3.3. Гігієна ґрунту і очищення ґрунту підприємств громадського харчування

Властивості ґрунту і його гігієнічне значення. Гігієнічне значення мають механічні властивості ґрунтів (пористість, повітропроникність, вологоємкість, теплоємність), що впливають на інтенсивність біохімічних процесів самоочищення, на хімічний склад ґрунтів і підземних вод, на якість сільськогосподарських продуктів і т.д.

Розкладання органічних відходів (сміття, харчових відходів), можливе при порушенні графіка їх вивозу, приводить до забруднення ґрунту вуглекислотою, аміаком, метаном, сірководнем. Ґрунтові гази можуть проникати в підземні споруди і підвальні приміщення і погіршувати їх санітарний стан. Скупчення органічних відходів сприяє розмноженню мух, інших комах і гризунів.

У зв’язку з цим, поширеним шляхом передачі багатьох інфекційних захворювань і глистових інвазій є ґрунт, забрудненість ним питної води, продуктів харчування, а також безпосередньо через брудні руки, гризунів, комах.

У зв’язку з цим санітарна охорона ґрунтів є важливим державним заходом. Санітарна охорона ґрунтів – це система законодавчих актів і санітарно-технічних заходів, направлених на попередження забруднення ґрунтів побутовими і промисловими викидами і відходами, а також хімічними речовинами, вживаними в сільському господарстві.

Санітарний стан ґрунтів – це сукупність фізичних і хімічних властивостей ґрунту, що визначають її безпеку в гігієнічному і епідеміологічному відношенні. Показником фекального забруднення є колі-титр ґрунтів: при колі-титрі 1,0 г і вище ґрунти вважаються чистими, при колі-титрі нижче 0,1 г – забрудненими.

Гігієнічні вимоги до очищення підприємств громадського харчування від рідких і твердих відходів.

Санітарне благополуччя підприємства громадського харчування в значній мірі залежить від правильної організації видалення рідких і твердих відходів.

Видалення рідких відходів. На підприємствах громадського харчування видалення рідких відходів здійснюється за допомогою внутрішньої побутової і виробничої каналізації, яка обладнується на всіх підприємствах незалежно від їх потужності і ступеня впорядкування місцевості.

Внутрішня каналізація повинна відповідати наступним основним санітарним вимогам: бути максимально ізольованою від виробництва і місць зберігання продуктів; мати лінії виробничих стоків, що прокладаються роздільно від побутової каналізації. З цією метою для видалення виробничих стоків передбачаються внутрішні мережі каналізації з самостійними випусками, не пов’язані з внутрішніми частинами побутової каналізації. Якщо підприємство розташовується в не каналізованій місцевості, то передбачається пристрій місцевої каналізації для спуску виробничих і побутових стічних вод, що поступають по окремих лініях.

Не допускається прокладати внутрішні каналізаційні мережі з побутовими і виробничими стоками під стелею залів, виробничих і складських приміщень підприємств. Каналізаційні труби з виробничими стоками дозволяється прокладати у виробничих і складських приміщеннях в обштукатурених коробах і без ревізії.

Важливо передбачити щоб технологічне устаткування і санітарно-технічні прилади для миття посуду не забруднювалися вмістом виробничої каналізації. З цією метою їх приєднують до каналізаційної мережі з повітряним розривом струменя не менше 20 мм від верху приймальної воронки.

Для крупних підприємств обов’язковою вимогою є також установка споруд для очищення стічних вод від жиру, крохмалю, піску до надходження останніх в зовнішню каналізаційну мережу.

При розташуванні підприємства громадського харчування на першому поверсі будівель іншого призначення (житлові, торгові центри, учбові заклади) слід передбачати ізоляцію каналізації підприємства від побутової каналізації основної будівлі. Для цього каналізаційна система підприємства підключається до міської мережі окремими випусками. Стояки побутової каналізації житлової будівлі допускається прокладати через побутові приміщення підприємства громадського харчування без установки ревізій тільки за умови вміщення їх в обштукатурені короби. Місця прокладки каналізаційних труб і водопроводу в перекриттях повинні бути герметизовані.

Видалення твердих відходів. Скупчення на підприємстві твердих відходів може стати джерелом забруднення його смердючими отруйними газами (наприклад, сірководнем), а також сприяти розмноженню мікроорганізмів і появі мух, комах, гризунів, що різко знижує рівень санітарного стану підприємства. Збір харчових відходів у виробничих приміщеннях і мийних відділеннях проводять в змінну тару (спеціальні бачки) невеликої місткості (12 –16 л). Зберігають їх в камері для відходів при температурі не вище 2 ºС і щодня вивозять. Розташування камер для відходів повинне забезпечити мінімальний шлях видалення відходів з мийних відділень. Для збору сміття звичайно рекомендують використовувати стандартні металеві контейнери місткістю 80 – 100 л з кришкою, що щільно закривається. Між приміщеннями підприємства і сміттєзбірниками повинні бути забезпечені санітарні розриви величиною до 20 – 25 м, а між надвірними пристроями і колодязями питної води – до50 м. Вигрібні ями, як і сміттєзбірники, повинні очищатися при заповненні не більше двох третин їх об’єму і щодня хлоруватися.

Вивозяться рідкі і тверді відходи на спеціальному транспорті, використовуваному тільки для цієї мети (пневматичні асенізаційні автоцистерни або черпакові бочки – для вивозу рідких відходів, транспорт, що щільно закривається, – для твердих відходів).