу нових видiв. З. Культурна еволюцiя. Роэпочалася 2—З млн рокiв потому. У процесi цiе еволюцi з’явилася людина. Для розумiння природи культурної еволюцiї суттеве значения мае мутацiйна теорiя еволюції Хуго де Фрiза. Згiдно з нею новi види виникають стрибкоподiбно в результатi великих одиничних мутацiй у генному спадковому апаратi.