2. Ідеологія і політика.
2.1 Політична ідеологія – цілісне, концептуальне відображення інтересів певних класів, соціальних груп та інших спільностей, пов’язаннях з боротьбою за владу, її здійснення і захист з метою реалізації цих інтересів.
Ідеологія на відміну від релігії вимагає не віри у свої постулати, а формального визнання або прийняття їх. Кожна нація має свою ідеологію.
2.2. Сутність ідеології.
Ідеологія – не альтернатива політики, а конструйований елемент її.
Конструктивна ідеологія повинна відповідати життєвим реаліям і опиратися на досягнення науки. Правильно сформульовані ідеологічні доктрини дають змогу розробити адекватні підходи до соціальних процесів, проблем внутрішньої і зовнішньої політики.
Інша справа, коли ідеологія утопізується як СРСР. Через фанатичну впертість по втіленню утопічної ідеї відбулася тотальна ідеологізація суспільного життя, при якій кожне слово і вчинок вимірювались за шкалою не практичної корисності і нормального глузду, а “ідейної чистоти”.
Функції ідеології.
Предметом політичної ідеології є політичні відносини суспільства в усій різноманітності. Політична ідеологія виконує об’єднуючу і регулюючу функції. Ідеологія завжди підпорядкована інтересам влади. Вона відображає цінності, норми і принципи, що породжені гаслами, пропагандою і не сприймається індивідуальною свідомістю людини.
3. Громадська думка і політика.
3.1 Громадська думка – це специфічний стан свідомості, який включає в себе потайне чи явне ставлення різних соціальних спільностей до подій, фактів або процесів соціальної дійсності, в тому числі політичної діяльності політичних суб’єктів, політичних лідерів.
3.2 Функції громадської думки.
Фіксує сприйняття дійсності через призму масової свідомості. В ній віддзеркалюються як спільні так і специфічні інтереси класів, національних, професійних, духовних та інших спільностей.
Громадська думка, як політичний інститут, бере участь у здійсненні влади.
Громадська думка – це не механічна сума думок членів суспільства, а історично зумовлений динамічний стан масової свідомості великих груп людей.
Канали висловлювання громадської думки.
Референдум Опитування Збори Маніфестації Всенародне
населення обговорення
Громадська думка є постійно діючим фактором управління, за допомогою якого якого виконується декілька впливових функцій.
Функції політичної думки:
1. Експресивно-контрольна – визначає політичну позицію спільностей;
2. Консультативна – дає поради щодо пошуку оптимальних політичних дій;
3. Директивна – виносить рішення з тих або інших питань, регулює поведінку індивідів, спільностей і установ, підтримує або відкидає ті чи інші уявлення, цінності і норми.
Громадська думка – складне політичне явище, яке своїм змістом віддзеркалює співвідношення соціальних сил, що фактично діють у суспільстві. Ця думка існує тоді, коли потенційно різні точки зору можуть бути вираженні публічно і коли їх узгодження здійснюється шляхом зіставлення різних позицій.