Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил

13.1. Сировинний фактор розміщення продуктивних сил

У теорії розміщення продуктивних сил фактор розміщення є одним із центральних понять. Усупереч важливості поняття “фактор розміщення", однозначного трактування цього терміна немає.

Саме слово “фактор" (від латинського factor – той, хто робить; виробник) означає причину, рушійну силу якого-небудь процесу або явища. Але щодо розміщення продуктивних сил, така дефініція не розкриває суті поняття.

Фактори – це конкретні умови, що визначають ступінь ефективного розміщення. Один із засновників теорії факторного аналізу А. Вебер назвав три найважливіші фактори: праця, сировина і транспорт. Згодом кількість факторів, що використовуються в економічному аналізі, значно збільшилася, їх можна об'єднати в групи, які впливають на розміщення виробництва.

Кожна територія характеризується набором факторів, що визначають її придатність для розміщення конкретного виробництва. Тільки сукупність декількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність розміщення.

Рис. 1.65. Фактори розміщення продуктивних сил

Фактори, що найбільше впливають на розміщення виробництва: сировинний; трудовий (фактор трудових ресурсів); транспортний; споживчий; енергетичний; водний; ринкової кон'юнктури; науково-технічного прогресу та економіко-географічної ситуації; екологічний.

Сировинний фактор найчастіше називають фактором матеріалоємності, тому що сировина і матеріали складають істотні витрати в більшості галузей промисловості.

 Поняття матеріалоємності?

 Це сума витрат за сировину і матеріали для одержання доходу в 1 грн. від продажу продукції.

Виробництва з великими витратами сировини на одиницю готової продукції ефективно розміщати біля сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розміщуватись лише там, де добувається сировина: гірничодобувна, лісопильна промисловості.

 Наприклад, для одержання однієї тонни соди потрібно 1,7 т кухонної солі, яка в цьому випадку добувається у вигляді розсолу, тобто обсяг сировини значно збільшується і сировина стає практично нетранспортабельною.

Рис. 1.65. Сировинний фактор розміщення продуктивних сил (РПС)

Оскільки мінеральні ресурси жорстко локалізовані (родовища руд металів, мінеральна сировина для хімічної промисловості і т. ін.), то розміщенню матеріалоємного виробництва властива висока концентрація.

 Донбас і Наддніпрянщина мають могутню металургійну промисловість, що використовує криворізьку залізну руду, нікопольську марганцеву руду і донецьке коксівне вугілля. У повному циклі чорної металургії відношення маси сировини до маси готової продукції складає 2,5:1, що робить більш вигідним транспортування готової продукції.

13.2. Паливно-енергетичний фактор

Паливно-енергетичний фактор за характером впливу на розміщення виробництва близький до сировинного, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом.

 Виробництва, що залежать від сильного впливу паливно-енергетичного фактора, називаються енергоємними.

Енергоємні виробництва поділяються на електроємні і паливноємні.

Рис. 1.66. Паливно-енергетичний фактор розміщення продуктивних сил

До електроємних видів виробництва відносять виплавку легких металів (алюміній, титан, магній), електролітичну виплавку міді, нікелю, феросплавів і сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва повинні розміщуваатися біля великих джерел електроенергії.

 Норвегія, що практично не має власної алюмінієвої сировини, є найбільшим експортером алюмінію, тому що 80 % електроенергії країни виробляється на ГЕС. А найбільший український алюмінієвий завод розташований у Запоріжжі біля Дніпрогесу.

До паливноємних відносять виробництва, що поглинають багато тепла. Сюди належить виробництво глинозему (напівфабрикат для одержання алюмінію), віскозного шовку, випічку хліба, виплавку нікелю, цинку тощо. Паливноємні види виробництва розташовуються біля паливних баз.

 Наприклад, для виробництва 1 т алюмінію на Миколаївському заводі необхідно 16 000 кВт/ч електроенергії, тому вигідніше привозити сировину і користуватися донецьким вугіллям як енергоносієм.

Чільне місце серед паливноємних галузей належить теплоелектростанціям. Оскільки передавати електроенергію на великі відстані невигідно через значні втрати в мережі, теплоелектростанції “притягують" до себе енергоємні виробництва.