4. Широкий і вузький зміст поняття „політична культура”

Політична культура становить собою сукупність позиції і цінностей і зразків поведінки, які стосуються відносин між владою і громадянами.

Політична культура виражається в практичній політичній діяльності, та в теоріях, уявленнях та ідеях політичної свідомості. Можна виділити такі різновиди політичної культури:

а) політичну культуру суспільства в цілому;

б) політичну культуру класів, націй, окремих верств і груп;

в) політичну культуру особистості.

Політична ж культура суспільства є підсистемою більш загального поняття культури суспільства в цілому. Варто розглядати її як сукупність політичних цінностей, вироблених суспільством, таких як:

а) політичні ідеї, теорії, вчення і програми, в яких визначається діяльність партій і держави;

б) погляди і уявлення народних мас і особистостей на соціальний устрій суспільства і т.д.;

в) прогресивні тенденції, форми, способи, методи політичної діяльності.

Політичну культуру особистості визначають:

1. знання про політику, знайомство з факторами, інтерес до них;

2. оцінка політичних явищ, думка про те, що влада повинна здійснюватись;

3. емоційний бік політичної позиції, наприклад любов до Батьківщини;

4. визнання в даному суспільстві зразків політичної поведінки, які визначають, як можна і необхідно діяти.

Політична культура впливає на поведінку людей і діяльність різних організацій, на сприймання явищ внутрішньої і міжнародної політики оцінки політичних систем і режимів, правлячих груп і окремих політичних лідерів, визначення людиною свого місця в політичному житті суспільства, відкриває перспективи для політичного прогнозування, розробки політико-управлінських рішень.

Від рівня і стану політичної культури залежить багато: чи сприйме населення політичний курс, який розробляється, чи буде ставитись до нього як до чогось такого, що виражає його сподівання, або виявить повну байдужість й навіть ворожість, почне чинити пасивний чи активний опір.

Політична культура являє собою відносно самостійний вид культури поряд з матеріальною і духовною культурою. Її своєрідність полягає в слідуючи чинниках: сфера дії політики, функціонування політичної влади і культури (політичні уявлення і цінності, політичні установки і поведінку).

Функції політичної культури

Р еалізація соціальних інтересів

Прогностична

Комунікативна

Освоєння і перетворення політичних інтересів

В иховна функція

Отже: політична культура поширюється на всі сфери політичного життя суспільства і включає в себе культуру політичної свідомості, політичної поведінки особистості і соціальних груп, націй, а також культуру діяльності політичних інститутів конкретної системи.

А зараз запишемо компоненти культури політичної поведінки(таблицею).

Культура політичної свідомості, основні компоненти
1	2	3	4	5
Система стійких орієнтацій	Ставлення до держави, політичних партій і організацій	Пріоритет орієнтації на політичні цінності	Моделі ідеологічного ототожнення і само-ототожнення	Політична мова
Особистості групи, класу, нації у відносинах політичної системи в цілому та окремих її елементів. В основі орієнтації лежить ставлення до політики.	Можна займати: а) стійку критично-відчужену позицію (більше захоплюючись економікою, культурою і т.п.); б) бути до них лояльним; в) можна ототожнювати себе з державою. При цьому позиція щодо системи як цілого може не збігатись зі ставленням до політичних інститутів та окремих лідерів і діячів.	Тут особисто велика роль належить традиціям, історії. Для одних є важливою свобода, для інших-соціальний захист, навіть якщо він досягається ціною тоталітарних порядків, для деяких – автономія.	Для багатьох важливо точно визначити своє місце в політичній діяльності. Громадян і політиків часто ділять на „лівих” і „правих”, „лібералів”, „консерваторів”. Головне точна характеристика політичних поглядів.	Можна вважати кодом політичної культури, що визначає її тип. Наприклад, політична мова в якій велика питома вага належить воєнній термінології („боротьба з”, „наступ на”) явно належить культурі іншого типу, ніж мова, яка використовує поняття „додержуватись інтересу”, „взаємовигідні відносини”, „чесна гра”, та інше.

65