10.4. Моніторинг стану і динаміки природних і соціально-економічних систем

У процесі розвитку цивілізація досягла такого рівня, коли антропогенний вплив на природу набуває якісно нового характеру.

Розвиток техногенного типу світової економіки зумовив виникнення глобальних екологічних проблем, кожна з яких здатна спричинити деградацію нашої цивілізації.

Створення економічно незалежних систем, подолання кризової екологічної ситуації та орієнтація держави на траєкторію стійкого розвитку безпосередньо пов'язані з вибором економічного курсу, який найбільш повно може реалізувати потенційні можливості країни.

Серед засобів для вирішення проблем управління розвитком систем будь-яких рівнів особливе місце належить моніторингу.

Моніторинг (від лат. monitor – той, що нагадує, наглядає) у науковій літературі визначається як спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного об'єкта.

Результати моніторингу можуть бути викладені у вигляді узагальненних показників, що характеризують стан і динаміку зміни довкілля, соціальних та економічних параметрів розвитку суспільства.

На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства здійснюється розробка критеріїв та індикаторів стійкого розвитку, що часто містять досить складну систему показників.

Актуальною є розробка набору індикаторів, що дозволяють врахувати екологічний фактор у системі соціально-економічних показників розвитку країни.

Екологічний моніторинг – це інформаційна система спостережень, оцінки і прогнозу змін у стані навколишнього середовища, створена з метою виділення антропогенних складових цих змін на тлі природних процесів.

Розрізняють такі види моніторингу:

• біоекологічний (санітарно-гігієнічний);

• геоекологічний (природно-господарський);

• біосферний (глобальний);

• геофізичний;

• біологічний.

Відомі різні визначення поняття “соціально-економічний моніторинг”. Найчастіше під ним розуміють систему спостережень, оцінки й прогнозу економічної та соціальної обстановки, що складається в країні або регіоні.

Головними принципами соціально-економічного моніторингу вчені вважають цілеспрямованість і комплексність. Моніторинг виступає як своєрідний регулятор людської діяльності. Це механізм, що формує економічні відносини й правила, на яких будуються і діють ці відносини. Економічний розвиток пов'язаний із соціальним регулюванням: способом дій, поведінкою, звичками людей, їх інтересами й потребами. Безперечно, створення ефективної системи моніторингу соціально-економічного розвитку країни потребуватиме вирішення багатьох завдань. Насамперед, це побудова системи показників, що давала б адекватну характеристику стану й розвитку. Не менш важливим є завдання організації інформаційного забезпечення системи. Тому створення такої системи вимагає об'єднання зусиль фахівців у галузі економіки, екології, права, статистики та інформатики і відповідно усвідомлення ними важливості виконуваної роботи. Повертаючись до теми стійкого розвитку, слід зазначити, що існуюча в Україні державна статистична інформація дозволяє одержати кількісні значення основних соціальних та еколого-економічних індикаторів і запропонувати їх для оцінки рівня стабільності країни. А при використанні зарубіжного досвіду і методології в побудові індикаторів стійкого розвитку необхідне проведення ретельного аналізу реалій і специфіки країни.