4.Соціалістичні концепції політики.

У XIX ст. завершується формування політичної ідеології соціалізму.

4.1. Критично-утопічний соіалізм.

Сен – Сімон (1760 - 1825) розглядав державну владу як основний засіб організації виробництва (“політика – є наука про виробництво”).

Головне завдання уряду – забезпечити умови для розвитку виробництва. В такому суспільстві державна влада згодом поступається місцем суспільному самоврядуванню.

Шарль Фур’є (1772 - 1837) – був переконаний у тому, що суспільство складатиметься з мережі фаланг (по 2 тис. кожна), яка охопить весь світ. Ідеал – всезагальна рівність, всебічний розвиток особи, подолання суперечностей між містом і селом, розумовою і фізичною працею. Саме він дав відому формулу прогресивності будь-якого суспільного ладу – ставлення до жінки.

Роберт Оуен (1771 - 1858) не тільки мріяв, він навіть намагався створити царство-справедливості в Англії, а потім в США. Він заперечував дієвість приватного інтересу як рушія суспільного прогресу, виступав проти приватної власності, релігії та форми шлюбу що існували тоді, пропонував скасувати гроші.

Вам як людям економічно грамотним не треба говорити що всі заходи Оуена цілком природно були приречені на провал “ Комуна” – невдалась ні тоді, ні пізніше в 1917 – 1921 р.р. в СРСР.

Суспільний лад при якому “ все порівно “ – довів свою нежиттездатність.

4.2. Марксистське вчення про політику.

XIX ст. проходило під знаком швидкого розвитку капіталізму в Європі та Північній. Америці. Поряд з кількісним зростанням робітничого класу проходило його організоване становлення, підвищилась політична свідомість.

Нова теорія була сформована Енгельсом:

Суть.

1. Рушійною силою є класова б-ба

2. За капіталізму вирішальна роль належить пролетаріату.

3. Пролетаріат має здійснювати свою диктатуру.

4. Пролетаріат повинен зламати революційним шляхом буржуазну державну машину і побудувати комуни.

5. Пролетаріату потрібна своя політична партія.

6. Пролетарська партія очолить цю б-бу лише за умов рішучої ідеологічної б-би не лише із супротивниками, а й у своїх лавах.

По суті марксизм є також утопізм. Р.Арон вбачав у марксизмі “ світську релігію “ яка базується на обіцянці спасіння.

Комунізм – безкласове, справедливе суспільство, якому не потрібна держава, суспільство покликане забезпечити щастя всім людям.

4.3. Соціал-демократичія

Чільним представником соціал-демократії того часу був Ленін. Він розвинув політичні погляди марксизму, сформулював його політичну доктрину:

1. класова б-ба – одне з головних питань вчення

2. ув’язав марксизм, його політичні доктрини з ідеологією

3. сформулював концепцію соц. Революції

4. розробив далі концепцію держави диктатури пролетаріату

5. Основні тенденції розвитку політичної думки кінця 19 поч. 20 ст.

5.1. Макс Вебер.

Політична думка сучасної Європи розвивається під величезним впливом ідей німецького історика і соціального філософа Макса Вебера (1864 - 1920) який зазначав що в історії існувало три способи організації суспільства: традиційний, харизматичний* і раціональний (капіталізм).Він виділив і три типи політичного панування.Для раціонального панування, характерне всевладдя раціональної бюрократії.

Харизматичний*- лідер – громадського політичний діяч, ватажок, вождь, авторитет якого грунтується на вірі громадян у його надприродні, видатні здібності, виняткові якості, святість. Віра в “законність“ влади лідера стає основою авторитету.

Вебер приділяв багато уваги апарату влади – тобто бюрократії. Він був переконаний, що бюрократія – найраціональніша форма здійснення влади хоч в то йже час вказував на її недоліки.