Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення

9.1. Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це міжгалузева система видобутку і виробництва палива й енергії, їх транспортування, розподілу та використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торф'яна) та електроенергетика, які тісно пов'язані з усіма галузями народного господарства.

Рис. 1.36. Структура паливно-енергетичного комплексу

Основними первинними джерелами енергії в сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає значення атомної енергії.

Паливно-енергетичний баланс – баланс виробництва, переробки і використання усіх видів енергії: мінеральної, сонячної, вітрової, хвильової, геотермальної тощо.

 Поняття балансу?

 це раціональне співвідношення частин цілого.

Рис. 1.37. Структура паливно-енергетичного балансу України

Найбільшим басейном вугілля в Україні є Донбас із запасами 240 млрд. т вугілля. Однак собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їх низьку насиченість. Це знижує його конкурентоспроможність. Також вугілля добувається у Львівсько-Волинському і Дніпровському вугільних басейнах, однак поклади тут невеликі. Україна імпортує вугілля з Росії, Казахстану і Польщі, а експортує у Словаччину, Австрію, Фінляндію, Чехію, Туреччину.

Рис. 1.38. Держави-партнери України у вугільній галузі

Нафтовий сектор

Нафта – основа світового паливно-енергетичного балансу, найбільш ефективне і зручне паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, у транспорті та побуті.

Україна не багата нафтою. Можна виділити три райони: Прикарпатський, Дніпровсько-Донецький і Причорноморський.

Прикарпатський район охоплює територію вздовж північно-східних схилів Карпатських гір. Нафту добувають тут із другої половини XІ ст. Найбільші родовища: Долинське, Бориславське, Битківське. Запаси нафти розвідані на великих глибинах – до 5 – 6 тис. м.

Дніпровсько-Донецький район охоплює Дніпровсько-Донецьку западину і північно-західну окраїну Донбасу. Тут зосереджені основні нафтові ресурси України. Промислове значення мають Леляківське, Прилуцьке родовища.

Причорноморський район охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного й Азовського морів. Цей район найбільш перспективний з нафтовидобутку. Зараз нафта добувається з покладів “Штормове" і “Дельфін" за участю Британсько-Голландської компанії “Shell".

Нещодавно побудовано нафтотермінал у м. Южному Одеської області, а також нафтопровід Одеса – Броди (Львівська обл.) – Полоцьк – Гданськ (Польща) для експорту нафти в Європу.

За висловлюваннями експертів, велике родовище нафти та газу сконцентрованена о. Зміїний, але промислова розвідка та видобуток не здійснюються через певні територіальні протиріччя між Україною та Румунією, які зараз вирішуються у міжнародних судових установах.

Рис. 1.39. Видобуток нафти в Україні

В Україні нафтопереробну промисловість представляють найбільший у Європі Лисичанський нафтопереробний завод, а також Херсонський, Одеський, Кременчуцький, Дрогобицький і Львівський нафтопереробні заводи. Їх потужність 50 – 60 млн. т нафти.

Із шести українських нафтопереробних заводів (НПЗ) лише в одному – Дрогобицькому, найстаршому в Європі, – за українськими власниками зберігся контрольний пакет акцій. Але сьогодні й цей НПЗ виявився “на прицілі" у британської компанії та іншої, яка має російське коріння. Підприємство формує 10 % бюджету Львівщини, при 8 % від загальноукраїнської переробки нафти дає 50 % податків у галузі.

Загальна виробнича потужність усіх українських НПЗ складає 52,4 млн. тонн.

Власний видобуток нафти в Україні також скоротився. Головна причина – відсутність засобів, нездатність нафтовидобувних підприємств працювати в умовах самофінансування і дефіцит бюджетних дотацій. За прогнозами Держнафтогазу, за рахунок власних ресурсів Україна, в кращому випадку, може забезпечити лише 10 % внутрішніх потреб країни.

Відповідно до прийнятої національної програми “Нафта і газ України", видобуток власної нафти тільки до 2011 року наблизиться до рівня 6–7 млн. тонн. Це означає, що навіть з урахуванням мінімальних внутрішніх потреб на рівні 30–35 млн. тонн, Україна, як і раніше, буде змушена імпортувати 75–80% від загального внутрішнього споживання нафти.

Заклопотаність екологів і економістів викликає “розбазарювання" відходів нафтопродуктів та їх неефективне використання. З 650 тис. тонн мастильних матеріалів, які щорічно використовуються в Україні, 96 % у вигляді відходів потрапляє в навколишнє середовище. Замість збирання і подальшого використання мастильних матеріалів українські підприємства вивозять їх на могильники. Особливою “славою “ користується полігон під Одесою, до якого з 1936 р. надходили відходи нафтопродуктів з усього Радянського Союзу. О тож Україна одержала в спадщину величезні поклади дармового потенційного палива. Зараз це ціле озеро з метровою глибиною біля берега. Розкинувся могильник на 42 гектари, а від моря його відокремлює лише стара дамба.