Парламентсько-президентська

Керівні виконавчі функції

І вид ІІ вид є прерогативою і президента

відсутня посада головою і уряду, що є відповідальним

премєр-міністра уряду є перед парламентом

президент є премєр- В нашій країні реалізовано

одночасно і міністр президентсько- парламентський

головою уряду політичний режим

1. Поняття влади

Владою називають центральну категорію політичної науки. Із нею пов’язано чимало понятть і термінів, вживаних у політичному лексиконі, у викладенні теорії держави, приклад:автократія - самовладдя, аристократія - влада знаті (всі ці терміни на час лекції студенти повинні знати), бюрократія – влада чиновників, демократія, олігархія і т. п.

1.1Дві ознаки сутності влади

Досі є поширеним ототожнювати владу з пануванням і визначати її як право, здатність і можливість впливати на когось, примушувати до певних дій, розпоряджатися поведінкою і навіть самим життям людей за допомогою примусу, закону, авторитету.

А ле панування й примушування самі по собі ще не є достатніми ознаками політики взагалі і влади зокрема. Адже це може бути і звичайне свавілля, незаконне, злочинне, брутальне насилля, терор, репресії і т. д. Справжня влада – це не саме позбавлення волі підданих, а й певне підпорядкування і впорядкування їхніх воль. Це формування такої залежності, коли людина поступаеться владній настанові не тільки через страх або з розсудливості, а і з власної волі, внаслідок визнання й прийняття авторитетності, необхідності, вираженням якої є владна настанова, поряд із силовим впливом, другою визначальною рисою будь-якої влади є її обгрунтованість, виправданість правомірність застосування сили та обмеження нею свободи людей (Згадаємо аргументацію стародавніх суспільств)

Б удь -яка влада тільки тоді є владою, коли її настанови, накази , повеління сприймаються підвладними як дійсно обов’язкові й необхідні від самого єства, а їх невиконання – як порушення правди життя, і як злочин. Легітимність влади є її невід’ємною частиною. Взагалі легітимація влади (від латинського legitimus –законний) – це визнання або підтвердження законності чиїхось прав, повноважень, загальних, не приватних рішень; це згода громадян з правом одних справляти визначальний вплив на інших.

Отже, владою слід визнавати лише таке примушування й підпорядкування, таке обмеженя свободи, яке твориться від необхідності, від імені інтересів усього суспільства, самого буття. Будь яка влада поєднує у собі два начала- примушування до якихось дій і узаконення такого примушення, легітимність, яка здобувається через звернення до цілей, що перебувають понад повсякденними й мінливими інтересами підвладних.

1.2 Формування влади в суспільстві.

Суспільна влада запроавджувалася саме як концентроване вираження спільних інтересів, як втілення єдиної соціальної волі, як відбиття потреби спільноти у збереженні своєї цілісності.

Первісна влада підпорядковування волі індивіда волі колективу, суспільства – це влада освяченихзвичаїв, традицій, це регулювання людських взаємин способом заборон(ТАБУ), ритуалів та інше. У первісному суспільстві управління загальними справами не відокремлювалося у самостійну галузь суспільного буття. Із виникненням держави відбуваеться поступове зосередженнявлади в руках обмеженого кола людей (воєначальників,племінної верхівки,чиновництва), формується спеціальний апарат управління який поступово усуває індивідів від вирішення загальносуспільних справ.