Північно-Східний економічний район

Площа – 84 тис. км² (13,9 %);

населення – 6,1 млн. осіб (12,1 %);

виробляє 13,7  % ВВП;

зосереджує 12,7  % основних фондів;

частка в обсязі валової сільськогосподарської продукції складає 14,6  %

Склад:

Харківська, Полтавська,

Сумська обл.

Рис. 1.10. Характеристика Північно-Східного району

Машинобудування району представлене як металоємними, так і трудомісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, дорожньо-будівельне, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне машинобудування зосереджене в Харкові. Електротехнічне розміщене в Полтаві, Конотопі. Будівельно-дорожні машини випускають у Кременчуці. Тракторо- і локомотивобудування також зосереджене в Харкові. Виробництво вантажних автомобілів – у Кременчуці (КрАЗ). Трудомісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові. У Сумах працює завод електронних мікроскопів.

Агропромисловий комплекс посідає друге місце в районі за часткою у валовій продукції. Він представлений, у першу чергу, виробництвом цукру, зерна, соняшнику й олії, м'яса, молока.

Легка промисловість представлена переважно трикотажною, швейною і взуттєвою галузями.

Паливно-енергетичний комплекс базується як на місцевій сировині – видобуток і переробка нафти, газу, – так і на привізному з Донбасу вугіллі, а також постачаннях нафти і газу з-за кордону.

Хімічна промисловість характеризується переважно нематеріалоємними виробництвами.

Транспортний комплекс відзначається густою мережею залізничних, автомобільних і трубопровідних шляхів. Харків є найбільшим залізничним вузлом України, у ньому перетинаються найважливіші залізничні й автомобільні магістралі країни.

Трубопровідна мережа включає міжнародні магістралі (газопроводи “Союз", Шебелинка – Москва, Ставрополь – Донбас – Москва, нафтопровід Самара – Кременчук) і внутрішньодержавні.

Регіональні промислово-економічні вузли. У районі сформувалися два великі вузли – Харківський і Кременчуцький. Перший спеціалізується на багатогалузевому машинобудуванні, хімічній, легкій, харчовій промисловості. Другий спеціалізується на матеріалоємному виробництві. Це – видобуток залізної руди, вагонобудування, виробництво вантажних автомобілів і машин для дорожнього будівництва, нафтопереробка і нафтохімія.

Проблеми територіально-галузевого удосконалення економіки району. Ресурси району обмежені, а тому треба істотно підвищувати продуктивність праці. Необхідна територіальна деконцентрація виробництва. У структурі машинобудування наукомістким видам треба надати пріоритет.

Південний (Причорноморський) економічний район складається з Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Площа району – 113,4 тис. км² (18,8 % загальноукраїнської території), населення – 7,7 млн. осіб. (15,2 %). За основними економічними показниками Причорноморський район посідає четверте місце в Україні, але його питома вага поступово зростає. Економіка району базується на машинобудуванні (насамперед, на суднобудуванні і судноремонті, сільгоспмашино-, верстатобудуванні), харчовій, легкій промисловості, зерновому господарстві, виноградарстві, курортному господарстві, морському транспорті.

Природні передумови. Взагалі інтегральний природно-ресурсний потенціал Причорноморського району невисокий – лише 15,6 % загальноукраїнського; це пояснюється відносною бідністю корисних копалин. Але є два фактори, що цілком компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це – теплий клімат і море. Перший посприяв формуванню могутнього агропромислового комплексу й унікального для України рекреаційного комплексу з південною специфікою. Вихід до моря, крім рекреаційного, має велике економічне значення: завдяки цьому в районі сформувалися припортові комплекси, що працюють як на українській сировині (зерно, цукор, риба – переробляються і вивозяться в інші регіони країни і за кордон), так і на привізній з інших країн (аміак, суперфосфатна кислота, чай, тютюн, нафта, бавовна, джут). Завдяки морю однією з провідних галузей стало суднобудування.

Площа – 113,4 тис. км² (18,8 %);

населення – 7,7 млн. осіб (15,2 %);

за основними економічними показниками посідає IV місце в Україні;

частка району в інтегральному природоресурсному потенціалі країни –15,6 %;

щільність населення – 68 осіб/км²;

виробляє 10 % ВВП України,

в обсязі сільськогосподарської продукції – 16 %.

Склад:

Автономна Республіка Крим,

Одеська,

Миколаївська,

Херсонська обл.

Рис. 1.11. Характеристика Південного (Причорноморського) району

Корисних копалин небагато, але значення деяких із них набуває загальнонаціонального характеру. Це керченська залізна руда, солі кримських озер і Сиваша, газ, мармур, лікувальні грязі лиманів, мінеральні джерела. Порівняно з іншими районами, Причорномор'я найгірше забезпечене енергетичними ресурсами.

Демографічні передумови. Щільність населення району – 68 осіб/км². Коефіцієнти природного приросту населення негативні у всьому районі. Характерною рисою розселення Причорноморського району є те, що його найбільші міста розташовані уздовж морських берегів; на внутрішньому просторі переважають малі і середні міста (за винятком Сімферополя). Це негативно впливає на розвиток, визначаючи відсутність сильних організуючих центрів.

Економічні передумови. До середини ХІХ ст. Причорномор'я розвивалося лише як сільськогосподарський регіон. Але з будівництвом залізниць (Одеса – Кременчук – Харків, Харків – Сімферополь, Одеса – Київ) структура господарства почала швидко ускладнюватися. Різко виросли обсяги експорту пшениці; згодом у портових містах (Одеса, Миколаїв, Генічеськ) виникло велике борошномельне виробництво з орієнтацією на експорт.

На імпортній сировині діяли джутова, тютюнова, чаєфасувальна фабрики і суперфосфатний завод в Одесі. Наприкінці ХІХ ст. виникло суднобудування в Миколаєві. Потреби сільського господарства сприяли розвиткові сільськогосподарського машинобудування. Власну сировину використовують численні овочеконсервні заводи (Одеса, Херсон, Ізмаїл, Сімферополь).

У першій половині XX ст. у районі виникає верстатобудування; у післявоєнні роки – електротехнічне, електронне машинобудування, розширюються потужності хімічної промисловості.

Територіально-галузева структура економіки. Питома вага Причорноморського району у валовому внутрішньому продукті України складає 10 %, в обсязі сільськогосподарської продукції – 16 %. Значно вища його частка у виробництві зерна (20 %), соняшнику (23 %), овочів (24 %). На півдні України вирощують переважно виноград.

Провідна роль у промисловому виробництві належить машинобудівному комплексові, що охоплює такі галузі спеціалізації: суднобудування і ремонт, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, оснащення для харчової промисловості, електронне й електротехнічне машинобудування і приладобудування. Підприємства суднобудування і судноремонту є в усіх областях району. Сільськогосподарське машинобудування посідає важливе місце в економіці. Підприємства цієї галузі є у всіх великих містах. Верстатобудування також є галуззю спеціалізації. Тут уперше в Україні організовано виробництво радіально-свердлильних верстатів. Найбільшим центром верстатобудування є Одеса, де зосереджене майже все їх виробництво. У Сімферополі й Одесі виготовляється електроніка.

Другою за значенням галуззю спеціалізації Причорноморського району є харчова промисловість, що входить до складу агропромислового комплексу. Вона посідає перше місце за обсягом у валовій продукції Півдня. Провідна роль належить рибній, виноробній, плодоовочеконсервній, м'ясній, борошномельно-круп'яній, олійній, тютюновій і ефіроолійній галузям.

Виноробна промисловість представлена великими заводами шампанських і марочних вин, коньячними заводами, що зосереджені переважно в Автономній Республіці Крим і в Одеській області.

Хімічний комплекс розвинутий поки що недостатньо.

Легка промисловість є третьою за обсягом виробництва після машинобудування і харчової промисловості. Але виробництво її продукції як в абсолютному вимірі, так і на душу населення тут нижче, ніж в інших регіонах. Провідна роль у легкій промисловості району належить текстильній галузі, а саме – виробництву бавовняних тканин. Херсонський бавовняний комбінат – найбільше підприємство цієї галузі в Україні.

Сприятливі природні й економічні умови впливають на розвиток багатогалузевого сільського господарства. Район майже повністю розміщений у степовій зоні, за винятком Південного узбережжя і гірської частини Криму. У загальноукраїнському поділі праці Причорноморський район виділяється виробництвом зерна, м'яса, овочів, соняшнику, винограду, вовни. У загальній площі території сільгоспугіддя займають 89 %. На зернові культури (озима пшениця, ячмінь, кукурудза) припадає 50 % посівних площ. Тваринництво має м’ясо-молочний напрямок.

Транспортний комплекс. Вигідне географічне положення, специфіка територіальної організації господарства, природні умови посприяли розвиткові в районі морського, залізничного, автомобільного, річкового і трубопровідного транспорту, хоча кількість сухопутних шляхів тут менша, ніж у цілому по Україні.

Рекреаційний комплекс Причорномор'я є районоформівним елементом, галуззю спеціалізації. Він представлений переважно установами лікування, відпочинку, туризму.

Промислово-економічні вузли. У районі сформувалися вузли з багатогалузевою структурою виробництва при вирішальній ролі машинобудування і металообробки,  це Одеський, Миколаївський, Херсонський. У кожному з них розвинена легка і харчова промисловість, портове господарство.

Проблеми територіально-галузевого удосконалення економіки регіону. У харчовій промисловості утворилася диспропорція між обсягом виробництва сировини і виробничих потужностей його переробки; особливо не вистачає потужностей з переробки винограду, соняшнику. Недостатньо розвинена виробнича база будівництва. Дефіцит палива й електроенергії перешкоджає розвиткові енергоємних виробництв. На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно, зосереджуючись у великих містах, а частка маленьких міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів – недостатня. Майже зруйнована екологічна система Причорномор'я; особливо забруднені басейни Чорного й Азовського морів. Це спричинює збитки у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я жителів.