Тема 6. Регіональні аспекти міжнародного поділу праці
6.1. Історичні передумови формування міжнародного поділу праці
Міжнародний територіальний розподіл праці (ТРП) – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів і надання послуг, що перевищує внутрішні потреби з розрахунку на їх обмін або продаж іншим країнам. Міжнародний ТРП передбачає розвиток економіки країн із розрахунком на завезення ряду товарів і послуг з-за кордону, наявність між країнами або регіонами не тільки торгових відносин, а і кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв'язків.
Рис. 3.32. Види міжнародного розподілу праці
Суспільний розподіл праці у сфері виробництва – це виділення видобувної, обробної промисловості і сільського господарства. До того ж міжнародна спеціалізація окремих країн визначається наявністю сприятливих природнокліматичних умов, а міжнародний ТРП виявляється в поділі країн-експортерів на індустріальні, сировинні й аграрні.
Поняття спеціалізації
Вибір виробництва продукції на підставі зовнішніх чинників із метою отримання максимального ефекту.
Одиничний територіальний розподіл праці – спеціалізація окремих країн у виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів і компонентів продукції на технологічних стадіях промислового виробництва. Цей тип властивий розвиненим країнам.
Сучасні тенденції в міжнародному територіальному розподілі праці:
різке поглиблення спеціалізації;
поєднання національних господарств розвинених країн в міжнародній кооперації;
поглиблення інтеграційних процесів;
вплив міжнародних корпорацій;
поява “країн-надекспортерів”;
перенесення деяких галузей з розвинених країн у ті, що розвиваються.
Рис. 3.33. Тенденції територіального розподілу праці на сучасному етапі
Науково-технічна революція змінила форми і сутність міжнародного ТРП. Розквітає внутрішньогалузева і детальна спеціалізація окремих країн, з'явилися зустрічні потоки.
Поняття зустрічних потоків
Перевезення однотипної продукції між регіонами або державами.
Наприклад, США експортують свої автомобілі до Європи і Японії, одержуючи звідти європейські і японські машини.
Міжнародний розподіл праці включає обмін між державами як готовими виробами, так і сировиною, і робочою силою. Мінеральна сировина становить 3 % світового зовнішньоторговельного обороту.
Країни, що розвиваються, є основними постачальниками сировини на світовий ринок, що пояснюється не так багатством надр, як підлеглим характером розвитку їх економік у міжнародному ТРП.
Країни, що розвиваються, володіють третиною світового експорту сировини і лише десятою частиною його імпорту.
Серед готових товарів ключову роль у міжнародному обміні відіграє продукція машинобудування. На світовому ринку посилилася спеціалізація виробництва і зросли його масштаби. Це зумовлено не тільки скороченням номенклатури виробів, що випускаються в кожній країні, а і більшою залежністю розвинених країн від імпорту машинобудівної продукції. Багато підприємств автомобільної промисловості і ракетобудування належать транснаціональним і багатонаціональним компаніям.
Поняття транснаціональних і багатонаціональних компаній
транснаціональні компанії – ті що працюють на ринках декількох держав, але власниками яких є представники однієї держави (звичайно там розміщена головна компанія, наприклад, Дженерал моторс, Сіменс). Багатонаціональні мають єдину відмінність – до числа власників такої компанії можуть входити представники різних країн (наприклад, Юнільовер – харчове і хімічне виробництво).
Світовий ринок споживчих товарів – цим товарам властива висока експортність. Наприклад, понад половину вироблених у світі автомобілів призначено на експорт. Крім того, споживчі товари – одна з основних статей імпорту більшості країн. Величезний ринок виробництва споживчих товарів – Західна Європа, де зосереджена половина світового експорту й імпорту споживчих товарів. На другому місці – США, на третьому – Японія.
На ринок продовольчих товарів великий вплив має рівень життя в державі. Чим заможніша країна, тим більше вона ввозить і вивозить споживчих товарів. Ринок споживчих товарів найдинамічніший, лідери в ньому змінюються кожні 10–20 років.
Міжнародний розподіл праці в сільському господарстві склався раніше, ніж в інших сферах виробництва, що пов'язано з основним призначенням сільськогосподарської продукції. Серед найбільших країн завжди велися війни за володіння джерелами сільськогосподарської сировини. Міжнародний розподіл праці в сільському господарстві пов'язаний з різними природними умовами, соціально-економічними і політичними чинниками.
Останніми роками в Західній Європі відбуваються зміни у використанні обробних земель. Через перевиробництво сільськогосподарської продукції, яке веде до розорення багатьох фермерів, деякі країни почали зменшувати площі під зерновими культурами. Ці землі виводяться із землекористування, на них висаджуються ліси, а фермери одержують дотації з бюджету держави.
Рис. 3.34. Прояв міжнародного розподілу праці на ринку мінеральних ресурсів
Країни, що розвиваються, все ще відрізняються монокультурністю свого сільського господарства і спеціалізуються на вирощуванні для експорту 1–2 культур.
Питома вага експорту кави в загальному обсязі експорту деяких країн: у Колумбії – 60 %, в Уганді – 97 %, в Ефіопії – 64 %; какао: у Гані – 74 %, в Кот-д'Івуарі – 60 %.
Рис. 3.35. Прояв міжнародного розподілу праці в різних галузях народного господарства